Схоже, недарма молодь, яка організувала львівський Євромайдан, з самого початку різко заперечувала не лише проти партійної символіки на львівських акціях, а й проти участі політиків як такої. В неділю, 24 листопада, під час віча у Львові народний депутат від ВО «Свобода» Юрій Михальчишин приніс з собою на сцену біля пам’ятника Шевченку гострий конфлікт.
(Джерело: http://zaxid.net/home/showSingleNews.do?mihalchishin_i_soplyaki&objectId=1297861)
О 14:00 все починається спокійно, радісно і не особливо велелюдно. На початок віча на площі біля Шевченка збирається 
декілька тисяч людей, серед яких молодь аж ніяк не домінує. Зі сцени спокійно виступають голова Львівської облради Петро Колодій і мер Львова Андрій Садовий.
А потім маховик конфлікту, який незабаром охопив Євромайдан, починає поволі, але впевнено розкручуватися.
Двоє студентів, Софія з медуніверситету і Любомир з ЛНУ ім. І. Франка, – активні учасники попередніх львівських акцій Євромайдану, – виходять до мікрофонів і закликають проводити мітинг без участі політиків, а самих політиків просять покинути сцену.
Народ, судячи з реакції, не проти такої пропозиції. Але «свободівці» Любомир Мельничук (Львівська міськрада), Роман Ковальчук (облрада) і Юрій Михальчишин (Верховна Рада) залишаються незворушно стояти на сцені.
Незабаром до мікрофона підходить Ковальчук – щоправда, не як депутат і голова культурної комісії Львівської облради, а як соліст Львівської опери. Виконує дві пісні – і заявляє:
– А зараз я хочу покликати до мікрофона політика, який достойний виступити – народного депутата Юрія Михальчишина!
Маховик починає розкручується швидше.
Тим часом, поки Михальчишин ще говорить про те, що Євромайдан в Києві перетворюється на війну між людьми і силовими структурами, біля входу на сцену починають відбуватися дивні речі. Люди, яких Михальчишин називає своїми помічниками, блокують вхід на сцену усім, хто пробує туди пройти. Блокують без агресивно і без пояснень, створюючи конфліктну атмосферу. Згодом в соцмережах студенти почнуть свідчити про те, що «помічники» не цуралися і рукоприкладства.
Журналістське посвідчення все ж дозволяє нехай з боєм, але прорватися. Якраз вчасно, аби почути, що студенти, які протестують проти його виступу – «сопляки, які намагаються зробити революцію».
Ці слова додають маховику додаткових обертів.
Михальчишина усувають від мікрофону. Софія Федина, ведуча віча, протестує: «Ніхто не має права обзивати студентів сопляками. Ганьба!». Люди під сценою підхоплюють: «Ганьба! Ганьба!». Дівчатко, яке раніше закликало політиків зійти, плаче в глибині сцени.
Михальчишина, який незворушно стоїть там, де стояв, по черзі просять піти різні люди.
– Все, що ми робили, розсипається… – скрушно нарікає один із організаторів віча.
Проректор ЛНУ ім. І. Франка Дзвінка Калинець-Мамчур звертається до мене з проханням також спробувати переконати народного депутата. Тож підходжу і я.
– Пане Юрію, та зійдіть, будь ласка, зі сцени. Навіщо ці конфлікти?
– Я не піду, поки не попрощаюсь, – відказує нардеп.
– То помахайте рукою і попрощайтеся без мікрофона.
– Ні.
Тим часом в кореспондента ZAXID.NET відбувається різка розмова з Романом Ковальчуком.
– От навіщо ви запросили Михальчишина до мікрофону, якщо віче просили проводити без політиків? – питаю.
– А я не називав його партійної приналежності, – відказує депутат-співак.
На зауваження, що народний депутат дозволив собі назвати сопляками людей, які першими в ніч з четверга на п’ятницю вийшли до пам’ятника Тарасу Шевченку у Львові, коли там не було ані його, ані його однопартійців, Роман Ковальчук відповідає:
– А ви зараз стоїте на сцені, якої без мене би не було.
Студенти поміж тим також підходять до виходу зі сцени, де стоїть Михальчишин, і скандують: «Без політиків!». Люди під сценою підхоплюють і цей заклик. Але «свободівець» залишається, його помічники продовжують блокувати сходи. До нардепа по черзі підходять різні учасники і організатори віча і просять, переконують його піти, в тому числі – екс-ректор ЛНУ ім. І. Франка Іван Вакарчук. Останнього Михальчишин незабаром на камери назве своїм «наставником», але зараз залишається глухим і до його прохань.
Знизу за цим всім не без здивування спостерігають не лише посполиті львів’яни і журналісти, але й так звана «еліта» – скажімо, голова бюджетної комісії облради Ярослав Качмарик чи громадський діяч Ростислав Новоженець.
Врешті біля сходів починають збиратися і прихильники Михальчишина, які скандують «Михальчишин, ми – з тобою!». Це, очевидно, зм’якшує серце народного депутата, і через декілька хвилин він все-таки залишає сцену в супроводі своїх помічників, які торують йому шлях крізь людей, грубо їх розштовхуючи.
Люди приймають його непривітними вигуками, але йдуть за ним саме його прихильники. Саме перед ними і журналістами він проводить імпровізований виступ біля фігури Матерії Божої, на початку проспекту Свободи.
– Спробу зірвати мій виступ я розцінюю не як провокацію проти себе, а як провокацію проти Євромайдану і проти української революції… Якісь незрозумілі люди, які, очевидно, викликані людьми, які хочуть взяти сцену під контроль і зробити її майданчиком вузькоспрямованого піару ліберальних сил і прагнуть революцію звести до такого самого пустопорожнього переливання із вакууму в космос, як стала Помаранчева революція, – чеканить він.
Твердження, що ті, хто намагався зірвати його виступ, намагаються зірвати Євромайдан, Юрій Михальчишин ще раз повторює – абсолютно ігноруючи той факт, що ці «незрозумілі люди» були на майдані у Львові і в четвер, і в п’ятницю.
– Будь-які спроби маргіналізувати протест, перетворити його у чергову дискотеку на майдані, як це було у 2004 році, перетворити це на черговий карнавал – ці спроби мають бути рішуче зупинені, – проповідував він далі.
Ці критичні слова про Помаранчеву революцію Михальчишина викликають невдоволення навіть серед його відданих прихильників. Один із них, старший чоловік, після завершення цього виступу ще підійде до нардепа і в доволі категоричній формі попросить його не казати так про Майдан 2004 року. Бо, мовляв, люди туди йшли не для того, щоб потанцювати.
Наразі ж журналісти питають його – навіщо він назвав студентів, які підняли Євромайдан у Львові, «сопляками»?
– Я перебуваю під сильним емоційним напруженням. Ви ж розумієте ситуацію. Я отримую відомості, що в Києві сотні спецназівців рухаються до головних об’єктів столиці, реально не виключають сьогодні силового варіанту придушення протестів, а тут якісь незрозумілі особи починають вимикати звук на сцені, коли я цю інформацію повідомляю. Звичайно, що в стані сильного напруження і хвилювання, я, можливо, відповів лексикою, яка є не надто парламентською. За що я щиро перепрошую і в майбутньому обіцяю подібних інцидентів більше не допускати, – пояснює-обіцяє він.
Цей імпровізований альтернативний міні-мітинг, на якому Михальчишин договорює те, що не зміг сказати зі сцени біля пам’ятнику Шевченку, і отримує недоотриману там народну любов, триває ще кілька хвилин. Потім він іде у своїх справах, а його прихильники залишаються щасливими від дотику до кумира.
– Не рухайте Михальчишина, це – свята людина, – каже мені один із них.
Один із відомих «свободівців», з яким доводиться перетнутися через півгодини, висловлює прямо протилежну думку про поведінку Михальчишина.
– Так просто не робиться, – каже він мені не без смутку в голосі. – Він же – народний депутат…
Данило Мокрик, ZAXID.NET
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень