Нещодавно в мережі Інтернет появилася стаття Ольги Куц під назвою «Фейкова промоція! Замість ефективної реклами Трускавця – мерія маніпулює цифрами». Статтю можна розглядати як зразок маніпуляції, адже чорне тут названо білим, а біле чорним. Опираючись на інформацію, отриману від одного з депутатів, робляться неадекватні висновки та нав’язується думка, що попередня влада міста важко працювала задля промоції Трускавця, натомість теперішня тільки користається плодами цієї «важкої праці». Насправді це зовсім не так.
Щоб вивести маніпулятора на чисту воду, потрібно просто подати факти, що і робимо в цій публікації. І розпочнемо з напрямків промоції в іноземних країнах.
- Російський напрямок. Як стверджується у статті О. Куц, управління розвитку курорту зразка 2010-2015 рр. «у 2011 році розробило і почало втілювати програму промоції Трускавця». І розпочали … з Російської Федерації.
В червні 2011 року на офіційному сайті ТМР та в офіційному бюлетені «Голос ради» було вміщено інформацію такого змісту: «Днями Трускавець приймав поважних гостей із Санкт-Петербургу. Організували приїзд російської делегації Дмитро Перев`язкін і Павло Мезерін – керівники офіційного представництва Трускавця у Санкт-Петербурзі, відкритого за підтримки Президента Російської Федерації і губернатора міста на Неві…» (джерело: http://truskavets-city.gov.ua/modules.php?name=News&file=print&sid=2466).
Як бачимо, одним з пріоритетних напрямів тодішнього управління розвитку курорту була Росія. Представляв «інтереси Трускавця» політтехнолог тодішнього міського голови Р. Козира Павло Мезерін. Офіційне представництво Трускавця у Санкт-Петербурзі було відкрито (і тут увага!) за підтримки Путіна.
В лютому 2013 року представники управління розвитку курорту поїхали з виставковим стендом на виставку MITT «Подорожі та туризм» у Москві.
Чи виправдала себе така гіперболізована увага управління розвитку курорту до Росії? Час все розставив на свої місця. Кількість росіян, які їздили на оздоровлення до Трускавця, зросла з 19,4 тис. в 2010 році до 27,7 тис. в 2013 році, натомість в 2015-2018 роках коливалася в межах 1,3-2,3 тисяч осіб в рік.
- Польський напрямок. Всі напрацювання щодо співпраці з польськими містами-побратимами, зроблені до 2010 року, були перекреслені владою Трускавця 2010-2015 рр. Єдиним містом-побратимом у Польщі, з яким Трускавець в ці роки почав співпрацювати, став термальний курорт Унєюв. Делегації з Унєюва їздили до Трускавця, делегації з Трускавця їздили до Унєюва, але яка користь була від цих поїздок для нашого курорту – таємниця за сімома замками. В статті О. Куц про це – жодного слова. До речі, поїздки до Польщі здійснювалися за бюджетні кошти, тобто за кошти платників податків.
Справжній прорив на польський ринок стався вже за часів каденції міського голови Андрія Кульчинського. Розпочато реальну, а не ефемерну співпрацю з польськими містами-побратимами, започатковано Фестиваль польської культури, поляки почали до Трускавця їздити дійсно масово. Результатом промоційної діяльності окремих санаторно-оздоровчих закладів Трускавця та міської влади став факт виходу відпочивальників з Польщі на перше місце серед всіх іноземних гостей Трускавця. І ця тенденція зберігається досі.
Трошки цифр – якщо в 2010-2015 роках кількість польських відпочивальників у Трускавці становила від 0,6 тис. до 1,4 тис., то в 2016 – 4,2 тис., 2017 – 11,3 тис., в 2018 – 20,3 тис., а за 9 місяців 2019 року – 18,8 тисяч осіб.
- Грузинський напрямок. У 2013 році було підписано угоду про співпрацю між курортами Трускавець (Україна) та Цхалтубо (Грузія). «Результатом» цієї угоди стало відрядження до Грузії міського голови Трускавця Р. Козира та його заступника Ю. Яворського. У травні 2014 року Трускавець відвідала делегація з Грузії, проте прориву не сталося. Кількість грузинів на нашому курорті незначна. Дії управління розвитку курорту в 2013-2014 рр. в цьому напрямку зазнали повного краху.
- Німецький напрямок. Перші паростки співпраці Трускавця з німецькими містами започатковано в 2008 році. Але вони не встигли розвинутися, бо в 2010-2015 роках жодного кроку для поглиблення цієї співпраці зроблено не було. Навпаки, втратився зв’язок з землею Ватлінґен і в 2015 році Андрію Кульчинському та управлінню розвитку міста (начальниця Наталія Скибак) довелося починати з чистого аркуша.
За неповні 4 роки (2015-2019) вдалося не тільки відновити повноцінні партнерські стосунки, але і реалізувати кілька грантових проєктів, чого в історії Трускавця до цього часу не було. Мова йде не лише про розробку Стратегії розвитку Трускавецького субрегіону, але і про реалізацію проєкту «Nakopa», який дозволить вирішити проблему якісної очистки питної води за грантові німецькі кошти. Але про це у своїй статті чомусь «забула» згадати журналістка. Чи побоялася розповісти правду, адже така правда замовникам фейкового матеріалу невигідна.
Для повноти картини варто додати, що зараз промоція Трускавця здійснюється не лише в названих Польщі чи Німеччині. Італія, Іспанія, Ізраїль, Білорусь, Молдова, Азербайджан, Литва, Латвія, Естонія, Казахстан, Китай – до цих та інших країн здійснюються поїздки представників влади Трускавця, причому коштів на це з міського бюджету не витрачається. На відміну від попередників.
У згаданій вище статті журналістка О. Куц намагається привернути увагу читача до «успішної» «діяльності» влади Трускавця в 2010-2015 рр. Згадує про спортивні заходи, вулицю Шевченка, відкриття інформаційного центру, запуск туристичного порталу. Але жодним словом не згадує, що за кошти міського бюджету було розроблено логотип Трускавця і … передано його у власність громадській організації, де очільником є колишній заступник міської голови. Слоган «Трускавець – місто здоров`я» запатентовано не за містом, а за … так-так, знову громадською організацією, за якою стоїть колишній заступник мера Трускавця. З туристичним порталом, на який потрачено немалі кошти – та ж історія. Кошти «освоїли», а портал не передали. Вірніше, передали з таким «багажем», що сайт truskavets.ua виявився фактично мертвим. Про це буде окрема історія.
А вулиця Шевченка, яку, до речі, мав відремонтувати згідно попередніх домовленостей ПрАТ «Трускавецькурорт», була зроблена нашвидкуруч, під вибори, без заміни інженерних комунікацій. І доробляти її, облагороджувати вже довелося в теперішній каденції.
Неаргументовані закиди, що Трускавцем не цікавиться телебачення, що не ведеться робота в Інтернеті та соціальних мережах, що «блогери не задіяні», «результату нуль», незручна логістика навіть не вартують уваги, бо тут і коментувати немає що. Нісенітниці не коментуються.
Звісно, що авторка пасквілю жодним словом не обмовилася про вулицю Бандери, яка стала пішохідною від міської ради до центральної площі, не обмовилася про популярні промоційні відеоролики, фестивалі, спортивні заходи, штучні футбольні майданчики, реконструкцію міського парку та чимало інших речей, які роблять Трускавець привабливим та комфортним містом як для жителів, так і для гостей. Висмикуючи окремі цифри з контексту та надаючи слово людям, котрі фактично байдикували п’ять років і нічогісінько не зробили для промоції Трускавця, журналістка на відмінно виконала своє редакційне завдання з подачі маніпулятивних даних. Тож може розраховувати на чергову подяку від одного колишнього мера, і на грошову премію від іншого.
Але повернімося до цифр щодо кількості відпочивальників.
«Днями трускавецький мер Андрій Кульчинський в інтерв’ю «Інтерфакс-Україна» заявив: 2018 рік був рекордним за останні десять років за кількістю відпочивальників». Але це ж не відповідає дійсності!» – обурюється журналістка О. Куц. І … не наводить жодних аргументів. Бо насправді слова Андрія Кульчинського правдиві – 2018 рік став рекордним за останні 10 років за кількістю відпочивальників. У 2018 році Трускавець відвідало 231,5 тисяч гостей, тоді як в 2010 – 187 тис., в 2011 – 174,9 тис., в 2012 – 200,3 тис., в 2013 – 221,2 тис., в 2014 – 187,1 тис., в 2015 – 189,4 тис., в 2016 – 211,4 тис., в 2017 – 207,2 тис.
Ніхто не дорікає попередній владі, що в 2014 році кількість відпочивальників різко впала, бо почалися воєнні дії на Сході України. Розумним людям також неважко зрозуміти, чому в 2017 році кількість відпочивальників скоротилася порівняно з 2016 роком – причиною стало введення в кінці листопада воєнного стану в Україні, і іноземці перестали їхати до нас на відпочинок.
Туристичний ринок є дуже чутливим до різних нюансів, у тому числі інформаційних. Воєнний стан – відтік, кінофестиваль – приплив, бездумно вкинена негативна інформація – відтік, школа депутатів у «Ріксосі» чи візит Президента в наше місто – додатковий плюс, і так далі. І це мали б добре розуміти ті, хто пробує розхитувати човна, ім`я якому «Трускавець» і в якому всі ми пливемо.
Але на догоду меркантильним інтересам якогось політикана знову і знову запускається негатив – про воду, про «бетон», про «корупцію», про брехню, про загрози, про землетруси, цунамі та інші несусвітні речі. Найприкріше, що роблять це нібито розумні люди, які насправді рубають сук, на якому сидять, і плюють в ту каструлю, з якої хочуть їсти борщ. Хоча причини їхньої злості зрозумілі – 1) фактор заздрості і 2) нав’язлива манія повернутися, бажання реваншу.
Ваш час пройшов, панове, ви вже були при владі. Якщо у вас були такі «успіхи», про які ви рапортуєте вустами О. Куц, то чому ж вам виборці-трускавчани дали червону картку у 2015 році?
Володимир Добрий
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень