/Вчасне звернення до лікаря забезпечує своєчасне одужання і попереджає розвиток загрозливих ускладнень/
Болить вухо? Першить горло? Заклало ніс? Та ну, до лікаря не піду, це ж не серце і не судини, небезпеки нема, перейде само по собі. Так думає переважна статистична більшість людей і … отримує ускладнення, які переростають у хронічні захворювання, котрі не дають спокою до кінця життя.
Про те, чому потрібно звертатися до лікаря при захворюваннях вуха, горла і носа, яке сучасне оснащення дозволяє зробити якісну діагностику ЛОР-захворювань і чи можна за допомогою вітамінів та загартовувань попередити ці захворювання, спілкуємося з лікарем-отоларингологом вищої категорії, завідувачем міжрайонного отоларингологічного відділення Стебницької міської лікарні, лікарем приватного ЛОР-кабінету на вул. Стуса, 1 у Трускавці Мирославою Володимирівною Грицак.
– Пані Мирославо, слово «отоларинголог» з першого разу правильно вимовити досить важко. Чи не тому придумали слово «ЛОР»? Що означає «ЛОР» у перекладі на просту мову?
– Отоларингологія – це наука про вухо, горло та ніс. З давньогрецької мови «ото» – це вухо, «рино» – це ніс, «ларинг» – це горло, або гортань, а «логія» – це наука. Якщо скоротити, то з перших літер цих слів і виходить слово «ЛОР». Отже, «ЛОР» – це скорочено від «отоларинголог», для простішого звучання.
– Ви – спеціаліст з багаторічним стажем роботи. Чи подобається Вам Ваша робота і чим саме? Чи мріяли Ви в дитинстві працювати лікарем-ЛОРом?
– Не можна сказати, що я мріяла бути ЛОРом, проте вже з дитинства я знала, що маю бути лікарем. Тобто, я не уявляла, що можу мати іншу професію.
Так склалося, що в інститут я поступала аж п’ять разів, хоча й закінчила школу з золотою медаллю. Тоді це ще були дрімучі радянські часи, період застою, коли генсеком КПРС був Леонід Брежнєв. А батьки мої були вивезені на Сибір – і цим все сказано. Хоча я здала все як слід при поступленні в Тернопільський медінститут, та на мене хтось написав анонімку, і мене не зарахували. На другий рік те саме.
Потім я поступила на підготовчі курси Львівського медінституту за спеціальністю «лікувальна справа». Там я була однією з найкращих студенток. Тоді вважалося, що при поступленні на підготовчий курс ти вже автоматично поступив в інститут, тільки 9 місяців йде без екзаменів, аж після завершення підготовчого курсу йдуть вступні-перевідні екзамени. І от на цих екзаменах мені не дали написати твір. Потім вияснилося, що знову на мене написали анонімку, буцімто я займалася агітацією проти радянської влади … на якомусь автовокзалі.
Звичайно, це для мене було великою травмою. Уявіть собі – всі мої однокласники вже десь вчилися, а я працюю то фасувальницею, то прибиральницею, то санітаркою, хоча й закінчила школу з золотою медаллю. Тому я вже була готова навіть в торгово-економічний поступати, хоча математику я ніколи не любила. Проте тато мене переконав все-таки йти за покликом душі, і не здаватися. І вже аж за п’ятим разом я все-таки поступила в медінститут. І жодного разу про це не пошкодувала.
Тоді я ще не знала, яку спеціалізацію матиму, але була така цікава річ. Я родом із Золочева, і мій знайомий із Золочева Володимир Москвяк працював отоларингологом у Стебницькій лікарні. Ми часто бачилися і він розповідав про свою роботу – з таким захопленням, з такою пристрастю, що я просто захоплювалася його розповідями. Може десь в той момент я й вирішила, що стану ЛОРом.
Зі своїм земляком я часто бачилася ще й тому, що почала працювати в Трускавецькій міській лікарні (за скеруванням). Я хотіла оперувати, доставила собі в кабінет операційне крісло, була така досить активна, і вважала, що тут працюватиму ще дуже довго.
Але життя таке, що ніколи не знаєш, що буде завтра. Сталася біда – Володимир Москвяк трагічно загинув в автокатастрофі. І наші професори зі Львова сказали мені, що я маю йти на його місце. Я не могла на це погодитися з суто психологічних міркувань – як же ж так, він такий мій хороший друг, колега, земляк, така біда сталася, а я піду на його місце? Проте мене переконали, що все одно хтось мусить піти на це місце, і так я потрапила на роботу у ЛОР-відділення в Стебницьку міську лікарню.
Спочатку мені там було важко, бо сприйняли мене насторожено – жінка з малою дитиною, дитина хворітиме, як вона працюватиме і так далі. Проте, Богу дякувати, моя донька Орися не часто хворіла, так що на лікарняний я не йшла жодного разу.
І так в ЛОР-відділенні Стебницької міської лікарні я працюю з 1991 року…
– З якими захворюваннями органів слуху та дихальних шляхів люди звертаються найчастіше?
– Переважна більшість захворювань ЛОР-органів починається з респіраторно-вірусної інфекції (ГРВІ). Захворіла людина на ГРВІ і думає, що має сама пролікуватися, бо знає що і як робити. Більшість вважає, що з ГРВІ до лікаря звертатися не треба, а йде в аптеку, там їм щось дадуть, і так лікуються на свій страх і ризик.
Проходить чотири-п’ять днів, ГРВІ закінчується, приєднується бактеріальна флора. І вже коли починається безвихідь, коли настало ускладнення, тоді вже хворий починає звертатися до лікаря. Тоді (часто в суботу-неділю) починають шукати доктора, бо потребують термінового лікування.
Однією з найчастіших причин звернень до отоларинголога є риніт. Спочатку вірусний, який через тиждень переходить в бактеріальний. А ускладнення – гострий бактеріальний риносинусит. Це нова нозологічна одиниця, колись цю хворобу називали «гайморит». Як кажуть, від перестановки доданків сума не міняється, так і від зміни назви не змінилася суть цього захворювання.
Через євстахієву трубу запалення поширюється в середнє вухо, оскільки все між собою пов’язано, і починається запалення середнього вуха, отит.
А маленькі діти найчастіше звертаються з ринотрахеобронхітами.
Ускладненням неадекватно лікованої ангіни є паратонзиліт, а потім паратонзилярний абсцес (скупчення гнійного вмісту за мигдаликом). Після цього ускладнення єдиним методом лікування є тонзилектомія, тобто видалення мигдаликів.
Неліковані або неадекватно ліковані ГРВІ переважно закінчуються якимось отоларингологічним ускладненням. Тому наголошую, що вчасне звернення до лікаря забезпечує своєчасне одужання і попереджає розвиток загрозливих ускладнень.
– Окрім основної роботи у Стебницькій міській лікарні Ви ще працюєте в ЛОР-кабінеті у Трускавці. Чи не важко цілий робочий день заглядати людям у вуха і в рот? А якщо серйозно, то чи не думали Ви про те, що цей час можна використати для розваг, відпочинку чи чогось іншого?
– ЛОР-кабінет у Трускавці (вул. Стуса, 1) функціонує вже 10 років, відкрився він 8 жовтня 2007 р. Рішення відкрити свій кабінет визрівало давно. Практично від самого початку моєї професійної діяльності я ще десь додатково працювала після обіду – лікарем-отоларингологом в санаторії «Карпати», санаторії «Кришталевий палац», косметологом. Коли почали відкривати приватні лікарські кабінети, то я задумалася – а чому б не надавати лікарську допомогу і жителям Трускавця?
Відкрити приватний лікарський кабінет було непросто – потрібно було в Києві отримати ліцензію на приватну практику, позбирати багато документів, облаштувати цей кабінет, здати його в експлуатацію, купити оснащення. Об`єм роботи був великий, але з Божою допомогою мені все вдалося.
Мій робочий день є дуже насиченим. До 15 години я працюю за основним місцем роботи в міській лікарні м. Стебника. Протягом дня постійно є дзвінки – а чи Ви є в кабінеті, а мене то чи інше болить вже тиждень, а я хочу до Вас на прийом і так далі. Так що можна працювати взагалі без вихідних.
Те, що сказали Ви, мені говорять багато моїх друзів та знайомих – щоб додатково не працювати, а відпочивати в цей час. Я розумію, що можу собі це дозволити, та з іншої сторони хочеться допомогти людям, які дійсно потребують помочі, які шукають хорошого фахівця. Як я можу собі спокійно після обіду йти відпочивати, коли так багато людей потребують фахової поради, допомоги, коли я знаю, що потрібна? Тому й працюю.
Богу дякувати, маю час і на відпочинок, головне – правильно організувати цей час…
– ЛОР-кабінет на Стуса, 1 у Трускавці має новітню апаратуру. Розкажіть, будь ласка, про неї детальніше – чим ця техніка полегшує життя Вам та пацієнтам?
– Ну, не так полегшує життя, як полегшує діагностику.
Недавно в мене з`явилася нова отоларингологічна установка – ЛОР-комбайн. Я дуже задоволена, що цей прилад в мене є.
В мене є ригідний риноотоскоп, яким можна побачити найдрібніші анатомічні утворення і порушення в носі, вусі, чого не побачиш звичайним оглядом. Це набагато покращує діагностику захворювань. Такого ригідного риноотоскопа в нашому регіоні більше нема.
Далі в нас є мікроскоп для детального огляду з двома збільшувальними потужностями: для огляду слухового ходу, барабанної перетинки і для огляду ротоглотки.
Розпилювачем проводиться анемізація слизової – впорскується в носові ходи звужуючий препарат, в даному випадку адреналін, чекаємо кілька хвилин, судини скорочуються і розширюється носовий хід. І таким чином я детально бачу анатомічні утворення носа.
Часто батьки приходять з маленькими дітьми і хочуть знати, чи є в дитини аденоїди, чи їх нема. Батьки чомусь думають, що ці аденоїди можна легко побачити через носові ходи, але насправді це не так. Щоб поставити діагноз «аденоїдні вегетації», потрібно робити задню риноскопію. Для цього потрібно шпателем натиснути на корінь язика, взяти маленьке носоглоточне дзеркальце, підігріти його (для цього є спеціальне пристосування), бо якщо дзеркальце поставити холодним у ротоглотку, то воно запотіє і ми нічого не побачимо. Натиснувши корінь язика, ми вводимо дзеркальце за м`яке піднебіння так, щоб побачити ззаду, що ж робиться в носоглотці. Не кожна доросла людина захоче чи зможе витримати цю процедуру, бо в когось рвотний рефлекс, в іншого подразнення тощо. Ці аденоїдні вегетації бувають І, ІІ і ІІІ ступеня. І ми маємо в дзеркальці побачити цей ще один носоглоточний мигдалик – якщо він збільшений, то він має переростати в 1/3, 2/3 сошника чи повністю сошник (перша, друга і третя ступені аденоїдів).
Тож щоб напряму побачити яка ситуація з аденоїдами (а не через задню риноскопію, про яку я щойно розказувала), потрібно бачити просвіт, який відкривається після очищення носового ходу спеціальним відсмоктувачем. Цим приладом я можу очистити носову порожнину від слизистих чи слизистогнійних виділень. Так що він значно полегшує діагностику, яка в іншому випадку була б досить неприємно процедурою.
Окрім того в нашому ЛОР-кабінеті є ще прилад, яким я можу зрошувати ніс чи промивати слухові ходи від сірки чи патологічного вмісту (зовнішній отит та ін.).
Часом буває така хвороба як турбоотит, коли після захворювання респіраторно-вірусної інфекції слухова труба не добре функціонує і є закрита. Повітря, коли ми жуємо чи ковтаємо, через слухову трубу повинно проходити в барабанну порожнину. Тиск в барабанній порожнині і зовні барабанної перетинки має бути однаковий. Коли звукова хвиля поступає на барабанну перетинку, а далі коливання йдуть на слухові кісточки (молоточок, коваделко і стремінце), тоді є нормальне сприйняття звуку. Коли ж тиск є менший в барабанній порожнині і повітря нормально не поступає, то робиться від`ємний тиск, барабанна перетинка стає втягнутою, і людина недочуває. Для того, щоб вирівняти тиск в барабанній порожнині, проводиться продування слухових труб. Тоді тиск вирівнюється, і людина каже: «О! Я вже все чую!».
Ще один апарат, який є в нашому ЛОР-кабінеті і про який хочу сказати – це ультразвуковий апарат «Тонзилор-М». Ним я лікую хронічні тонзиліти. Ця патологія зустрічається дуже часто, вона характеризується частими ангінами, періодичними болями в серці, болями в колінах та ліктях, болями в попереку, слабістю, розбитістю, може бути субфебрильна температура 37,1 – 37,2 градуси за Цельсієм, запах з рота, корки.
Є субкомпенсована, компенсована і декомпенсована форми хронічних тонзилітів. Коли це декомпенсована форма, то тоді йде тільки тонзилектомія – оперативне втручання (видалення мигдаликів). В іншому випадку використовуємо консервативне лікування.
Цей апарат має таку систему, що до мигдалика чіпляється спеціальна насадка. З однієї сторони йде подача септичного розчину, озвученого ультразвуком, і з мигдалика зсередини вимивається патологічний вміст, який є в лакунах, і забирається спеціальним відсмоктувачем. Орієнтовно вісім сеансів такого лікування – і результати є позитивні, навіть можна уникнути оперативного лікування.
Тобто, всі ці пристосування потрібні і для якісної діагностики, і в деякій мірі для лікування.
– Який випадок з Вашої довготривалої лікарської практики Вам запам`ятався найдужче?
– Це дійсно було дуже страшно. Дівчина 19 років має респіраторну вірусну інфекцію. В неї сусід-доктор, і він, чи оглянувши її, чи ні, чи просто по телефону спілкуючись з її батьками, приписує пити еритроміцин. Це такий антибіотик «старої генерації», тобто десь середини 70-х років ХХ століття. Вона приймає ці ліки, краще їй не робиться, навпаки, стає гірше. Вона йде на консультацію в Дрогобич, і її скеровують у стаціонар.
Зранку приходжу на роботу і бачу, що якусь молоду дівчину завозять на візку. Думаю, може якась консультація по ДЦП, може до невропатолога везуть. Виявилося, що це везуть її до нас у ЛОР-відділення. Ще ввечері вона могла ходити, а на ранок прийшлося її везти на візку. А це було звичайне ускладнення респіраторно-вірусної інфекції, яка переросла в гайморит, ускладненням якого стали множинні абсцеси головного мозку.
От я зараз це говорю, пригадую цю картину, і мені стає не по собі, аж мурашки по шкірі. У Львові цій дівчині робили декілька операцій на головному мозку, забирали абсцеси, а це на грані життя і смерті. Отаке не забувається…
– Дайте декілька порад нашим читачам – яких заходів слід дотримуватися, щоб уберегтися від захворювань вуха, горла і носа.
– Убезпечити себе від вірусної інфекції в принципі неможливо. Якщо дитина хворіє на ГРВІ до 6 разів в рік – це нормально. Єдина порада в тому, щоб своєчасно звертатися за консультацією. Не чекати, що воно минеться само собою. Фраза «А я думав, що воно пройде» є неправильною. Навіть якщо в десяти випадках пройде, то на 11-й будуть ускладнення, які не підлягають консервативному лікуванню. І краще не потрапляти в цей процент людей, які змушені шляхом операції вирішувати свою проблему, яка починалася ніби з такої малої «дрібнички» як респіраторна вірусна інфекція.
Звичайно, є загальні вимоги, про які всі знають – не переохолоджуватися, під час епідемій уникати масових скупчень людей, щоб дитина не відвідувала колективи (садочок, школа) тощо.
Раніше вважалося, що загартовування, вживання вітамінів є гарантією, що не захворієш на ГРВІ, але це не так.
Є, звичайно, профілактичні засоби, препарати, для прикладу протифлазин (противірусний препарат), але тут потрібен індивідуальний підхід.
Якщо батьки бачать, що дитина часто хворіє, то треба прийти і порадитися зі спеціалістом.
– Пані Мирославо, в які дні і в які години працює ЛОР-кабінет у Трускавці? Чи можна приходити на прийом без попереднього запису? І яка ціна за прийом?
– Кабінет працює щодня крім суботи та неділі, з 16.00 до 18.00. Попередній запис бажаний. Якщо є висока температура, або стан, який вимагає невідкладної допомоги, то, звісно, пацієнт йде без черги. Якщо ж це плановий прийом, то прохання записуватися попередньо за тел. 5-07-57 чи 067-672-06-43 (медсестра Наталія Вікторівна).
Вартість первинної консультації становить 150 гривень, повторної – 50 грн.
Спілкувався Володимир Ключак, фото Миколи Кравціва
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень