Рано чи пізно на адресу керівника будь-якого рангу лунатиме критика, бо ще той не вродився, щоб всім угодив, а тим паче, коли в неї виборна посада та й ще вона при владі дві каденції. Так склалося у житті Лева Ярославовича Грицака, що двічі поспіль він керував курортним містом Трускавець. Своїх конкурентів у виборному марафоні перемагав завдяки сильній концентрації зусиль на спурті дистанції. І жоден з них не апелював з приводу своєї поразки. А ось на третіх виборах на посаду міського голови Лев Грицак програв Руслану Козиру. Він міг вкотре вступити в одну і ту ж річку, але, очевидно у глибині душі, він не надто переймався своєю перемогою. Не можна сказати, що п. Грицак вичерпав себе у ролі адміністратора і менеджера міста,бо його повернення на попередню для себе посаду керівника санаторію «Карпати» спростує цю гіпотезу. Лев Ярославович знову вдихнув новий подих в оновлювану стратегію закладу. І це властиво сильним особистостям, котрі досягнувши певних висот шукають для себе чергових, але вищих. Санаторій оновлюється, реставрується, розбудовується.
Лев Грицак міг би нині спокійно спочивати на лаврах. Адже він достатньо заможна людина, у нього ділове виробниче оточення, позитивна репутація. Але п. Грицак не зачерствів, він пам’ятає, що поруч у людей, суспільстві є скрута, тому не можна на всі задвірки закривати свою душу і серце. Тим поготів, що головним цензором його життя є мати Христина. Жінка, котру шанують і поважають у Чорткові, християнка, до порад і слів якої прислухаються священнослужителі. Бо родина Грицаків на Тернопільщині є одним із скрижалів української історії.
Вміймо радіти і пишатися з успіхів наших краян, коли вони відроджують галицькі духовні традиції і дещицю своїх статків скеровують на суспільне благо. І нещодавно чергову пожертву зробив Лев Ярославович: допоміг відремонтувати лікарні у Трускавці і Стебнику. Цій людині слави за цей жест не потрібно, але для історії цей факт варто зафіксувати…
Володимир Турмис, газета «Галицька зоря»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень