Часто на вокзалах чи інших людних місцях підходять до нас незнайомі особи і прохають про милостиню. І незалежно від того, чи це цигани, чи росіяни або українці, чи це люди старшого віку чи не дуже, ставлення до них не надто приязне. «Погорільці», «потрібні кошти на операцію», «ми самі не місцеві», «допоможіть, хто чим може» стали невід’ємним атрибутом нашого суспільства. Не будемо тут аналізувати, як діяти в таких випадках, давати якісь гроші, якщо так, то яку суму, чи ж промовчати або ж голосно обуритися набридливими прохачами. Бо серед цих людей дійсно є такі, які зловживають довір’ям, а є і ті, хто допомоги дійсно потребує.
Подарунки дітям Оріани в 2008р
Про милостиню як спосіб солідарності людей знали ще стародавні люди, про неї багато пише в священних книгах основних релігій – Торі (П’ятикнижжя Мойсеєве), Корані (в різних сурах), в Новому Завіті. Вміти поділитися з іншим зі свого надлишку або навіть зі своєї нестачі – це не героїзм, а радше відрух людяності, хвилеве очищення із зачерствілості серця та душі. А вміти самому зауважити потребу інших, коли ці інші мовчать – це вже дещо вища ступінь милосердя, яке маємо плекати в наших душах.
Діти не винні, що їх залишили рідні батьки на поталу цьому жорстокому світові. Діти не винні, що вони народилися інвалідами, а батьки очікували здорових, гарних, рум’янощоких та веселих дітлахів. Таких дітей-інвалідів окремі батьки віддали державі – опікуйся ти, а як держава опікується, краще не знати. Особливо як опікується дітьми. І не йде мова про якісь знущання, а радше про мізерне фінансування та часто відсутність сімейного затишку та тепла. Це не стосується всіх інтернатів, та все ж… Мама в людини одна, які і сім’я, в якій виховуємося, з джерел якої черпаємо свої знання, в якій формуємося, виростаємо, щоб колись вилетіти із цього гніздечка та звити своє власне кубельце з відкритою коханою особою.
Діти в школах-інтернатах формально забезпечені, держава гарантує їм найнеобхідніше. Ці дітки не ходять і не просять, не стукають в наші двері, не тиняються босоногі по вокзалах чи базарах, вони часто є поза межею нашого сприйняття та й поза нашим реальним світом. Ми з ними не перетинаємося, в нас своє життя, в них – своє. Вони мовчать, але нам би варто зрозуміти мову їхнього серця – хоча б інколи вони хотіли сімейного затишку, тепла, родинного свята. І одним з таких моментів, коли для цих дітей, дітей зі шкіл-інтернатів, є можливість відчути наше тепло, є День Святого Миколая. Вони готуються до цього дня набагато ретельніше, ніж їхні однолітки з «нормальних» родин, тобто таких як ми з вами. Вони пишуть листи до Святого Миколая і очікують чуда, що їхні мрії здійсняться, що вони зможуть отримати від цього святого те, чого держава їм не може гарантувати та не дасть – скейт, велосипед, нову ляльку чи м’яку іграшку, книжку з кольоровими малюнками, нові кросівки, новий шарф чи хоча б мобільний телефон-іграшку, бо на справжній вони мусять заробити вже після закінчення інтернату, в дорослому житті. Дитинство в цих діток не таке кольорове та веселе, як в наших дітей, але вони не набридають нам своїми проханнями, вони вірять, що якщо люди навколо їх не люблять, якщо мама кинула їх напризволяще, то хоча б Святий Миколай їх вислухає та виконає їхні скромні бажання.
Циркова студія Каскад в дітей
В сусідньому з нами місті Бориславі є кілька дитячих шкіл-інтернатів. Є інтернат і в Дрогобичі, в інших населених пунктах регіону. Мої друзі ось уже кілька років поспіль допомагають близько трьох десяткам вихованців інтернату «Оріана» в Бориславі. Ніколи не бракувало добрих людей, щоб здійснити мрію маленьких дітей на Свято Миколая. Хочеться вірити, що не забракне їх і тепер. Сума, яка потрібна для того, щоб втілити дитячу мрію в життя, невелика – менше п’яти тисяч гривень. Для когось це – копійки. Речі та книги, які діти попросили в Святого Миколая, будуть подаровані цим діткам, ми віримо в це. Віримо і сподіваємося, що Ви долучитеся до цієї акції допомоги дітям з інтернату «Оріана» в Бориславі. Контактний телефон – 067 86 26 116 (Андрій) або ж контактні телефони редакції «Трускавецького вісника».
Святкування дня св. Миколая
Навіть 10 чи 20 Ваших гривень будуть потрібні для цих дітей. Допомагати їм варто не тільки на Свято Миколая, а значно частіше. Зауважмо тих, хто очікує допомоги непомітно, в стороні, мовчки, зі сльозинкою на оченятах та надією в маленькому серденьку. Відкриймо своє серце на потребу дітей зі школи-інтернату, поділімося з ними хоча б крихтами. Бо хто дає, не очікуючи віддачі, той позичає Богові, а вже Бог сам віддячить таким людям сторицею.
Володимир Ключак, 097 38 36 112
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень