Уже навіть пересічні дрогобичани знають, що депутатам Дрогобицької міської ради мало не на кожній сесії роздають земельні ділянки.
Що насправді відбувається? Про це ми розмовляємо з лідером дрогобицької “Батьківщини”, керівником Координаційної ради Блоку національно-демократичних сил Дрогобиччини Михайлом Вавриним.
– Михайле Васильовичу, чи правда, що депутатам мало не на кожній сесії роздають земельні ділянки?
– Я депутатом уже не одне скликання. Знаю не з розмов, яка ситуація була і є насправді щодо надання земельних ділянок чи майна у власність певним категоріям людей.
Хочу сказати, що ми по-різному можемо ставитися до депутатського корпусу попереднього скликання, але там собі такого не дозволяли. Був, скажімо, один депутат, який проживав у гуртожитку. Він викладач нашого університету і хотів узяти землю під індивідуальне будівництво. Депутати два роки не дозволяли йому цього зробити. І тільки через суд він отримав ту земельну ділянку, адже ми знаємо, що кожний громадянин України може теоретично сподіватися на надання йому до десяти сотих. Але принципово депутати два роки не давали на це згоди.
Я стверджую, що в Дрогобичі на кожній сесії виділяється земля під так зване садівництво. В місті не забороняється цього робити, а ділянка може бути до 12 сотих. Але потім люди змінюють цільове призначення і займаються будівництвом.
Не буду давати цьому правову оцінку. Думаю, що правоохоронні органи Дрогобича могли би цим зацікавитися. Тим більше, що є закон про корупційні діяння. Суть цих та інших порушень полягає в тому, що люди роками, а то й десятиліттями стоять у черзі на отримання житла чи земельної ділянки під індивідуальне будівництво. А в обхід певна категорія людей – і мова йде не лише про депутатів – отримують земельні ділянки і ведуть індивідуальне будівництво.
Ведення самого будівництва – не велика біда, хай будуються. Але чому таким шляхом усе робиться і чому саме депутати позачергово отримують земельні ділянки? Я вважаю, що це є хабар міського голови депутатам, які потім повинні голосувати за те чи інше рішення, що цікавить владу.
– Багато галасу було навколо приватизації шляхом конкурсу “Пельменної” і “Надії”. А на минулій сесії депутати пішли на те, аби одне приміщення викупив трудовий колектив. Чому так сталося? Влада застосовує подвійні стандарти?
– Щодо “Пельменної” та “Надії”, то їхня приватизація шляхом конкурсу викликала велику дискусію, оскільки ці колективи працюють давно, та й до цього приватизація в Дрогобичі йшла тільки шляхом викупу колективом. Я не буду вдаватися в деталі цієї приватизації, бо, наскільки знаю, йдуть судові розгляди цих справ.
А ось на минулій сесії в грудні було дане на викуп колективу комунальне майно, яке знаходиться в оренді у приватної структури. Причому ця структура на сьогоднішній день не працює. Я запитав на сесії, чому подвійні стандарти, чому діємо непрозоро? Якщо вирішили давати приміщення на конкурс – то на конкурс усім і без винятку. Але депутати проголосували за те, аби це приміщення викупив трудовий колектив. Причому голосували ті, хто вже отримав якісь подачки від влади, ті, хто ще отримає, а також ті, хто не розібрався в суті справи і просто підняв руку, бо їм байдужа доля землі та майна Дрогобича.
– А кому належить це приміщення?
– Я не знаю, кому належить, не цікавився. Я не даю оцінку приватним підприємствам, я оцінюю дії влади. Якщо ви взяли курс на економію кожної копійки в дрогобицькій казні, то підходьмо однаково до всіх, а не вибірково, в залежності від того, кого що цікавить і кому що потрібно.
– Ще хтось підтримує Вашу точку зору?
– Те, про що я зараз кажу, не лише моя позиція, позиція Михайла Ваврина. Це наша спільна позиція, всіх партій, які входять до Комітету опору диктатурі. А це 13 партій, які мають депутатів у міській раді.
– Маємо дивну ситуацію, Михайле Васильовичу. Лідери цих партій кажуть, що вони проти розбазарювання землі та майна, а депутати від цих політичних сил голосують, м’яко кажучи, всупереч цьому.
– Ви маєте рацію. Голови партій принципово стоять на позиціях неприпустимості розбазарювання землі та майна, але окремі депутати, які представляють у міській раді ту чи іншу політичну силу, не дотримуються лінії партії. Вони проголосували всупереч рішенням Комітету опору диктатурі. На наступному засіданні нашого комітету ми будемо давати принципову оцінку тим політичним силам, які не дотрималися прийнятого рішення.
– Якщо взяти депутатів, політичні сили яких входять до Комітету опору диктатурі, то маєте більшість у міській раді. А насправді в більшості випадків вони голосують так, як це потрібно Олексієві Радзієвському.
– Не просто більшість, а дві третини голосів. Питання щодо прийняття будь-якого рішення в сесійній залі не стояло б, якби депутати дотримувалися партійної дисципліни. З’ясовується, що партійна дисципліна замішана на особистих чи кулуарних тенденціях. А тут не потрібна суб’єктивність. Необхідна прозора політика в Дрогобичі. На жаль, влада не зацікавлена у проведенні такої роботи. І це, як кажуть, “підхарчовується” міським головою, бо якби він принципово стояв на цих позиціях, депутати би його послухали.
– Що це було за голосування, яке викликало невдоволення в Олексія Радзієвського, і він аж покинув сесійну залу?
– Я вважаю, що це був тактичний хід міського голови. Ви зверніть увагу на те, що всі драстичні питання, які розглядаються на сесії, проводяться за його відсутності. Так було, коли об’єкти “Берізки” – “Пельменну” і “Надію” – виставили на приватизацію шляхом конкурсу. Правда, тоді Олексій Радзієвський хворів.
А на останній сесії він вийшов із сесійної зали, бо депутати висловилися за поіменне голосування. Це, до речі, було перше поіменне голосування шостої каденції. Це вже перемога.
– По якому питанню було поіменне голосування?
– Це було питання про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо змін цільового призначення земельних ділянок. Спочатку, скажімо, давали під садівництво або ведення бізнесу, будівництво бізнесових об’єктів, а потім змінювали цільове призначення – і споруджували індивідуальні будинки. Ось Олексій Радзієвський і вийшов, за цей час відбулося поіменне голосування.
– Це процедурне питання. Треба 17 голосів.
– А було 18. Двічі ставилося на голосування, і двічі депутати підтримали. Це вже перший крок до перемоги.
– На Вашу думку, чому Олексієві Радзієвському і депутатам не подобається поіменне голосування?
– Йому не подобається, тому що депутатський корпус виходить з-під його впливу. Одна справа мовити: “Я сказав” чи “Робіть так, як я”. Але депутати не хочуть так робити, як він сказав, а хочуть так, як мало би бути об’єктивно. Я думаю, що в подальшому ми всі ці питання будемо розглядати тільки прозоро, голосувати в поіменному режимі. А що таке поіменне голосування? Це коли ми маємо право озвучити прізвище того чи іншого депутата.
– І як було по цьому конкретному поіменному голосуванню?
– П’ять депутатів вийшли із сесійної зали. Всіляке буває, звичайно. Можливо, комусь там погано стало, в когось живіт болів. А міський голова психанув і вийшов із сесійної зали. Я розцінюю це так, що він не хотів підтримати дане рішення, не бажав дати оцінку цим діям.
Я думаю, що з боку депутатів це добра тенденція. Можливо, не відразу, але з кожною сесією коло цих депутатів буде все збільшуватись.
Що стосується цього конкретного питання, то я хотів би ще сказати наступне. Треба покінчити з примітивним популізмом. Скажімо, Партія захисників Вітчизни за те, щоби не розбазарювати землю, а два з трьох депутатів цієї політичної сили на одній із сесій отримали по десять сотих землі для садівництва і зміни цільового призначення, Лідер партії Юрій Кармазін звертає увагу на те, що робиться за межами Дрогобича. Це добре. Але нехай зверне увагу й на те, що робиться в Дрогобичі.
– Так уже назвіть прізвища цих депутатів.
– Іван Ільницький і Галина Дівчур.
Я не за те, щоби припинити будівництво, поляки теж в нас колись будували, і думали, що то навічно, а залишили нам. Але підхід має бути на однаковому рівні – що багатодітна мати, що інвалід-чорнобилець, що афганець, який, до речі, не має квартири до сьогодні. То чому за одну каденцію, за один рік мати вже таку перевагу? За що?
До речі, проти такого рішення при поіменному голосуванні тільки три депутати висловили свою позицію рішуче й однозначно. Це Михайло Ваврин, Роман Курчик і Богдан Пристай. Були депутати, які утрималися, це також була позиція. Наприклад, фракція “Батьківщини” прийняла рішення не підтримувати, і член фракції Михайло Лужецький утримався. Утрималися представник Партії регіонів Степан Федак, представник партії “Удар” Ігор Пудлик, Роман Муль від Християнсько-демократичного союзу, голова партії “Свобода” Олег Хрущ.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень