Лев Грицак: «Я ні від кого не залежу. Окрім – трускавчан…»

09.10.2010 | Filed under: Некатегоризовано

Коренастий, невисокий, неговіркий, з майже дитячою посмішкою – таке перше враження від знайомства з людиною, яка  вже дві каденції поспіль головує у Трускавці. Це місто, яке відоме всій Україні, нині претендує  повернути собі ім’я одного з найпопулярніших курортів Європи.

Для тих, хто буде  читати цю бесіду скажу відразу: Лева Грицака знаю більше п’ятнадцяти років, відтоді ще, коли він  був головним лікарем санаторію «Карпати». Пригадую, як  пройшовшись, щойно відкритим санаторієм ( від першого до останнього поверху) – я був неймовірно вражений! Як вдало  звичайну споруду масового перебування людей можна було поєднати з витворами справжнього мистецтва?! Запитав тоді: кому в голову прийшла ідея –  перевтілити затишні санаторні  вітальні у своєрідний музей народного мистецтва  Бойківщини:  гобелени, ковальство, різьба?.. І мені сказали: Грицаку. Тоді я й захотів познайомитися із цією людиною.

Йшли роки… Свого часу з преси дізнався, що трускавчани обрали Лева Грицака своїм мером. Щиро порадів і привітав його: значить іще є «пророки у своїй вітчизні!» – подумалось.

Приїжджаючи до Трускавця на лікування, чи у творчі відрядження (уже більше 20 років), ловлю себе на думці, що це місто вже стало мені рідним і близьким. В тінистих алеях старого парку написано  десятки поетичних творів, прозових начерків. Після однієї з таких поїздок я розмістив у «Літературній Україні» велику поетичну  добірку, яку так і  назвав:  «Трускавецькі вірші».

Переді мною (а свіжий  погляд помічає завжди ) пройшли різні часи Трускавця.  Місто переживало занепад: напівпорожні санаторії, напівтемрява, обшарпані дерев’яні вілли. Усе це було не так давно. Але пізніше  я почав  відзначати для себе ( і не тільки я), що обличчя Трускавця різко змінюється. Можливо місцевим жителям за щоденними клопотами це не так кидається  у вічі… і велике помічається лишень  на відстані… Але ж  це – правда!

Вперше за багато років прості трускавчани ( не кажу вже про більш заможних)  нарешті стали зводити нові будиночки… Більше того – виросли цілі  мікрорайони! І це попри  загальнодержавну будівельну стагнацію в країні!  Хто був у Трускавці років десять тому – нині щиро дивується.  Як кажуть: небо і земля!

Ще мене вражає , як трускавчанам  вдається (на відміну, приміром,  від мого рідного  Києва),  гармонійно  поєднувати  стару архітектуру із   сучасною забудовою?  Цього не скажеш про жоден із наших українських курортів. Значить, є голова на плечах у  цього міста!    І  в прямому,  і в  – образному  сенсі.

До об’ємного  інтерв’ю з міським головою Грицаком  (для одного із всеукраїнських видань) я готувався давно, бо переконаний  – це особистість  всеукраїнського  масштабу.  І ось наша зустріч відбулася.

Моєю умовою було єдине – максимальна відвертість співбесідника.  Що з того вийшло, судити вам.

–     Леве Ярославовичу, бути міським головою – це, те про, що  Ви мріяли?

–     Для мене важливим є самоствердження, самореалізація. Я поважаю людей успішних. Дорога до успіху, здебільшого, терниста і важка. І, коли хто думає, що бути  міським головою ( а отже – «крайнім») це така велика насолода… Він глибоко помиляється. Перед тобою – конкретні люди й конкретні проблеми, які треба вирішувати. А не – абстрактне якесь міністерство…

Я люблю працювати на результат.  І так вже вийшло, що посада міського голови  стала своєрідним майданчиком, де можна себе випробувати. Так було і в санаторії «Карпати», з якого  почалася моя трудова біографія в Трускавці. Поставили  з однодумцями амбітну мету – зробити один із кращих санаторіїв курорту. І ми його зробили кращим на той час.

До речі саме тоді, в санаторії «Карпати» я підтримав ініціативу Володимира Козявкіна зі створення клініки відновного лікування. Клініка починалася на базі саме  «Карпат», переїхавши згодом у власне приміщення. Дружбою з В. І. Козявкіним – особистістю неординарною, цікавою, талановитою я дорожу й досі.

–     До речі, подейкують, що «Карпати» – вже у Вашій власності…

–     О!  Що до моєї власності –  багато чого, як Ви кажете, «подейкують». Людям же язики не поприв’язуєш! Доки в Україні  переважатиме бідність – ставлення до заможних людей, на жаль, буде очікувано несприйнятливим.  Щодо «Карпат», то це – закрите акціонерне товариство, де відповідно розподілені акції між засновниками, включно із працівниками санаторію. Через те, «Карпати» аж ніяк не є моєю персональною власністю.  Моя частку у статутному фонді складає усього 20 тисяч гривень.

Якщо вже говорити про певні надбання, то все ми зробили  разом із моєю дружиною Галиною, звісно, з допомогою наших батьків також. У деяких міських депутатів значно більші статки, але вони про них мовчать. Я ж те, що маю –   не приховую. Це вірна ознака того, що мені нема чого боятися.  До того ж,  я ніколи не був скупим. Просто не афішую того, скільки персонально власних коштів моєї родини перераховано на підтримку церковних громад, соціальних проектів, простих трускавчан.

…. Хоча бажаючих перевіряти мої статки було і є предостатньо! Що ж, хай перевіряють!

–     Ви ще забули про гелікоптера…

–     Ціла біда з цим гелікоптером! Ну люблю я небо! Люблю літати! Це моя  мрія, моя «віддушина». Якщо перевести у матеріальну площину, нині багато іномарок автомобілів дорожчі за мого вертольота… А цей апарат є недорогою аматорською конструкцією. Але ж у декого в Трускавці мій гелікоптер   асоціюється чи не з космічним апаратом!

Я ж не буду розповідати, скільки дітлашні трускавецької біля того гелікоптера крутиться…З 1993 року діє аероспортклуб «Сокіл», де навилися літати на різних апаратах уже багато людей.… Ось недавно на Всеукраїнському навчанні з цивільної оборони, що відбувалися в Трускавці, було задіяно й мого вертольота для «порятунку» умовно ранених… Свого часу, на прохання органів МВС гелікоптер був задіяний для виявлення можливих посівів наркотичних культур в у карпатських горах. Часто він використовується для телевізійних зйомок міста (в цілях реклами). Періодично разом з комунальними та санітарними службами ми робимо обліт  міста з метою виявлення джерел забруднення та неналежного утримання в санітарному стані території підприємств.  Взагалі то, варто б його якось пристосувати для користі нашої трускавецької медицини. Всякі ситуації бувають…

–     А нещодавно, кажуть, листівки якісь із нього розкидали над містом…

–     Що, й до Києва дійшло? Зізнаюсь –  це не краща ідея, серед тих, що мені приходили в голову… У якійсь мірі захотілось в такий, хай і наївний  спосіб, «догукатися» до людей. Річ у тім, що я вірю в здоровий глузд трускавчан. І, коли не вдається порозумітися з нашими депутатами…

–     А часто не вдається  з депутатами порозумітися? Говорять, Ви не любите йти на компроміси, не гнучкий…

–     По-перше, я не шланг, аби перед кимсь гнутися. По-друге,  інтересів у наших народних депутатів буває стільки «не народних» інтересів, що  нерви не витримують! Усім хорошим не будеш, я знаю. Як у тому прислів’ї: солодкого – розлижуть, гіркого – заплюють… Намагаюсь у всьому шукати логіку, передовсім –  громадський інтерес…

На жаль, не всі про те дбають. Приміром, дехто з депутатів намагався зірвати сесію 4 жовтня, де мали бути ухвалені надзвичайно важливі для міста питання – початку опалювального сезону. Але таких «саботажників і крикунів» Богу дякувати виявилося меншість. Більшість депутатського корпусу зібралося і оперативно прийняли відповідні зважені рішення.  Коли так звані опозиційно налаштовані до мене депутати бачать, що в них нічого не виходить – тоді вдаються до політиканства.  Підмінюються поняття… Спекулюють на патріотизмі…

–     А, що для Вас є – український патріот?

–     Це та людина, яка дбає про  ближнього свого і свою батьківську землю.  Не «язиком», не емоціями, а – справою. Ми, українці, стільки втратили часу на балаканину, взаємозвинувачення! А тим часом державу шарпають зайди  зі  всіх сторін, шукаючи тут власного інтересу. А, коли ж ми, врешті, будемо дбати про свій, національний інтерес?!

Тому я, передбачаючи Ваше наступне запитання, скажу: у цей час потрібно відсторонитися від  політичних сварок.  Трускавець чекає  ближчим часом серйозна робота – підготовка до зустрічі гостей «Євро-2012». Треба, щоб місто було, як лялечка! Який міський голова у конфронтації з владою здатен вирішити це завдання? Ніякий!  І хто б не сів у це крісло  – наступного дня вже повинен буде підпирати стінки  по київських приймальнях…  Що, не так?!

Ось тільки  нині, перед виборами, деякі мої опоненти завбачливо, як ті папуаси, розфарбувалися у «вигідні» кольори, спекулюючи на святому – довірі людей. Деякі з них, зрадивши партії, у яких вони були іще вчора, наприклад «Нашої України» переметнулися в Європейську партію чи у «Фронт змін»… Я не перебуваючи в жодній партії,  поступив чесно, обравши шлях на конструктив  з нинішньою владою і Президентом.  Та й люди, сподіваюсь, нарешті усвідомили, що міський голова це, передовсім – господарник. Кого-кого, а політиканів нам не бракує! «Шустеріади» по телеканалу «Інтер» уже сприймаються людьми, як захоплюючі телесеріали…

– Серед конкретних, значимих справ не лише для Трускавця, а й для України є щорічне проведення  міжнародного економічного форуму…

–  Так, безумовно. Він надає великого іміджу нашому місту, прилучає інвесторів. А це – благополуччя  для усієї громади.  Приміром цьогорічний форум зібрав  економістів, фінансистів з Польщі, Німеччини, Словаччини, Чехії, США, Канади, Австрії, Швеції, Франції, Румунії, Молдови, Туреччини, Фінляндії, Естонії, Нідерландів… Уявляєте, яке представництво до нас прибуло?! Під час цьогорічного форуму відбулося п’ять офіційних міжнародних зустрічей та переговорів, укладено два міжнародних меморандуми про співпрацю… Є конкретні домовленості про залучення коштів Європейського банку на реконструкцію вулиць Трускавця під велосипедні доріжки…

–     А що такого Ви плануєте зробити в Трускавці ближчим часом?

–     По-перше, маємо подбати про належний готельний фонд до прийому гостей із-за кордону. Велика робота в цьому плані нами уже проведена. Не випадково, вибір випав саме на Трускавець.  А ще плануємо розширити інфраструктуру, задіявши якомога більшу частину населення нашого міста. Маємо оновити наші «ворота» – автовокзал, передовсім. Окрема увага – дорогам, тротуарам, курортному парку… Мрію, щоб в нашому місті нарешті з’явився гідний стадіон, льодовий палац, комунальне відпочинкове озеро з пляжами, аквапарком, спортивними водними базами… Роботу над цими проектами вже розпочато.

–     Ось Ви сказали про зайнятість населення…  Безробітних в Трускавці багато?

–     Трускавець не є винятком серед українських міст. Чимало наших людей на заробітках. Але й серед тих, що нині проживають в місті – частка безробітних чимала. У нас є інша серйозна проблема, про яку Ви, можливо, й не знаєте: невисокі зарплати в людей з одного боку і високі ціни – з іншого. Поїдьте до сусіднього Дрогобича, скупитеся явно дешевше. Річ в тім, що люди із навколишніх сіл і містечок, де припинене будь-яке виробництво, масово кинулися влаштовуватися на роботу в Трускавці, тим самим утворивши своєрідну конкуренцію місцевим мешканцям. Скориставшись таким напливом, роботодавці часто занижують ( до непристойного рівня) заробітні плати, та й ті видають за певними сумнівними угодами, а чи «в конвертах», щоб податки не платити…  З іншого боку торгівельна сфера, зважаючи на велику кількість відпочивальників, намагається заробити на них більше грошей, завищуючи ціни…

–     І куди подітися бідному трускавчанину?

–     Ми бачимо вихід у відкритті соціальних магазинів для місцевих мешканців, де вони за нормальну ціну могли б купити собі повсякденні товари, особливо це стосується продуктів харчування. Кілька таких точок ми вже відкрили. І на цьому не зупинятимемося. Утворимо цілу мережу таких закладів. Практикуватимемо проведення різноманітних сільськогосподарських ярмарків…

–     Як Вам, міському голові, усі ці роки  співпрацюється із ЗАТ «Трускавецькурорт»? Це ж як – держава в державі…

–     Принаймні так вони ( маю на увазі керівництво цього акціонерного товариства) намагаються себе позиціонувати в нашому місті. Взагалі то на цю тему можна багато чого розповісти. Не хочеться заглиблюватися. Саме через мою непоступливість перед «Трускавецькурортом» і виникає чимало проблем, я це чітко розумію. Апетити в людей надмірні. Скільки тиску я витримав, починаючи ще за президентства Л. Д. Кучми, в  намаганні деяких панів  приватизувати трускавецькі  джерела цілющих вод! Ці апетити  досі в декого не зникли. Тому й намагаються «посадити» свого персонального  кандидата в крісло міського голови, щоб той виконав саме от цю «основну місію» – дозволити приватизацію джерел. Доки від мене щось буде залежати, цим планам не  збутися. Це моя принципова позиція. Важливим є те, що я ні від кого не залежу. Окрім – трускавчан. А вони, переконаний, підтримують мене в цьому.

–     Не всі. Хтось же жбурнув цього літа гранату у ваше обійстя?

–     … Ще й дерев’яний дачний будинок спалили. Все це, переконаний, робиться з розрахунком – залякати.  Одначе, знаходяться й такі, що перекручують  події  так, наче б то я сам себе підпалив і сам собі гранату кинув.  Намагаюсь не зважати на це. Хоча, образа іноді проймає. Це ж яку треба мати нездорову психіку, щоб до такого додуматися! Дивує мене й інфантильність наших органів внутрішніх справ. Розслідування триває місяці, а «віз і нині там». Таке враження, що в нас чи не щодня  гранатами жбурляються! Насправді ж це – надзвичайно серйозний сигнал, який подає злочинний світ ( не персонально Грицаку, а всьому суспільству). І безкарність в цьому питанні , «спускання на гальма» ні до чого хорошого не приведе.

–     Можна лишень уявити, як переживає за Вас родина…

–     Це мій надійний тил!  Дружина  – Галина Семенівна працює бухгалтером в санаторії «Карпати» та очолює  фірму «Лемар-Євросервіс». Господиня чудова, рання пташечка моя.  Вона  родом із простої сільської родини, мама все життя пропрацювала на фермі, в полі… Тому й Галина привчена до роботи  з самого малечку…

Виховали двох синів – Ярослава  та Юрія. Різні вони за характером і своїми вподобаннями. Хоча обох, коли іще  коли були маленькими хлопчаками,   навчив їздити на картингах. Юрко той у 8 років уже вправно водив автомобіля. Нині він має ліцензію на право володіння літаком і гелікоптером. Закінчив Львівську політехніку.

Старший, Ярослав,  більше – гуманітарій.  Навчається в інтернатурі Львівського медуніверситету, майбутній лікар-уролог, продовжує нашу сімейну лікарську династію…

–     А самі щось робите з домашніх справ?

–     Аякже! Хто у домі господар?! Із задоволенням навіть домашніх хліб випікаю, розробив свій рецепт бефстроганов (на відварі з білих грибів)… Люблю щось приготувати оригінальне, святкове…

–     Згадайте свій перший день на посаді міського голови. У якому це  було році?

–     У 2002-му… Перший день, перші враження… Коли я зайшов до міськради, то перше, що спало на думку – взяти віника і самому підмести –  наскільки убого і брудно виглядало це приміщення. Досі в підвалі, як реліквія, стоять  засмальцьовані двері до кабінету міського голови, оббиті дермантином… Справа не в їх ціні, а в самому ставленні до самих себе у тодішньої влади міста. Якої поваги можна було чекати від відвідувачів, чи гостей, що бралися за напівзламану ручку дверей?  Що тоді можна казати було про інші справи в місті?

Бюджет Трускавця був  тоді настільки  мізерний, що я аж злякався, як з такими  коштами можна зарадити якимось, бодай,  найнесподіванішим ситуаціям?! І це при тому, що вже розгорнулася тоді  приватизація основних санаторіїв. Можна було лишень здогадуватися, що гроші, судячи з усього, «йшли транзитом» повз міський бюджет.

Не розумію тих, що нині з ностальгією згадують, як свою молодість, оті часи розрухи. Так, саме – розрухи. Місто було занедбане вкрай,  дерев’яні пам’ятки архітектури (ще б пару років такого «господарювання»)  і геть згнили б… Невже забулося?! А нині  дехто з колишніх керманичів  «прикидається під скромнячка», мовляв, ми тут ні при чому. Як «ні при чому»?!

Тому, відповідаючи на Ваше запитання:  і перший мій день був сумний, і другий, і третій, і наступні…. Доки не з’явилися перші ознаки просвітління і обнадійливості, що таки  вдасться виправити ситуацію.

–     А  недоліки  в своєму характері Ви бачите?

–     Безумовно! У кого їх нема?   Більше б мені терпимості (Бог терпів і нам велів) Коли помиляєшся в людині, якій ти довіряв, це – нестерпно боляче. А ще – кажу правду в очі. За, що й страждаю потім. Хоча, як на мене – краще сказати – в очі, аніж – поза очі.

Треба знаходити більше часу для спілкування з людьми. Гадаю, це б значно допомогло мені  в роботі. Знати настрої трускавчан з особистих вражень, а не переказаних кимсь, це  дуже важливо. Але просто фізично не вистачає часу. Хоча люди у моєму кабінеті – завжди. Не міняю свій телефон багато років, оприлюднюю свій мобільний, дзвонять, буває,  навіть  серед ночі….

А ще я дуже впертий у досягненні мети! Говорять, що впертість – одна з основних рис справжнього українця. Можливо саме через те, що вперті – ми й лишаємося українцями?!

–     Леве Ярославовичу, коли Кучма йшов на другий термін президентства, його прихильники говорили приблизно так: першу каденцію він вчився бути Президентом, а ось другу вже працюватиме. Ви ж замахнулися аж на третю каденцію міського голови Чому?

– Лишимо Кучмі – Кучмине… У мене своя думка щодо його президентства. Що ж до мого рішення… Зрозумійте, я належу до тих людей, які не звикли кидати справу на пів дороги. Нині такий важливий період для міста, можна сказати – унікальний шанс зробити його найбільш наближеним до європейських стандартів серед міст України. Як можна цим нехтувати і віддати на поталу політиканству свої задуми, проекти,  вже реально втілене?!  Тому    рішення – балотуватися на третій термін вважаю цілком логічним. Переконаний, трускавчани, які мають здоровий глузд і вболівають за місто (нехай я вже комусь, може, і набрид) усе ж сядуть, продумають, зважать і  вирішать, навпроти кого ставити «галочку».

… Рідко хто «замахується» на третю каденцію. Але я це роблю свідомо. Та й, в народі не дарма кажуть: Бог трійцю любить! То ж сподіваюсь на  Божою поміч  і підтримку людей.

Бесіду вів Микола Гриценко, письменник, журналіст,

Київ – Трускавець – Київ.

(Переглядів 320 , 1 переглядів сьогодні)

About 

Błogosławieni którzy wprowadzają pokój, albowiem oni będą nazwani synami Bożymi.

Tags: ,

Газ на авто. Трускавець

Новини Трускавця та регіону

ТОП коментованих за тиждень

  • None found

Оголошення ТВ

  • Запрошуємо юних футболістів
    31.01.2020 | 13:57

    Футбольна школа «КМС» (м. Трускавець) проводить відбір хлопців 2009-2010 р.н. в секцію футболу. Контактний телефон:  096-064-71-97 (тренер Володимир Смола). (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеОголошується набір дітей для занять футболом (0)Козацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)Футбольна школа «КМС» поповнилася 12 юними футболістами (0)Трускавчан запрошують на Майдан Незалежності на перегляди футбольних матчів (0)

  • Шукаю роботу з ведення бухгалтерського обліку
    28.01.2020 | 16:00

    Шукаю роботу з ведення бухгалтерського обліку підприємців. Конт. тел. 067-67-27-641. (Переглядів 1 , 1 переглядів сьогодні) Також читайтеКозацька слобода “Раковець” запрошує на риболовлю (0)Запрошуємо спільно відзначити День Соборності України (0)Шукаю роботу з прибирання приватних будинків (0)В музеї міста-курорту відкриють виставку про кримськотатарську спадщину (0)

  • Archive for Оголошення ТВ »

Архіви