У чому сила нації? Згадаймо тих українців, які тисячами пішли в УПА. І там загинули. Молоді, талановиті. Уявімо, як би вони діяли в сьогоднішніх умовах? Кого би вони злякалися? Люди, для яких власне життя було ніщо у порівнянні з Україною. Відтепер ми знаємо ціну «опозиційних патріотів», яким українська мова потрібна лише, як спосіб завоювати побільше голосів україномовних виборців. Десятки депутатів від опозиції мали би кинутися в бій за українську мову, не думаючи про розбиті голови. І хай їм би навіть не вдалося зупинити злочинне голосування, хоча кажуть – були всі шанси – виборці оцінили б їх самопожертву. І цим вони засвідчили би, хто вони є насправді. Доки із цих людей, що прийшли під стіни Верховної Ради захистити мову та Україну, яка не є Росією, не викристалізується зовсім новий вид політиків, які створять нову, уже справжню українську опозицію, що її не залякати і не купити – доти Україна буде котитися до «Руского міра» російського шовініста Кіріла Гундяєва. А такою – російськомовною частиною «Руского міра» її хочуть зробити.
Переконаний, що чимало російськомовних росіян, які ненавидять діючий режим, стали би на сторону народу. Бо вони не є українофобами, як нинішня влада.
Зовсім нові, нового типу політики виходять на авансцену. Ті, яким нація починає безоглядно вірити, йтимуть за ними. І вже досить одного слова, як мільйони виходять на вулиці. Усі революції роблять 1-2 по-бойовому налаштовані відсотки населення. Гідність входить у душу кожного. Гідність, яка немислима без опори на силу. Світ стане на коліна перед такою нацією. Почне цінувати та розрізняти цю націю на карті світу. Поки що, на жаль, таких політиків із «маси» немає. І поки хто не покладе життя, а не те, що інтереси бізнесу, на олтар нації – доти мільйони сидітимуть по хатах. Ми занадто віримо в те, що в нас перед очима. Ми не допускаємо думок, що ті, хто творить сьогодні вакханалію і знущається над українцями, – залишаться наверху, без відплати.
Влада, зціпивши зуби, тупо крутить краник, нагнітає. Тиск у котлі росте. Тим ближче вибух. Що можна вдіяти проти законів фізики? Цілком очевидно, що російськомовні політики, виступаючи на захист української мови, залишають її якось специфічно. Що не болить, те; як кажуть, не штовхає на справжні барикади. Не хочеться ризикувати – чи то розбитою головою в Раді, чи наїздом влади на твій бізнес, чи бізнес твоїх родичів.
«Патріоти до пори, до часу» – ось вони, поряд з нами. Критична ситуація, коли потрібно робити вибір – лакмусовий папірець – чи зможуть «наші депутати» захистити останній оплот України – рідну мову? Не захистили!
Богдан Ворона, правознавець, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень