Саме такій темі була присвячена зустріч, котра відбулася 6 лютого в Дрогобичі, у приміщенні центральної міської бібліотеки ім. В. Чорновола на вулиці Т. Шевченка. Організатором зустрічі став Центр громадських ініціатив при підтримці редакції журналу «Ї» – незалежного культурологічного часопису, котрий видається у Львові з 1989 року. Це вже третя робоча зустріч в рамках проекту, яка здійснюється за технологією динамічних мереж (перша відбулася в грудні, а друга – в січні з викладачами Дрогобицького педуніверситету).
Після вступного слова голови ГО «Небайдужі дрогобичани» Святослава Сурми виступили гості зі Львова – головний редактор журналу «Ї» Тарас Возняк та журналіст і керівник прес-служби концерну «Галнафтогаз» Олесь Пограничний. Традиційно, коли львів’яни приїжджають до глибшої провінції, вони потрапляють у спокусу повчати, щось подібне сталося і цього разу. Та багато думок львів’ян були досить цікавими та актуальними. Ера паперових видань закінчилася, тепер Інтернет формує громадську думку – і не тільки Інтернет-видання, а й соціальні мережі. Та ніщо не вічне і колись обриднуть і соцмережі, вони стануть для майбутніх поколінь раритетом типу друкарської машинки для нашого покоління.
Змінюються підходи подання інформації, та залишається головний принцип – для того, щоб завоювати та зберегти довіру, інформація, котра подається, повинна бути грамотно написана, перевірена, відповідно подана. Часто споживач інформації навіть не відкриває лінки – йому достатньо заголовку.
Щоб зібрати хороших журналістів, їм потрібно платити хороші гроші. Прикладів цьому – багато. Якщо в тебе крадуть інформацію, значить, ти – хороший журналіст. Визначальна риса хорошого журналіста – не приналежність до якихось спілок чи «цехів», котрі є рудиментами феодалізму середньовічного та феодалізму радянського, елементом тиску на особистість, а саме професійне зростання. Для того, щоб журналісти Дрогобича та регіону зростали, їм подарували журнал «Ї» за 2009 рік під назвою «Пастки свободи слова».
Локальним ЗМІ, котрі перебувають зараз в занепаді (так вважають гості зі Львова), потрібно перебудовуватися. На кризу в ЗМІ наклалася і фінансова криза, тому часто журналісти «продаються». Щоб журналіст жив, творив, працював, йому теж потрібно їсти, одягнутися, словом, якісь засоби для існування. Кожен власник диктує свою волю, проте можна робити і проекти без особливо великих коштів (до речі, приклад «Трускавецького вісника» тут показовий). Журналіст обирає, що для нього найбільш цікаве – слава, влада чи гроші. Якщо гроші, то він реалізує певні бізнес-проекти і за приклад наводилася газета «Експрес», котра при поступовому вмиранні газети «Високий замок» не стала потужним інформаційним ресурсом, а перетворилася на бізнес-проект Ігоря Починка, вважають гості зі Львова. Для журналіста зробити ім’я означає ступати на шляху до слави. Слава та гроші ведуть до влади, якщо вона цікава для журналіста в принципі.
В дискусії, котра зав’язалася під час цієї зустрічі, постало питання – чи варто «лізти в політику», яка є «брудною справою». Львівський науковець, автор ідеї функціонування динамічних мереж Тарас Плахтій запевняє – потрібно розмежовувати поняття «політика» та «влада». Політика (від слова «поліс», у Давній Греції – місто-держава) – це участь у суспільному, громадському, громадянському житті і не обов’язково присутність у владі. Політика – це чиста справа і саме байдужість багатьох із нас стає причиною того, що влада робить, що хоче, що влада узурпувала собі право займатися політикою.
Тарас Плахтій провів другу частину зустрічі (вся зустріч тривала три години – з 15 до 18 год.). П’ять груп зібралися окремо, щоб обговорити кілька питань та дійти в них до спільної думки, до консенсусу. Ось ті питання: 1. Умови формування ефективного механізму впливу на суспільство, 2. Шляхи обмеження маніпулятивних технологій, 3. Передумови створення позитивного соціального простору, 4. Методи захисту від тиску політиків та «грошових мішків», 5. Потрібні кроки для створення громадських мас-медіа.
У групі, в якій довелося брати участь автору цієї статті, дискутували Ярослав Грицик (газета «Галицька зоря»), Ярослав Баран (піар-менеджер) та знані у Трускавці громадські діячі Сергій Розора, Руслан Солонець, Святослав Грабовський. Після затвердження спільної позиції кожен повинен був обговорити питання із представниками інших груп. Активними в обговореннях були такі знані журналісти та представники ГО як Анатолій Власюк, Ярослав Кіт, Ольга Куц, Леся Дідик, Сергій Матійко, Максим Федис, Орест Лещишин та багато інших.
Навіть після виступів уповноважених представників кожної із груп виникали різні запитання – як зупинити потік напівправди, котра є гіршою від брехні, як газета може стати дійсно народним часописом, чому всі хочуть правдивої газети, але не хочуть дати для цього мінімуму коштів із власної кишені, як захистити журналіста від влади і від журналістів, котрі прислуговують цій владі…
Спеціально в цій публікації ми не розкриваємо ряд новітніх технологій, які повинні бути в розпорядженні сучасних мас-медіа. Та скажемо, що всі вони базуються на тому, щоб робити якісний продукт, потрібний для споживача. В цьому плані журналістика та бізнес мають ряд подібностей. Та інколи навіть товар найкращої якості не так легко продати. Неетичні дії конкурентів, рейдерські атаки, погрози, підкупи, шахрайські дії, ряд інших чинників часто змушують покидати ринок. Ринок мас-медіа ще викристалізовується, на ньому тривають бої без правил, його перекроюють та намагаються повністю приватизувати ті, хто розуміє його значимість. І саме громадські мас-медіа є на передовій фронту війни за громадянське суспільство. А воно в нас – на стадії становлення і часто це становлення здійснюється за сумнозвісним ленінським «Крок вперед – два назад».
«Возьмёмся за руки, друзья, чтоб не пропасть поодиночке». Та чи чисті руки тих, які їх простягають, щоб творити громадські медіа? Чи знову вступимо в ту саму річку і наступимо на ті самі граблі? Питання варті того, щоб їх обговорювати в подальшому. А поміж обговореннями – працюємо на благо громади, інформуючи її. Бо хто володіє інформацією, той володіє світом…
Від імені редакції «Трускавецького вісника» висловлюємо подяку п. Святославу Сурмі за запрошення на робочу зустріч журналістів.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень