Хто не працює – той не помиляється. І навіть якщо й не помиляється, то завжди знайдуться критики, які скажуть: «Не робить, не так робить, нічого з цього не буде, це все непотрібно, це не та людина». Найчастіше за такими закидами стоїть банальна заздрість.
Про заздрість, роботу, плани та перешкоди у їх реалізації спілкуємося сьогодні з начальницею управління розвитку міста Трускавецької міської ради Наталією Скибак.
– Пані Наталіє, Вашу роботу критикують значно частіше, ніж роботу інших відділів чи управлінь міської ради – то нібито замало виграних мікропроєктів, то непотрібно робити промоцію в Іспанії чи Естонії, то ставлять під сумнів доцільність візитів до Німеччини чи Італії. Це заздрість чи чорні технології політиканів?
– Насправді я ніколи не задумувалася над тим, чи мене критикують більше, чи менше, ніж керівників інших управлінь та відділів міської ради. Але можливо так – Вам збоку видніше.
Я й сама дуже критична людина по відношенні до себе і до своєї роботи. В роботі я намагаюся робити максимум що можу.
Для мене критика є цінною, коли лунає з боку людей, котрі володіють інформацією і зробили в тій сфері, в якій мене критикують, більше, ніж я, або як мінімум стільки ж, як я. Люди, які мають досвід і розуміння, для мене важливі, тому їхня критика і їхні поради – для мене на вагу золота. Я шукаю таких людей, раджуся з ними.
Я намагаюся завжди працювати з професіоналами в тій чи іншій сфері, оскільки управління розвитку міста охоплює дуже широке поле діяльності, фактично кожну сферу міста. Управління складається з трьох відділів: планово-економічного, відділу залучення інвестицій та міжнародної технічної допомоги, відділу розвитку курорту, туризму та рекреації. Навіть з цих назв зрозуміло, наскільки широка сфера діяльності нашого управління, а бути професіоналом у всьому – неможливо.
Тому мій підхід такий: здійснювати менеджмент таким чином, щоб залучити до того чи іншого проєкту професійних фахівців, і вже з ними спільно реалізовувати проект.
Щодо критики… Якщо нас критикують, значить, працюємо. Якщо б ми нічого не робили, то не було б що й критикувати.
– Тільки в першій половині жовтня у Трускавці побували три іноземні делегації – з Польщі, Німеччини та Ізраїлю, цього тижня в нас побувала відома італійська журналістка Розі Фонтана. Як Вам вдається координувати таку жваву міжнародну співпрацю Трускавця з іноземними партнерами? З якими труднощами стикаєтеся і яких результатів очікуєте від цієї співпраці?
– В міжнародній співпраці на рівні муніципалітетів я бачу дуже велику можливість для промоції й розвитку нашого міста, і навіть нашої країни. Поясню чому так. Насправді в України сформований не найкращий імідж у світі. Це зумовлено кількома причинами, серед яких я б виділила дві головні: 1) відсутність системної державної стратегії в промоції нашої держави протягом багатьох років, 2) інформаційна пропаганда нашого сусіда – Росії. Відповідно іноземці знають про нас дуже мало достовірної інформації.
І тут ми отримуємо дуже добру нагоду зарекомендувати себе, показати всі наші переваги і цінності. Крім робочих офіційних зустрічей під час прийому зарубіжних делегацій ми плануємо відвідини музеїв, концертів, різного роду культурних заходів – намагаємося закохати іноземців в Україну) Тоді нам легше працювати з ними, бо є розуміння нас, тоді справи робляться з душею.
Потім ці люди приїжджають додому і кажуть: «А ви знаєте, Україна інакша, зовсім не така, як ми чули про неї по телебаченні чи прочитали в Інтернеті». Так що в цьому полягає навіть наша місія.
В Європейському Союзі добре розуміють, що їхня безпека не повинна залежати лише від політиків, вона повинна формуватися з сусідніми країнами на рівні мешканців громад, муніципалітетів. Тому Європейський Союз виділяє багато коштів на розвиток партнерств.
Ніщо так не об’єднує людей як спільна праця. В рамках такої співпраці ми реалізовуємо спільно м’які проєкти (навчання, обмін досвідом), а також інфраструктурні. Отже, міжнародна співпраця для нас можливість не тільки для промоції, але й для залучення додаткових фінансових ресурсів для розвиткових проєктів Трускавця.
Наприклад, цього року в Трускавці ми втретє провели фестиваль польської культури (тепер він вже фестиваль польсько-української культури). Як на мене, цей фестиваль має дуже велике промоційне значення. Якщо щороку третій рік поспіль до Трускавця приїжджає від 150 до 200 учасників, то це свідчить про певну сталість цих процесів. І це приїжджають не ті поляки, котрі живуть на прикордонні між Україною та Польщею, це приїжджає до нас північний захід Польщі. Здавалося б, звичайний культурний захід, але яке велике він має значення! Тим більше, що цього року на цей фестиваль ми отримали фінансування Сенату Республіки Польща, в нас було лише співфінансування.
Зрештою, фінансування, котре ми витрачаємо на організацію того чи іншого фестивалю – це свого роду реінвестиція. Адже ми витрачаємо ці кошти у Трускавці: поселяємо учасників фестивалю, харчуємо їх. Такі видатки є ефективними, адже ми і захід проводимо в місті, створюючи різноманітність дозвілля для наших гостей, і в той же час робимо промоцію, і ще й ті гроші заробляють підприємці, які працюють у місті.
– Проєкт «Nakopa» з будівництва фільтраційної водоочисної станції – перший у Трускавці, де владою міста залучено досить солідну суму іноземних грантових коштів. Як думаєте, чи оцінять трускавчани Вашу роботу після його реалізації?
– Як показує досвід, люди дуже рідко оцінюють працю інших людей належним чином. Особисто я працюю не для того, щоб мені дякували. Я народилася в Трускавці, живу в цьому місті, люблю це місто, зрештою мої діти живуть тут. І я люблю свою роботу.
Проєкт «Nakopa» – це для Трускавця найбільший за розміром грант за всі роки незалежності України. Але не думайте, що він нам так легко дався, ні. Насправді це продовження тих малих проєктів, які передували йому.
З Об`єднаною землею Ватлінґен ми почали працювати в 2016 році. Дякуючи німецькому уряду, за фінансової підтримки «Engagement Global» ми почали реалізовувати спільні проєкти. З ними ми реалізовували два менші проєкти, в тому числі по розробці Стратегії розвитку Трускавецького субрегіону.
Німецький уряд високо оцінив нашу роботу, побачив, що ми справляємося з нашими зобов’язаннями щодо проєктної діяльності, відповідально ставимося до роботи, тому вони нам на поручительство наших партнерів довірили значно більшу суму гранту.
Проєкт по очисних спорудах на водоканалі – це багатомільйонний багаторічний проєкт, який неможливо зробити навіть за два роки, бо за цей термін буде лише часткова реалізація. Та для нас він є вкрай важливим, бо це наш імідж. Німці і вся Європа мають можливість відслідкувати як ми працюємо. Тому для нас важливо реалізувати проєкт «Nakopa» якісно, вчасно та з успішним результатом.
Я вірю, що ми оправдаємо довіру наших німецьких партнерів, і на майбутнє працюватимемо з іншими великими грантовими проєктами, адже роботи у Трускавці ще дуже багато.
– Ви згадали про розробку Стратегії розвитку Трускавецького субреґіону. Пам`ятаєте, як минулого року на Вашу адресу лунало чимало критичних зауважень конкретно щодо неї? Мовляв, два експерти освоїли німецькі кошти, краще б ці гроші роздати нашим громадським діячам, котрі є експертами у всьому, і вони зробили б кращу Стратегію…
– Найперше хочу сказати те, що з міського бюджету на розробку Стратегії розвитку Трускавецького субрегіону не було потрачено жодної копійки. Жодної! Хто заважає нашим громадським діячам написати заявку і своєю працею заробити ці гроші? Це питання-відповідь на Ваше запитання.
По-друге, і ми, і німецькі партнери дуже відповідально підходили до вибору експертів. У нас було два експерти: Олександр Волошинський і Олександр Софій. Це надзвичайно професійні люди.
Олександр Волошинський є національним експертом зі стратегічного планування. Таких експертів в Україні є лише два, і один з них працював у Трускавці. Це про щось говорить чи ні? Хіба його рівень можна порівнювати з рівнем людей, котрі поняття не мають що таке стратегічне планування? У нього ж величезний досвід!
Олександр Софій – це Професіонал з великої букви у написанні самих проєктних заявок. Він розробник конкурсу мікропроєктів місцевого розвитку у Львівській області. Тобто, це людина, котра на практиці дуже багато робить, і розуміється в цих речах. Він працював і зараз працює над Стратегією розвитку Львівщини.
То як можна виставляти до них якісь безглузді претензії? Кого на противагу поставити? Імена не називались. Так що тут навіть коментувати немає що.
– Управління, яке Ви очолюєте, містить у своїй назві слово «розвиток». Яким є Ваше бачення розвитку Трускавця в найближчій перспективі – виключно як курорту, як центру ОТГ, як туристичного центру, локомотиву розвитку Дрогобиччини, чи якось по-іншому?
– Я дуже хочу, щоб Трускавець став найкращим курортом України. По всіх стандартах, у всіх відношеннях. Для досягнення цієї мети ми витрачаємо багато зусиль.
Звичайно, такої амбітної мети досягнути в найкоротші терміни неможливо. Ми обмежені людським ресурсом (в управлінні у трьох відділах працює по двоє людей), фінансово ми теж обмежені. Тож весь час працюємо над залученням грантів, додаткових коштів з різного рівня бюджетів (обласного, державного).
Щодо ОТГ… В Україні відбувається реформа децентралізації, створюються ОТГ, і так чи інакше ця реформа буде завершена. Я бачу Трускавець центром ОТГ, із раціонально-практичним залученням всіх сіл, які ввійдуть в неї. Хочу наголосити, що Стратегія, яку ми розробляли – це не лише Стратегія міста Трускавця, а Стратегія розвитку Трускавецького субрегіону. Тобто, всі навколишні території повинні бути залучені, інтегровані функціонально та раціонально, щоб вони працювали на розвиток.
Знаєте, чого я навчилася від наших експертів, які працювали над розробкою Стратегії розвитку? Того, що не лише треба слабкі сторони підтягувати. В першу чергу треба посилити сильну сторону, запустити її так, щоб вона запрацювала і давала ресурси, щоб потім вже підтягнути слабкі сторони. Я думаю, що у випадку з ОТГ ми маємо цим правилом скористатися.
– Завжди в роботі є ті, хто допомагає, підставляє плече, а є ті, хто заважає та підставляє ногу. Хто допомагає Вам у Вашій діяльності, а хто вставляє палиці в колеса?
– Дякувати Богу, нам в управлінні вдалося сформувати хорошу команду. В наших трьох відділах люди працюють насправді дуже потужно.
Коли проводимо якийсь захід, то працюємо в суботу і неділю, без вихідних, хоча відомо, що в міській раді додаткові кошти за це ніхто не отримує. Коли готуємо проєкти, то так само – інколи доводиться сидіти до 12 години ночі, щоб встигнути відсканувати, відправити заявки, бо дедлайн і так далі. Працюємо не до такої-то години, не для галочки, а на результат! Тому я щаслива, що поруч зі мною ті люди, які готові працювати, які готові викластися (і викладаються) по максимуму.
Щодо тих, які ставлять підніжки… Не знаю, можливо такі люди є. Але я не хочу про них знати…
– І наостанок про плани. Чотири роки Ви пліч-о-пліч з Андрієм Кульчинським та його командою втілювали в життя пункти передвиборчої програми «Трускавець-2020». Що не вдалося зробити, чому, що буде включено в нові пріоритети на наступний період, і які висновки Ви зробили для себе за ці 4 роки роботи в міській раді?
– Щодо виборчої програми, то фактично ми майже її виконали. Так, деякі проєкти ще не завершені до кінця, але вони в робочому процесі, і це добре.
Є Стратегія розвитку Трускавецького субрегіону, яку ми спільно з мешканцями розробляли, проводили робочі засідання, намагалися чути один одного. Під керівництвом експертів ми все-таки вибудували цю Стратегію, яку потім затвердила сесія міської ради. І ми повинні дотримуватися тієї Стратегії, де розписані стратегічні цілі, операційні цілі, завдання.
Крім Стратегії ще є розроблений план реалізації Стратегії на найближчі три роки. Чому на три роки? Тому що час дуже швидко біжить, він динамічний, тож обов’язково треба переглядати реалізацію Стратегії, бо, можливо, щось за три роки буде вже неактуальним, появляться якісь нові виклики.
Відбуваються зміни, які не залежать від Трускавця – це зміни в Україні, Європі, світі, в технологіях, появляються інноваційні методи тощо. Тому завжди треба тримати руку на пульсі, оперативно реагувати і дотримуватися цієї лінії.
До речі, для іноземців, для інвесторів дуже важливо розуміти наші напрямки розвитку, нашу послідовність. Стратегія розвитку Трускавецького субрегіону видана трьома мовами – українською, англійською та німецькою. Інвестори повинні розуміти куди рухається наше місто і наш регіон. Тоді з ними легше розмовляти, вони розуміють, що їх не обдурюють, що це не просто хтось щось їм сказав, а це речі, які прописані, проголосовані на сесії і визначають вектори нашого розвитку.
Щодо планів, то вони будуються на основі Стратегії. Насправді багато проєктів розпочато, і в планах – їх реалізація на різних етапах, їхнє завершення.
У серпні цього року ми проводили соціологічне дослідження туристичної привабливості Трускавця, і для нас це хороша інформаційна база, яку ми аналізуємо, з якої робимо висновки і розуміємо де ми недопрацьовуємо, де є успішно пророблена робота, а де треба внести якісь корективи. Тішить те, що 95% людей з усіх опитаних про курорт Трускавець відгукуються позитивно, задоволені якістю лікування, умовами проживання та харчування, культурною програмою, можливостями дозвілля. І для нас, для мене особисто також це є показником того, що наша робота над тим, аби Трускавець став найкращим курортом України, йде в правильному напрямку і приносить хороші плоди.
Так, нам вказали на певні недопрацювання. Зате ми зрозуміли за чим люди приїжджають до Трускавця, що вони хочуть тут підлікувати, що отримати, побачити. Також ми маємо соціальний портрет нашого відвідувача-відпочивальника. Маємо викристалізувані позитивні сильні сторони курорту, і в той же час бачимо, над чим ще слід працювати.
Висновок за чотири роки роботи в міській раді такий: справжнього успіху ми зможемо досягнути лише тоді, коли будемо об’єднані в роботі, маю на увазі міську раду, громаду та бізнес. Як я вже сказала раніше, ніщо так не об’єднує людей як спільна праця.
Люди мають бути активнішими. Ось наприклад, ми запровадили конкурс Бюджет громадських ініціатив (партиципаторний бюджет). Раніше в Трускавці про це ніхто і не думав і не говорив, не кажучи вже про реалізацію. Ми ж це зробили. Та виявилося, що не так багато у Трускавці є активних людей, які б не казали, що «він, вона, чи міська рада має це зробити», а сказали б: «Я можу це зробити! Бо я так хочу, бо я тут живу! Бо я люблю своє місто! І я це зроблю!».
Тоді дійсно наше місто буде найкращим!
Спілкувався Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень