/Маршрути на Боржаву, Парашку і Цюхів Верх/
Громадська організація «Європейська інтеграція України» продовжує цикл пізнавальних подорожей Українськими Карпатами. Сьогодні ми помандруємо Закарпаттям та Львівщиною, зокрема на Боржавські полонини та на гору Парашку. Супроводжує нас в мандрівках мешканець Трускавця з 15-тирічним досвідом туристичних маршрутів Володимир Павлишин. Йому слово.
– Найдужче запам`ятовується перший маршрут. Свій перший маршрут я з товаришами здійснили у серпні місяці, приурочили його до Дня незалежності України. Це було 15 років тому. Ми вирішили пройти по Боржаві, група складалася з 6 осіб. Зібралися, сіли в поїзд, доїхали до Волівця, з Волівця добралися до Вовчого і почали сходження.
Оскільки для мене це було вперше, тож відповідно досвіду в мене ще не було. По дорозі я купив гарбуза десь на 10 кілограм – це ж перший раз, я не знав, що зайвого в гори не беруть. Бачу – з мене підсміюються, як то я буду з гарбузом йти догори. Пройшовши десь так метрів триста, я сказав – або зупиняйтеся і почнемо той гарбуз їсти, або я його дальше не понесу.
Тоді я зрозумів – коли йдеш в похід, то навіть зубну пасту видавлюєш з тюбика і залишаєш хіба 5-10 грам, щоб вистачило на час походу, аби почистити зуби. Нічого зайвого, непотрібного!
Немаловажним є те, який береш одяг і взуття. Незважаючи на будь-яку спеку, шкарпетки мають бути шерстяні, щоб уникнути мозолів, натирань. Оскільки є ймовірність потрапляння під грозу, то одяг має бути складено в окремих кульочках (пакетах): окремо сухі запасні шкарпетки, окремо в кульочку майка, окремо светр і так далі. Не можна все це накидати хаотично в рюкзак і так іти.
Наш маршрут на Боржаву був розрахований на три дні і два нічліги, але так склалося, що ми хоч мали два нічліги, але до кінця не дійшли з одної причини. Серпень тоді був надзвичайно спекотним і всі джерела в лісі на Боржаві попересихали, так що ми майже півтора доби (цілий день і пів ночі) були без води. А спека була близько 35 – до 40 градусів. Правда, де-не-де росли бурівки (чорниця), то ми їх збирали.
Так що ми скоротили наш запланований маршрут і зійшли на водоспад Шипіт. Оскільки почався водороздільний хребет, то ми знали, що там є вода, там є джерела. Нічліг влаштовується тільки біля води.
В цій нашій групі з 6 чоловік я був наймолодшим, а попереду йшов чоловік поза 70. Коли ти його не можеш наздогнати, то відчуваєш драйв… Драйв, що ще є такі люди, з якими можеш ходити. Це наш корінний трускавчанин Пиців Маркіян Степанович, він гордість нашої групи і наш талісман. Якщо він з нами, то нам і весело, і хочеться йти, хочеться брати з нього приклад.
У Трускавці в нас дуже популярним є клуб «Траверс», який очолює Лютов Володимир Олександрович. Він директор приватного підприємства «Траверс» і крім того очолює клуб мандрівників «Траверс». Ми збираємося, є знаряддя, є фотографії з подорожей, можна почути багато цікавих та корисних розповідей.
Одного разу мені доводилося зустрічали Новий Рік з клубом «Траверс» на горі Цюхів Верх (село Орів біля Трускавця). Виглядає це досить цікаво і захоплююче.
Я зустрічав Новий Рік у колі своїх друзів і от о 1.30 я встаю, прощаюся і кажу: «Я виходжу». На мене дивилися квадратними очима…
Збираються всі бажаючі – коло розширене. Всі збираються о 2.00 під ялинкою в центрі міста, з рюкзаками. Перед тим ми готуємо поляну на горі, щоб були дрова, бо ніхто посеред ночі в лісі не буде шукати дров. Там розкладаємо велике вогнище, накриваємо загальний стіл – хто що приніс з собою, співаємо пісні, колядуємо і так до години шостої. Розвиднілося – і потихеньку спускаємося до Трускавця. Це екзотично, цікаво, запам’ятовується на все життя.
Ніколи не пізно розпочати ходити в гори. Мій коронний вислів: «В лісі місця всім вистачить!». Я завжди так відповідаю тим, хто запитує, чи буде місце, щоб взяти його з собою.
Інший вислів: «Все своє несу з собою». Починаючи від змінного одягу і їжі, а закінчуючи палаткою, кариматом, спальним мішком.
Подорожі затягують. Минулого року ми робили зимове сходження на Говерлу (27 грудня). Цього року я мав можливість побувати на горах Тянь-Шань в Казахстані та Киргизстані. Правда, це були одноденні виходи, бо самому йти складно, треба щоб була група. Ми піднімалися і спускалися в районі 20 км на один день.
– А які є піші маршрути неподалік Трускавця, якими любите ходити?
– Цікавим є маршрут-перехід на Урич, на Урицькі скелі. Це довгий маршрут, від 4 до 5 годин. Але досить цікавий. Потрібно піднятися на Цюхів Діл і далі йти направо, як на Східницю. На Східницю дорога спускається вниз, там є роздоріжжя: на Східницю направо, а на Урич наліво. Виходиться на верхні скелі. А потім назад можна вийти в Бориславі на Буковицю. Йдеться старою польською дорогою, яка будувалася до ІІ світової війни, але не була закінчена. Це дорога з Борислава на Орів. Я думаю, що якщо буде об`єднана громада, в яку ввійдуть Трускавець та Орів, то ці старі дороги будуть відновлюватися. Бо до Орова якщо 11-тим номером, то 40 хвилин, а якщо машиною, то 10 хвилин.
В травні (1-2 числа) ходимо на гору Парашку. Бувало, що нас йшло до 45 чоловік. Їдемо до Сколього і зі Сколього піднімаємось на Парашку.
Одного разу ми йшли з Парашки до Трускавця пішки. Ми йшли 15 годин, але не дійшли за один день. Ми вийшли о 8 ранку, а в 11 ночі були на Зимівках. Правда, йшли ми не з самої Парашки, бо спочатку піднялися на неї зі сторони Коростова, а потім вже сходили через Крушельницю, перейшли через міст, піднялися до хреста, на Орів, потім спустилися з Орова, піднялися на Зимівки і там нас застала ніч. Йти вже не було як, бо темна ніч, тож ми в Зимівках зупинилися на нічліг у нашого хорошого друга.
– Чи трапляються в дорозі небезпеки, зокрема дикі звірі: вовки, дикі кабани?
– Частіше зустрічаються дикі кози, хоча можна зустріти і свіжі помети (екскременти) вовка. Найбільше вовків ми зустрічали в Турківському районі.
Попадалися навіть свіжі помети від ведмедя, але самого його ми не зустрічали. Взимку, звичайно, багато що розкажуть сліди звірів, а от влітку їх не видно…
– Ну і насамкінець найголовніше: що Вам дають подорожі? Адже тратите свій час, гроші, залишаєте теплу хату, сім`ю і йдете…
– Як співав Володимир Висоцький, краще гір можуть бути лише гори. «Лучше гор могут быть только горы, на которых ещё не бывал». Треба Вас взяти один раз з собою, коли Ви вийдете на гору, вдихнете повітря, подивитесь на краєвиди і тоді зрозумієте, що ж воно насправді дає.
Це самовдосконалення, це самоствердження, це здоров`я, це внутрішній спокій. З висоти гір зовсім по-іншому сприймаєш цей світ, життя… Це не передати словами…
Розповідь Володимира Павлишина записав Володимир Ключак, для ГО «Європейська інтеграція України», фото з мережі Фейсбук
P.S. Гостем ГО «Європейська інтеграція України» був мандрівник із Трускавця, член клубу «Траверс» Володимир Павлишин. Очікуємо нових розповідей від наших читачів про їхні подорожі, про цікаві маршрути Українськими Карпатами. Тексти та фото можна надсилати на електронну скриньку cegivan@yandex.ua
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень