Кожну роботу повинні виконувати фахівці. З умінням, з любов`ю, зі спрямованістю на результат. Коли ж роботу виконують абияк, коли немає бажання ні виправлятися, ні вчитися, тоді така робота буде даремною і нікому не потрібною.
Вищенаведене стосується багатьох галузей, у тому числі і такої актуальної теми як промоція курорту Трускавець. Тема ця на слуху вже багато років, практично від часу великої світової фінансової кризи 2008 року. Пригадую, як ще на сесії Трускавецької міської ради V скликання депутат від «Пори» Олег Карпин пропонував перетворити Трускавець в український Лас-Вегас, на що депутат від «Нашої України» Ігор Пілько категорично заперечував, що Трускавець – це бальнеологічний курорт, і таким має й залишатися. Тобто, вже тоді велася дискусія щодо промоції та її напрямків.
Історія вносить свої корективи, і Трускавець зараз асоціюється не лише з «Нафтусею», найкращим курортом в Україні для лікування нирок, жовчнокам`яної хвороби та інших захворювань, але й із реабілітацією хворих на ДЦП дітей у Міжнародній клініці відновного лікування професора Козявкіна та з єдиним в Західній Україні дельфінарієм «Оскар».
Але… Курорт Трускавець існує тому, що його у свій час «розкрутив» Раймонд Ярош, а в радянський період зробили всесоюзною оздоровницею. Існує по інерції, радше не завдяки діям влади, а всупереч. Існує завдяки роботі окремих керівників санаторіїв, підприємців, туроператорів. Існує, не маючи правового статусу курорту, не добиваючись його, не маючи бачення, не маючи стратегії, не маючи професіоналів у владі, які б пробували чітко та конкретно діяти. По пунктах, без балаканини і без піару.
Поштовхом до того, що тема промоції знову «вилізла» в топ-теми у Трускавці, стала стаття на «Трускавецькому віснику» під назвою «Небайдужі трускавчани не допустять, щоб курорт вмер», опублікована 29 грудня 2017 р. В ній підприємці та громадські діячі Сергій Кнюх, Віра Стецик, Наталія Болоховська, Олександра Олійник, Віктор Пиців та Олександр Грищенко висловили свою позицію щодо теперішнього стану курорту, зокрема і щодо промоції, а точніше її відсутності.
Реакція не забарилася – вже 3 січня керівниця комунального підприємства «Трускавецький інформаційно-курортний центр», депутат ТМР від «Самопомочі» Віра Сазонова в мережі Фейсбук опублікувала своєрідну відповідь на цю статтю. «Третя черга» Віри Сазонової (інша назва «Про Трускавець без політики») стала спробою не так виправдання власних дій (чи бездіяльності), як переведення стрілок на самих активістів, які, мовляв, вишиковуються у чергу, щоб критикувати, але не подають жодних раціональних пропозицій. Статтю ілюструє карикатура на відповідну тематику та фото пустого залу Народного дому, до якого Віра Сазонова символічно запрошує певне коло осіб. Тих осіб, які, на думку депутатки і керівниці ТІКЦ, мають що сказати.
На превеликий подив, в число людей, яких для обговорення теми промоції запрошує Віра Сазонова, чомусь потрапили Леся Дідик, Назар Хопяк, Марко Федоренко, але в цьому переліку майже немає тих, хто висловив свою думку у статті «Небайдужі трускавчани не допустять, щоб курорт вмер». За винятком Віктора Пиціва, не згадані ні Сергій Кнюх (підприємець), ні Олександр Грищенко (головний архітектор Трускавця протягом двох десятиліть), ні Віра Стецик, ні Олександра Олійник, ні Наталія Болоховська (корінні трускавчанки, підприємці з багаторічним стажем роботи). Цікаво, чому уродженець Борислава і мешканець Східниці Назар Хопяк, або ж Марко Федоренко, який робить антипромоцію Трускавця у своїх статтях на шпальтах однієї з дрогобицьких газет і зараз у Трускавці фактично не проживає, мають право говорити про промоцію нашого курорту, а люди з досвідом ні? Зрештою, які заслуги Лесі Дідик дають їй право ввійти в «дорадче коло» Віри Сазонової разом з керівниками санаторіїв «Карпати», «Шахтар», готелів «Трускавець 365», «Клуб рН»? І чому в цей перелік не входять керівники «Молдови», «Південного», військового санаторію чи санаторію СБУ? Чому Віра Сазонова вирішила, що депутати Руслан Пристай чи Святослав Грабовський можуть говорити про промоцію, а секретар ради Наталія Пономаренко чи заступник мера Олексій Балицький ні? Можливо, досвід у них значно більший, ніж в Лесі Дідик?
Якщо відмежуватися від персоналій, то після прочитання статті Віри Сазонової склалося враження дежавю. Відразу після приходу на посаду керівниці ТІКЦ Віра Сазонова пробувала збирати за одним «столом» різних людей. Але про що нормальні люди можуть говорити, для прикладу, з Лесею Дідик чи Ольгою Куц? Хіба не зрозуміло, що ці особи прийдуть не обговорювати промоцію, а критикувати владу, хвалити попередників (свого боса) і зірвуть будь-яке засідання своїми популізмом та демагогією? А зрештою, що вони вже зробили для промоції Трускавця? Брудні пасквілі та наклепи – це явно не промоція.
Лев Грицак, котрий вже висловився на тему промоції, чітко зазначає: «Треба визначитися, з якими силами нам по дорозі, а яким треба протидіяти. Необхідно розуміти, що є сили, які зацікавлені у розвитку курорту і працюють на перспективу, є сили, які намагаються взяти з курорту моментальний визиск, вкладаючи в справу мінімальні кошти, є сили, які хочуть зменшити престиж курорту, а є сили, які зацікавлені у ліквідації курорту як такого». Цим він ясно вказує на те, що ворогів Трускавця не можна запрошувати на такі заходи, адже відразу буде витік інформації, а кожну благу справу вони запаскудять. Шкода, що він написав це вже після статті керівниці ТІКЦ, а не перед нею.
Особисто я не збираюся витрачати свій час, щоб побачити під час обговорення теми промоції людей, які є ворогами Трускавця як курорту і які системно працюють над дискредитацією і курорту в цілому, і всієї теперішньої владної команди зокрема. Дивно, що їх хоче бачити Віра Сазонова, яка під час виборів 2015 р. була в одній команді з Андрієм Кульчинським і «Самопоміччю». Чергова говорильня – не вихід. Вихід – це чіткий план дій по пунктах.
Для прикладу, в мене на робочому місці є аркуш паперу, на якому пише: «Що ти СЬОГОДНІ зробив доброго: 1) для «Карпат», 2) для Лева Ярославовича, 3) для Трускавця, 4) що ти сьогодні зробив доброго взагалі?». В кінці робочого дня я даю собі відповідь на ці запитання. Написав статтю, розмістив в Інтернеті позитивний відгук гостей про медичну базу ГКК «Карпати», відреагував на коментар троля проти Лева Грицака, надіслав новину про Трускавець в польськомовну газету «Kurier Galicyjski», попросив волонтера Корпусу Миру Андрія Ленеця перевірити переклад моєї статті про Трускавець на англійську мову, допоміг такому-то мешканцю Трускавця вирішити таке-то питання, проконтролював чи доставлена газета «Карпати» в номери, де відпочивають гості з Азербайджану та Молдови, зустрівся з професором Мирославом Борущаком з Польщі, сфотографував цвіт сакури в парку «Підгір`я» біля «Гражди», підготував запитання для інтерв`ю з таким-то депутатом, і так далі. Але це не програма промоції, це тактичні завдання, над якими я працюю щодня. А програма – моя інтелектуальна власність, яку я не збираюся озвучувати перед будь-ким. Негоже кидати бісер перед макітрою.
Я не знаю, скільки я працюватиму в «Карпатах», але я знаю, що поки я працюю в цьому готельно-курортному комплексі, то докладатиму всіх зусиль, щоб бути корисним членом команди, в якій кожен робить свою роботу фахово. Руслан Пристай їздить на виставки і укладає угоди, відділ бронювання зі шкіри пнеться, щоб був задоволеним кожен клієнт, кухня годує смачними стравами, а лікарі та медичний персонал надають ЯКІСНІ медичні послуги. Командна робота приносить результат. Натомість Лебідь, Щука і Рак в мерії позують для байок.
Кадри вирішують все. Спеціаліст, фахівець не має питати що йому робити у людей з вулиці. Такими я вважаю декого зі списку тих, кого запрошує невідь для чого у ТІКЦ Віра Сазонова. Для прикладу, я не консультуюся у свого боса як мені писати і про що писати. Довіра та самоконтроль – це важливо. А ще – бажання вчитися, вдосконалюватися, робити свою роботу якісно, знаючи для чого ти її робиш.
Зустріч з метою піару – це одне. Зустріч з метою папі.дєть – це друге. А зустріч з метою каяття та виправлення помилок чи бездіяльності – це третє. Така зустріч мала б пройти без анонсів на Фейсбуці і в кабінеті міського голови. Без шкідників і слуг Кремля. Для добра загальної справи і на благо Трускавця. І, звісно ж, без піару та політики.
Промоція – це не лише поліграфія і поїздки, як декому гадається. Промоцію робити непросто, але треба. Треба. Якісно. У Трускавці є багато прикладів для наслідування. Треба їх вміти побачити, а не озиратися на макітру чи ангельські хори.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень