Минулого року у львівському видавництві «СПОЛОМ» вийшла чергова книга уродженки Стебника Ярослави Павличко під назвою «Хоругви днів непроминальних». Це далеко не перша, і дай Боже не остання збірка поетеси. Вперше вірші Ярослави Павличко, тоді ще дуже-дуже юної, надрукували у альманасі «Творчість юних». Це був 1966 рік. Згодом періодично її поезії появлялися у відомих журналах «Жовтень» (потім «Дзвін»), «Дніпро», «Перемиські дзвони», в газеті «Літературна Україна», республіканській, обласній, районній пресі.
Перша збірка «Вежі» вийшла у 1971 році. А ще були «У золотій сурмі» (Львів, 2003), «Голос із рік повечірніх» (Львів, 2004) та інші. Але для наших краян, напевно, найцікавішою є збірка, видана до 600-ліття першої писемної згадки про Стебник, в якій відчувається ностальгія за рідним краєм (постійно поетеса мешкає тепер у Львові), за до болю рідними краєвидами, за незабутніми дитинством та юністю. Навіть сама назва збірки поезій «Ремінісценції Забівки» містить в собі добре знайомий стебни чанам топонім «Забівка», тобто місцина за річкою Бівкою. Тут і згадка про монастир, який був у Стебнику в княжі часи (над річкою Солоницею в урочищі Посіч), і розповідь про Полинову долину між Стебником та Болехівцями, і про кургани шнурової епохи. До глибини душі зворушують твори «Болиш мені, рідна хато», «Мамо, моя прекрасна», «Посвята татові», «Хати полишені» та інші. Радує, що в кожній збірці поетеси так чи інакше згадується рідний для неї Стебник.
Книга поезій Ярослави Павличко Ремінісценції Забівки» видано у 2011 році у львівському видавництві «СПОЛОМ».
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень