Цього року у Львівській обласній державній адміністрації за участю Офісу реформ відбулося уже кілька засідань, на яких йшлося про адміністративно-територіальну реформу. На пальцях можна порахувати громади Львівщини, які, дійшовши згоди та добровільно об`єднавшись, вже створили нові укрупнені адміністративно-територіальні одиниці. Головним каменем спотикання у здійсненні реформи за планом Львова стало небажання багатьох сільських громад добровільно об`єднуватися із містами. Жителі Модрич також у майбутньому не бачать себе під адміністративним підпорядкуванням одного із чотирьох міст регіону – чи то Дрогобича, чи то Стебника, чи то Борислава, чи то навіть Трускавця. На чому базуються побоювання? З`ясувати це ми спробували в розмові з головою Модрицької сільської ради Мироном Флюнтом.
– Скажіть, будь ласка, пане голово, на якій стадії перебувають переговори про майбутню адміністративну конфігурацію за участі Модрич? В якій, перепрошую, «компанії» себе бачите?
– Наша позиція чітка й послідовна. Модрицька сільська рада, як це показує аналіз, володіє всім необхідним для того, щоб не шукати кращого життя, як Ви висловились, у «компанії» з іншими сільськими і міськими радами. У нас є все необхідне для того, щоб самотужки успішно працювати, дбати про розвиток, забезпечити гідне майбутнє народженим у нашому селі дітям. А це означає, що немає жодного смислу адміністративно йти «під крило» одного із міст краю. Село від цього тільки програє. Наші досягнення нівелюються, не зможемо в повній мірі скористатися власними ресурсами.
– Воно-то ніби й так, але й не так. Бо такі міста, як, наприклад, Дрогобич чи Трускавець – не якісь там депресивні території, де люди живуть хіба сьогоднішнім днем. Можна з великою долею імовірності припустити, що для багатьох сільських громад на Львівщині сьогоднішні варіанти об`єднання, які «світять» Модричам – вершина мрій і бажань. А ви навіть до Трускавця не хочете. Аж такої логіки не бачу…
– А що тут бачити? Усе видно неозброєним оком. Трускавець – місто для курортників, а не для селян. Нічого такого, до чого прагнемо, про що мріємо ми, місто не має. Праці там на всіх не вистачає. А заробітки, якщо не помиляюсь, найнижчі в області. У Дрогобичі не стало колишніх промислових підприємств, процвітає безробіття. Про Стебник і Борислав навіть не говорю. Там ситуація ще гірша. А що робити в місті, якщо працею не забезпечений? Пропадеш. У селі, де люди мають городи, тримають худобу та якусь іншу живність – все ж веселіше. Не потрібно й забувати про нові перспективи для розвитку, преференції, які отримаємо, як «запрацює» реформа. Тоді більше, ніж тепер, буде надходжень до бюджету. Це дозволить господарювати без клопотів. І на благоустрій вистачить, і на інші невідкладні витрати, які дозволяють не тільки утримувати, а й розвивати сьогоднішню сільську інфраструктуру. Наразі нам цього достатньо.
– Із Модричами хочуть об`єднуватись, а саме село «колгоспу» не бажає. Чому, у чому полягає притягальна сила села?
– У нас дуже гарне розташування, межуємо із усіма чотирма містами. У селі проживає 1400 осіб. Вистачає землі, якої так бракує в сусідньому Трускавці. Ефективно господарюємо. А що станеться із селом після об`єднання? Я не можу відповісти на це запитання. Найімовірніше, що украще не стане. Це ж видно. Взяти, наприклад, нашу школу. Цілком зрозуміло, що, якщо дійде до об`єднання з одним із названих вже міст, її закриють. Бо в цих містах шкільних приміщень більше ніж треба, а дітей для їх наповнення не вистачає. І тоді наші школярі їздитимуть до Дрогобича чи Трускавця. Після такої «реформи», залишившись по суті без владних повноважень, село втратить здатність ефективно захищати власні інтереси. Я навіть не знаю, як Модричі називатимуться – селом чи хутором? Жартую, звичайно. Але в кожному жарті є частка жарту, а все решта правда.
– Ми вже з`ясували, що жителі Модрич висловились категорично проти об`єднання із сусідніми містами. Але рано чи пізно доведеться з кимось домовлятись, аби самим вирішити долю свого майбутнього адміністративно-територіального «устрою», а не чекати, коли це примусово зробить Кабмін. Над цим вже думали?
– Як я вже казав, за жодних обставин не бачимо себе під адміністративним «протекторатом» якогось із розташованих у регіоні міст. Найкращий для нас варіант – залишатись у теперішній адміністративно-територіальній конфігурації. Жодних об`єднань не потребуємо. У такому разі село самотужки виживатиме, зможе безбідно жити. Сьогодні стоїмо на цьому. Але, якщо таки змусять до об`єднання – бачимо себе разом із Дережичами, Попелями і Ясеницею Сільною. Попередні розмови вже проводилися. Є надія, що домовимось. Але, повторюсь, йдеться наразі хіба про план, запасний варіант. Куди і з ким нам йти, до кого приставати Модричам, вирішуватиму не я і не депутати сільради, а громада села.
Записав Олексій Дорофтей, газета «Високий Замок плюс Дрогобиччина»,
фото Дрогобицького регіонального Інтернет-телебачення (ДРІТ)
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень