Здавалося б, уже всі давно забули про таке негативне словосполучення як економічна криза, та якщо ми на деякий час і забули про неї – вона не забула про нас. До того ж усе стає зрозумілим у порівнянні: коли оглянутися у роки 2007 та 2008, то неозброєним оком видно – життя таки стає дедалі складнішим. З одного боку, ну дуже вже не хочеться нагнітати ситуацію, бачте, негативу і так не бракує. Але з іншого – як не крути, говорити про позитив теж не з руки. Бо його так мало нині того позитиву. Тож, аби зрозуміти, у яких фінансових умовах останніми роками розвивалося товариство і чи варто нарікати на його соціальну бездіяльність у нинішніх умовах, варто вдатися до аналізу статистичних та бухгалтерських даних. За цим і звернулися до людини, котра про фінансово-господарську діяльність товариства знає не лише зі статистики – директора з економіки та фінансів Ореста Бродовича. Щоправда директор особисто пояснювати ситуацію не став, мовляв, є цифри, звіти, статистичні дані – опрацьовуйте, робіть висновки самі. Так буде краще.
Внесок у соціальний розвиток
Порівняльну таблицю з даними щодо витрат товариства у більшості добровільних, а не тих, які зобов’язує робити держава, проаналізувати було найлегше. Одні із перших аналізованих даних – темпи зростання окладів. У відношенні до попередніх років і графа свідчить про зменшення темпу цього зростання у кризових 2009-2011 роках. Попри це за останні чотири роки посадові оклади працівників відповідно до цифр у таблиці зросли на 75, 9 %. Майже кожного року дуже суттєвою є сума відрахувань профспілкам на культурно-масову та спортивну роботу, з року в рік вона становить близько 120 тисяч гривень.
Графа щодо преміювання працівників із нагоди професійних та державних свят, хоч і потерпіла суттєвих скорочень у період за 2008-2009 роки, проте з кошторису витрат з чистого прибутку не зникла. Товариство і надалі здійснює роботу щодо преміювання у сумі від 385 до 589 тисяч гривень щорічно (здійснюється під час загальнодержавних та релігійних свят: Дня медика, Новорічно-різдвяних свят та до Великодня).
Тут же варто сказати і про спонсорську допомогу благодійним фондам та юридичним особам. Аби було зрозуміло, про що йдеться: кожного року товариство по можливості відгукується на прохання про фінансову допомогу церквам, установам культури та освіти, здійснює підтримку благодійного фонду «За розвиток м. Трускавця – курорту Європейського рівня», долучається до проведення різних загальноміських заходів тощо. Для прикладу: за чотири останні роки на цю спонсорсько-благодійну діяльність було витрачено близько 600 тисяч гривень.
Усі ці роки товариство справно оплачує пільгові пенсії колишнім діячам культури, науки, медицини тощо. Людям, котрим держава свого часу гарантувала виплату достойних пенсій, насправді ж за собою залишила зобов’язання виплачувати лише пенсійний стандарт, а решту – переклала на плечі підприємств, у котрих працювали почесні громадяни. А щодо майбутнього – тут вагомою лептою в соціальний розвиток є оплата путівок дітям працівників товариства. Цифри у розрізі цих статей витрат щорічно зростають: від 179 тисяч гривень у 2008 році до 323 тисяч грн. у 2011 році. У кінцевому підсумку про вагому соціальну складову розвитку свідчить загальна сума витрат, що за 4 роки склала майже 9 мільйонів гривень.
Про ЗАТ, ГГРЕС і прогрес
Крім цих паперів нам було надано інформацію щодо фактичних видатків за програмою перезатвердження запасів мінеральних вод та капітальних інвестицій у філію ГГРЕС. Одразу зрозуміти, що значать численні рядки з назвами контрагентів та вражаючими сумами, було важко. Проте, допомогли розшифровки кожної статті, де вписано, які види робіт здійснювалися в той чи інший час. І, звісно, біля кожного виду робіт – чималі суми. Перше враження склалося таке: охорона та підтримка родовищ – справа, м’яко кажучи, не те що затратна. Просто дивуєшся, скільки коштують усілякого штибу підтвердження якості, дослідження придатності та численні проекти з експертизами. На усі ці і подібні речі товариство витрачало щороку від 400 до 660 тисяч гривень. Фактом з 2006 до 2011 року на ці потреби було витрачено понад 2 мільйони гривень. І це не кажучи про капітальні інвестиції у цю галузь. Загалом на статтю щодо інвестування було витрачено близько 3 мільйонів гривень. Тут і виготовлення проектно-кошторисної документації, і ремонти системи мінералопроводів та резервуарів. А ще: зведення підземної станції над однією із свердловин, монтаж установки підігріву води, влаштування систем видачі води на бюветах та багато іншого. Чи є розуміння відповідальності у цьому питанні? Судячи з усього таки є.
Мінімізувати мінімізаторів
Кожен свідомий і здоровомислячий мешканець нашої держави розуміє: мінімізаторство на підприємствах сьогодні – не забаганка, а спосіб виживання. І лише степінь наглості та вседозволеності у цьому питанні насправді відіграє важливу роль. Необліковані зарплати та приховані доходи – метод, котрий узяли на озброєння більшість українських і у тому числі місцевих підприємств, тож говорити про те, що хтось у нас мінімізатор, а хтось ні – принаймні абсурдно. Державі простіше знайти цапа відбувала і покарати, аніж відстояти інтереси суб’єктів господарювання чи поставити їх принаймні у рівні умови діяльності. Повсякчасні натяки на адресу товариства, звинувачення у відсутності соціальної відповідальності та уникання сплати податків до місцевого бюджету спровокували поцікавитися таблицею щодо факту сплати податків товариством за період 2006-2011 років.
Розібратися з цими таблицями виявилося легше: сплачувані товариством податки чітко поділені на місцеві, загальнодержавні та нарахування на заробітну плату. Якраз саме статті із внесками до різного виду фондів виявилися найвитратнішими у переліку відрахувань. Щороку товариство витрачає на це понад 15 мільйонів гривень (внесення коштів до фондів соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, соцстрахування на випадок безробіття, соцстрахування з нещасних випадків на виробництві тощо). А ще є внески до пенсійного фонду та профспілкові внески. Інша вже менш витратна стаття – загальнодержавні податки і збори. З року в рік видатки по цій статті коливаються від 4 до 9 мільйонів гривень (збори на геолого-розвідувальні роботи, збір за забруднення навколишнього середовища, податки на землю, воду та прибуток, плата за користування надрами тощо). Але загальна картина свідчить про їх зростання: з 4, 2 млн. у 2007 році до 5,7 млн. гривень у 2011 році (зростання до 36 відсотків).
І останній пункт таблиці – місцеві збори та податки. На даний момент до нього входять: туристичний, гастрольний збори, плата за патенти, держмито, ПДФО, комунальний податок та податок із реклами. Загальна щорічна сума цього виду збору теж зросла у порівнянні з минулими роками і становить нині 4,7 мільйона гривень (для порівняння у 2007 вона становила 3,4млн.грн.).
Зменшення останніми роками таки відбулося, але чи є воно суттєвим, враховуючи той факт, що якраз останніми роками товариству доводиться досить сутужно через тривалу відсутність відпочивальників, вкрай застарілу матеріально-технічну базу та потужні інвестиційні капіталовкладення в нові об’єкти.
Отже висновком аналізу таблиць і цифр є розуміння, що ті умови, в яких сьогодні працює кожне підприємство, у тому числі і ЗАТ «Трускавецькурорт», не сприяють ні його розвиткові, ані соціальній відповідальності. Зрозумілим і очевидним є той факт, що соціальна відповідальність закінчується там, де починається тицянням пальцем у того, хто її не афішує. А просто за цим принципом живе.
Галина Шумило, газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень