Липнева політінформація

В цьому місяці було затверджено правила гри на виборах місцевого рівня. Київ нав’язав свою думку містам та селам, не питаючи їхньої, так робиться вже не перший раз. Нове законодавство щодо місцевих виборів не просто недосконале, воно порушує конституційні права громадян України, проте, здається, чхати хтось хотів на наші з вами права. Цілком імовірно, що оскаржуватимуть даний закон у суді, але ж ми не віримо, що судова гілка влади погодиться на тиск громадської думки. Отже, на даний момент абсолютна більшість місцевих політиків роздумує, як би то краще підійти до цих таких непростих виборів та як би то ще й виграти їх. Вибори, тобто, а не виборців, перепрошую за тавтологію.

На прикладі Трускавця хотілося б зробити доступним для громадськості той рух, який в міських кулуарах давно розпочався, адже громада має право знати правду, має право на інформацію. Хто з ким, хто від кого, хто навіщо буде йти, або ж підтримувати штани інших – про це і попишемо.

Нове законодавство в першу чергу сильно вдарило по іменних блоках та по блоках взагалі. У Трускавці блоково до міської ради пройшли «Наша Україна» та БЮТ. З 14 депутатів першого блоку – і натуральна партія «Наша Україна» (партія Ющенка, очолює депутат Ігор Пілько), і Народний Рух України, який представляють депутати Сидір та Михальцевич, і «Вперед, Україно!», на базі якої згодом постала «Народна Самооборона» Луценка і яку («Вперед, Україно!») в Трускавці очолює депутат Богдан Процишин, і так звані «самостійні» нашоукраїнці, до яких традиційно зараховують головних лікарів трьох санаторіїв. Тепер вся ця компанія не зможе йти одним блоком, а окремо навряд чи теперішнє представництво опозиційних в раді до Лева Грицака сил буде на цьому ж рівні, що і тепер. Окремим теперішнім депутатам від «НУ» навряд чи вдасться потрапити до ради за партійними списками, та і те, від якої ж партії їм балотуватися, викликає поки що в них болючі роздуми та сумніви.

З БЮТ справа була дещо простіша – з 11 бютівців лише 1 депутат представляє УСДП (Роман Проць), решта 10 – обранці партії «Батьківщина». Назву партії у Трускавці знають непогано, так що особливих труднощів відсутність магічного слова «БЮТ» у трускавецьких виборців не викличе. Інше діло, що трьом нині діючим депутатам ТМР від цієї партії доведеться пояснювати розкол 2007, а також різкі зміни орієнтирів партійного керівництва на місцях – від абсолютної підтримки (а навіть підхалимства) чинного мера Лева Грицака до жорсткої опозиції стосовно колишнього патрона. Те, що кілька депутатів від «Батьківщини» пройдуть за партійним списком – це однозначно, а от відносно мажоритарки, то, гадаємо, БЮТ пробуватиме знову ставити, як це було і в 2006, не лише на членів «Батьківщини», а й на безпартійних чи навіть членів інших політичних сил взамін за якісь вигоди. Єдиною великою проблемою «Батьківщини» в цілій Львівській області (а отже, не тільки в Трускавці) зможе стати теперішня заборона суду на проведення обласної партійної конференції, зініційована колишнім головою ЛОО партії нардепом Іваном Деньковичем. Тервиборчкоми, посилаючись на це рішення, зможуть добряче попсувати нерви керівникам «батьківщин» на місцях аж до недопущення їх до участі в місцевих виборах, що навряд чи буде сумісним з явищем демократії.

Навряд чи в теперішньому складі йтиме на вибори і «Третя сила», яку вважають такою ж ручною партією Олександра Чебаненка, як партію «Відродження» ручною Лева Грицака. Очільник «Третьої сили» Анатолій Стародуб тепер є керівником одного з санаторіїв ЗАТ «Трускавецькурорт», разом з Олександром Болоховецьким його вважають людиною із групи підтримки Євгена Юника (не забуваймо, що Анатолій Георгійович кандидував на мера в 2006), в той же час двоє інших депутатів ТМР від цієї політичної сили є радше прогрицаківськими, ніж опозиційними. Проте політична сила, на яку ставитиме цього разу Олександр Іванович Чебаненко, мала б пройти до мерії, зважаючи на високий авторитет та вплив цієї людини в Трускавці. Є дані, що це може бути Народна партія (проект Литвина) або інші партії.

Без сумніву, що єдиним та структурованим залишилося і «Відродження» – партія, яку в Трускавці вже встигли наректи «партією інтелігенції» через велику кількість освітян та лікарів серед її членів. На відміну від інших міст області та і самого Львова, у Трускавці «Відродження» давно вже не асоціюється з самими лише залізничниками, вірною гвардією покійного Кірпи – в нас це партія влади, партія серйозних людей, до яких одні ставляться з повагою, інші – з ненавистю. У «Відродження» навряд чи виникатимуть якісь проблеми з участю в місцевих виборах, подібно як і в давніших політичних силах міста – УНП, КУН, «Пори», ХДС, «Свободи», тобто в тих, які представлені в міській раді цього скликання. Активізуються і інші давніші партії, так звані малі чи й невідомі, які не проти будуть заробити на цих виборах через надання місць у своїх лавах відносно висування (адже висувати кандидатів у депутати зможуть тільки партії, самовисування не буде).

Безсумнівною є участь на місцевих виборах зміцнілої в Трускавці після виборів Президента в січні – лютому 2010 року Партії регіонів, а от новоствореним силам як «Фронт змін» (Арсеній Яценюк, в Трускавці – В. Бодак, П. Іванишин, Р. Козир), «За Україну!»(В’ячеслав Кириленко, в Трускавці – О. Хомик), «Сильна Україна» (депутати О. Габриш та О. Карпин), «Права воля України» (Ю. Врублевський), Партія нового покоління України (Н. Хом’як, екс-депутат від БЮТ) чи Українська партія (І. Кісак) прийдеться подумати над тим, яким шляхом пробувати реєструвати «своїх» людей на кандидатів для здобуття депутатських мандатів.

Проте набагато цікавішим буде спостерігати за тим, які політичні сили кого висуватимуть і кого підтримуватимуть на посаду міського голови Трускавця. Якщо говорити про чинного мера, то, здається, не викликає сумніву, що це буде «Відродження», хоча хто щось може гарантувати в сьогоднішній непростий час? Кандидатуру діючого мера можуть підтримати досить різні (навіть ідеологічно) політичні сили – від «Свободи» чи КУНу до комуністів чи регіоналів, від «Єдиного центру» до Партії промисловців та підприємців або ж інших «центристських» сил. І здається, що тільки Лев Грицак вирішуватиме, від кого ж балотуватися йому буде максимально вигідно, так, щоб не розгубити голоси на свою підтримку ні від людей старшого покоління, ні від молоді, ні від політично активних, ні від направду партійно інертних мешканців міста.

Від різних політичних сил може висуватися і Ігор Кісак. Це можуть бути як соціалісти, так і націоналісти. З першими Ігоря Володимировича пов’язують приязні теплі стосунки з керівниками на місцях, з другими – родинні зв’язки (голова трускавецького КУНу – сват п. Ігоря). Навіть не виключено, що цього кандидата може підтримати і «Батьківщина», адже з Русланом Крамаром Ігор Кісак не сварився, а пообіцяти щось цій партії взамін за свою перемогу він може. Але це було б в тому випадку, якщо «Батьківщина» не висуватиме власного кандидата (найімовірніші – Руслан Крамар чи Наталія Пономаренко), або ж не підтримуватиме ні Юрія Яворського, ні Володимира Наконечного, ні Руслана Козира, ні Євгена Юника. Як не дивно це звучить, але цілком імовірна підтримка «Батьківщини» навіть кандидата навіть від Партії Регіонів, якщо б це був реальний опонент Левові Грицаку. Проте навряд чи регіонали висуватимуть на мера свого місцевого лідера Святослава Павлечка (поки що низький рівень підтримки через незнання людини, а відповідно і нульовий шанс на успіх на мерських виборах).

Майже ні в кого не викликає сумніву той факт, що якщо депутат Богдан процишин вирішить йти на мера, то висуватиме його його ж партія «Вперед, Україно!». Але чи буде він технічним кандидатом чи реальним, залежить від його особистих намірів на цих виборах. Що стане для Богдана Богдановича важливішим – політичний імідж чи особисте збагачення за підтримку когось, вирішуватиме він. Нам чомусь здається, що амбіції візьмуть гору над тверезим розрахунком.

Руслан Козир напевно не має іншого вибору, ніж йти від «Нашої України» і це ставить його в дещо гірше становище, ніж тоді, коли б він ішов від «Фронту змін». Ручна газета давно стала рупором цієї політичної сили та й сама ідеологія боротьби з діючою владою міста побудована на гаслах змін (змінимо місто на чисте, життя на краще, змінимо майданчики на нові, змінимо підхід влади до проблем людини і в такому ж дусі). Підтримка Руслана Ярославовича Ігорем Пільком та більшістю в «Нашій Україні» майже автоматично позбавляє можливість балотуватися від цієї сили Євгенові Юнику. Якщо йти за логікою, то Євген Володимирович міг би навіть балотуватися від Партії регіонів, керівництво ЗАТ «Трускавецькурорт» змогло б це питання пробити навіть на верхах, проте усвідомлення того, що така прив’язка відбиратиме голоси в право налаштованих виборців, змусить, напевно, відмовитися від такого кроку. А отже Євген Юник зможе йти від «Третьої сили», яку на даний момент очолює, нагадаємо, Анатолій Стародуб, або ж від іншої центристської чи правоцентристської партії.

Поки що приходиться ламати голову над тим, від кого йтимуть такі кандидати як Андрій Кульчинський та Володимир Наконечний. У Трускавці дотепер не зареєстровано партію Гриценка «Громадянська платформа», до якої після вигнання з БЮТ тяжіє Андрій Богданович, а йти від партій, якими керують його соратники в боротьбі з Крамаром Наталія Хом’як (Партія нового покоління України) та Юрій Врублевський (Права воля України), він не зможе, оскільки рік від часу їх реєстрації виповниться аж в лютому 2011. Володимир Наконечний йтиме, швидше за все, від маловідомої політичної сили, наразі навіть важко спрогнозувати, від якої саме.

Цікаво, що в окремих партіях нема узгодженої позиції щодо їхньої участі в місцевих виборах. В КУНі є люди, які готові підтримувати Грицака, Кісака, Козира, Крамара, в УНП, яка чисельно поріділа після 2006, нема сумнівів щодо підтримки лідера Олега Ковальчина, якщо той йтиме на мера, але в іншому випадку там є прихильники того ж Козира, того ж Грицака і, як не дивно, навіть Руслана Крамара. Цікавою видається і ситуація в «Свободі», представник якої в 2006 році (тодішній лідер партії) Орест Сарахман був одним з кандидатів на мера. Чи такою однозначною там є підтримка Лева Грицака, можна тільки міркувати, нам відомо про спроби опозиції до чинного мера «перетягнути» окремих свободівців на свою сторону. Юрій Яворський теж навряд чи розраховує виключно на електорат «Пори», не виключено, що переговори про його підтримку «Сильної України», «Батьківщини» та ще двох політичних сил можуть завершитися успіхом.

Не варто скидувати з рахунку і Володимира Шиманського, який, напевно, йтиме від партії націоналістичного чи релігійного забарвлення, а також Зенона Шиха, невідомо наразі, чи не пробуватимуть свої сили у Трускавці екс-мер Богдан Матолич та екс-заступник мерів Бурлакова та Матолича Володимир Лаврінок, щось не дає чути про себе в політичному плані технічний кандидат Ігоря Пілька на виборах 2006 Ярослав Карнадз-Мартинів. А ще ж в 2006 був Євген Кулик, проте його підтримка на цих виборах Руслана Козира навряд чи ставиться кимось під сумнів – як не як дружина п. Євгена Галина Євгенівна є рідною сестрою Тетяни Татомир і цим все сказано. А ще ж своє слово скажуть Андрій Макара, Мирон Бучацький, Віктор Бац, Теодозій Сидір, інші трускавецькі політики, так що нудно нам не буде.

Говорити та прогнозувати можна було б ще багато, гадаємо, в нас буде ще нагода повернутися до цієї теми. Сподіваємося теж, що висвітлення актуальних позицій в трускавецькому політикумі було з нашого боку максимально об’єктивним. А на завершення пропонуємо Вам згадати вибори 2006 року, для цього перегляньте собі фотопідбірку з дебатів кандидатів на посаду міського голови. Всі вони були тоді молодшими, красивішими і менш хитрими, ніж тепер.