Місто нафтовиків – під опікою святої Варвари

В Бориславі – пік святкувань 625-річного ювілею міста. Урочиста Свята Літургія 2 вересня, котра зібрала тисячі вірних з усіх мікрорайонів Борислава, стала епіцентром святкування духовного, тоді коли більшість розважальних заходів відбудуться наступної неділі, 9 вересня. А фактично Борислав святкує свій ювілей вже від початку року, завершальні ж заходи відбудуться в кінці грудня, коли місто відвідає Глава УГКЦ Блаженніший Святослав (Шевчук).

На жаль, в неділю, 2 вересня, Глава Української Греко-Католицької Церкви не зміг відвідати місто, в якому навчався в медичному коледжі – Блаженніший Святослав здійснює цими днями візит серед української діаспори в Канаді. Та все одно святкове Богослужіння було надзвичайно величним та духовно піднесеним, адже окрім Владики Ярослава Приріза, господаря єпархії, Владик Михаїла Колтуна із Сокаля та Тараса Сеньківа зі Стрия, на свято прибув і монсеньйор Томас Едвард Галліксон, Папський нунцій в Україні. Владика Ярослав Приріз радо вітав високого гостя, зазначивши, що присутність папського нунція – наче присутність самого Папи. «Церква – Тіло Христове, а Його Глава – сам Христос», – сказав Владика Ярослав і виголосив надзвичайно патріотичну проповідь, в якій переплелися і заклик до вірності Єдиній Святій Католицькій Апостольській Церкві, до якої належить наша Церква Володимирового Хрещення, і прохання до вірних бути розумними та обачними, щоб не потрапити в облудні тенета конфесійних та політичних викликів нашого часу. Говорячи про ювілей (слово походить з давньоєврейської мови), Владика Самбірсько-Дрогобицької єпархії торкнувся історії Борислава, багатства якого визискували різні завойовники нашого народу. Оскільки Євангеліє, котре читалося вірним, було про недобросовісних орендарів винограднику, котрі і слуг вбили, і навіть сина господаря винограднику фізично знищили, Владика порівняв Борислав зокрема і Україну в цілому з цим виноградником, в якому довгий час господарювали чужинці.

«Свою Україну любіть! Любіть її во врем’я люте – у тую тяжкую мінуту за неї Господа моліть!», – словами великого Поета завершив Владика Ярослав свою проповідь. Принагідно зазначимо, що захоплюючою була і коротка промова Владики Ярослава під час освячення фігури святої великомучениці Варвари – цю промову він теж завершив поетичними рядками. Цього разу лунало вже Симоненкове: «Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!».

Божественна Літургія у візантійсько-українському обряді зібрала в міському парку культури та відпочинку Борислава (позаду міського Палацу культури) надзвичайно багато народу. Переповнені автобуси та маршрутки їхали з Губич, Бані, Тустанович, Мразниці, Раточина та інших сіл, котрі фактично зараз творять єдиний Великий Борислав. Окрім численного греко-католицького духівництва прибули і священики УПЦ КП та РКЦ в Україні із Трускавця, Стебника та околиць. Не оминули своєю увагою урочистості і кандидати в депутати – автор цих рядків особисто нарахував їх семеро, хоча їх могло бути й більше. Та, на щастя, виборчий слід на духовному святі був майже непомітний, адже головний акцент ставився на тому, що відтепер Борислав може гідно вшанувати свою покровительку – святу великомученицю Варвару, покровительку гірників та нафтовиків. Постамент із її фігурою знаходиться на одному з найбільш помітних місць центральної частини Борислава. Та справжня причина того, що саме це місце обрали для встановлення фігури святої – не якісь містобудівні вимоги чи естетична доречність, а лихо, котре спіткало Борислав сорок років тому. У квітні 1972 році житловий будинок на цьому місці вибухнув, тоді загинуло 19 бориславців. Міський голова Володимир Фірман добре пам’ятає той випадок, адже мешкав неподалік. Малий хлопчина тоді ще не усвідомлював всієї небезпеки, яка чигає на Борислав – небезпеки, котра актуальна і досі. Саме про це говорив Володимир Стахович у своїй промові біля пам’ятника святій Варварі. Адже фігуру в Бориславі спорудили не просто так, а з надією, що свята Варвара візьме місто нафтовиків у свою особливу опіку.

Міський голова зупинився і на тому, як чудесним чином просувалися вперед справи із спорудження постаменту, подякував меценатам, більшість з яких не хотіли, щоб їхні прізвища озвучувалися на святі, адже робили добру справу не заради піару, а заради рідного міста та возвеличення Слави Божої.

Людський потік, котрий ішов від Палацу культури до пам’ятника святій Варварі, перетворився біля постаменту на бурхливе море. А логічним завершенням духовного святкування ювілею в Бориславі стало спільне виконання нашого духовного гімну. «Боже великий, єдиний, нам Україну храни!», – лунало над Бориславом і слова, які рвалися на волю з сердець тисяч бориславців, які співалися так душевно та трепетно, линули ввись, у небеса, щоб милим Богу фіміамом оповити підніжки Його Престолів. Малі та старі, здорові та каліки, бідні та багаті, інтелігенти, робітники, службовці, домогосподині, словом – весь Борислав молив Господа про щастя та долю для рідного міста та рідного народу. І навіть після закінчення святкових заходів чимало людей залишилося біля пам’ятника святій покровительці Борислава, щоб попросити її заступництва у потребах. Як пише псалмопівець, «вислухай, Боже, свойого народу!».