Кожна книжка небезпечна, якщо вона змушує людей задуматися. Такі книжки стараються не рекламувати, їх стараються не помічати. Краще читати про ніщо – так вигідно будь-якій владі. Тому й заполонили наші книжкові полиці дешеві книжечки поганенького чтива. А ми споживаємо це чтиво запиваючи його поганенькими газованими напоями та закусуючи поганенькими чіпсами та іншими фаст-фудами…
Книга «Інтуїція» Анатолія Власюка, нашого регіонального дрогобицько-бориславсько-стебницького журналіста, редактора газет «Тустань», «Барабський міст», «Воля громади» та видання «Бандерівець», навряд чи є небезпечною. Не в плані змісту, а в плані тиражу, бо всього 200 примірників – це фактично ніщо як для формування суспільної думки. Якщо б роман видано тиражем хоча б у кілька тисяч екземплярів, то можна було б значно довше говорити про його плюси і мінуси – як перших, так і других не бракує.
Півтора сотні сторінок тексту, сім частин роману, двадцять років часу його написання. Супротив Системі, виправні заклади, життя редактора, переслідування інакомислячого, паралельний світ тоталітарного режиму. На нашу думку, «Інтуїція» є не романом, а повістю, але автор сам вправі визначати жанр твору. Сьома частина явно «випадає» з контексту попередніх шести розділів твору – можливо, це теж згідно авторського задуму? Роман «Інтуїція» міг вийти кращим, але, очевидно, саме так і планувалося – щоб відповіді на багато важливих питань давав сам читач. А це змушує до процесу мислення – очевидно, що книга виконала свою місію.
Актуальність книги власне після завершення Революції Гідності та в час війни проти сепаратистів на Сході важко переоцінити. Тільки читач відповість сам собі, чи Велика Серпнева комуністична революція із «Інтуїції» є в реальній історії більшовицьким переворотом 1917, здобуттям незалежності України 1991 чи подіями на Майдані 2013-2014. Тільки читач зможе прийняти для себе рішення, чи його боротьба з Системою є правильною та потрібною, чи це радше колабораціонізм. Читачеві автор не дає права вибору тільки в одному – в ситуації, коли нема виходу, вихід є завжди. Надмірний оптимізм автора, що просто треба вірити у себе та в своє призначення, може бути застосований тільки до сильних особистостей. Втім, слабаки цю книжку навіть не побачать, не те що візьмуть до рук.
А Анатолієві Власюку – нових книг! І нових статей! Бо письменник не зможе витіснити, вичавити, видалити з нього Журналіста з великої літери. Наша інтуїція каже, що журналістикою він запам’ятається нашим краянам значно сильніше, ніж художніми творами. Вже запам’ятався!
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень