В Трускавці планується створення комунального підприємства, яке б зайнялося внутрішньоміськими перевезеннями. Владі вже набридло отримувати по 15 – 20 скарг на роботу перевізників щотижня, та й голова Львівської ОДА Михайло Цимбалюк на селекторній нараді 6 червня дав доручення керівникам на місцях вирішувати дану проблему. Бо так – по всій області. Міський голова Руслан Козир заявляє, що владі у справі створення цього КП чиниться потужний опір, проте інакше і бути не могло. Незважаючи на поганий стан доріг, дорогі бензин, дизпаливо та автозапчастини, перевезення – прибуткова річ. Інакше не воювали б між собою за той чи інший маршрут фірми-конкуренти.
Спробу зупинити свавілля перевізників у Трускавці здійснив міський голова Лев Грицак в жовтні 2010 року. Рішенням виконавчого комітету фірму “Інтертранстур”, до якої було особливо багато претензій, було позбавлено монополії на перевезення у Трускавці. Та команда Руслана Козира невідомо з яких причин цю монополію відновила. Мовляв, є претензії і до пана Барни та його фірми “Вітязь”, тож рішення виконкому відмінимо, а згодом може оголосимо новий тендер і виграє його найдостойніший. Відтак “Інтертранстур” відновив втрачені позиції. Одного з його керівників Івана Асафата, сина екс-заступника мера Стебника Богдана Асафата, неодноразово бачили в міській раді Трускавця. Вирішував важливі справи, був задоволений. Обіцяв, що пільговики їздитимуть без обмежень. Але насправді справа рухається до гіршого. Шофери не виконують рішення, за яким пільговиків мають возити без обмежень, а що гірше – ще й хамлять. Неодноразово в місцевій пресі публікувалися скарги мешканців. Втім, це стосується не тільки внутрішньоміських маршрутів. На маршруті “Трускавець – Дрогобич” ситуація значно гірша, фактично критична. “Не хочеш платити – марш мені з машини”, “Плати, або виходи”, “Я тебе викину, якщо ти мені качатимеш свої права”, “Коли ви вже виздихаєте” – такі компліменти чують щодня пенсіонери, ветерани другої світової, афганці, інваліди, репресовані.
Однозначно, що питання не вирішується на рівні міста, це питання держави. Якщо ж говорити про внутрішньоміські перевезення, то заяви, що “створимо комунальне підприємство, яке надаватиме послуги”, дещо насторожують. Не тому, що нема претензій до існуючих перевізників, а тому, що є підозра в непрозорості таких дій міської влади. Чому конкурс має обов’язково виграти комунальне підприємство? Так, це було б плюсом для міського бюджету, але чи в’яжеться це з чинним законодавством України? Хто стоятиме за цим КП і чи не йтимуть прибутки по “розщепленому рахунку”, коли в бюджет міста – копійки та гривні, а в бюджет приватної особи чи структури – тисячі та десятки тисяч доларів? Хто лобіює це питання в мерії? Чи не буде підстав говорити про махінації, про корупцію, чи не розпочнеться судова тяганина підприємств-перевізників із нашою владою?
Влада міста на голому місці створила собі ще одну проблему. Касуючи рішення виконкому від жовтня 2010 року тільки тому, що під ним стояв підпис Лева Грицака, проблема не вирішилася, а поглибилася, вузол ще дужче затягнувся. Простим людям, які користуються послугами авто на маршрутах №№ 1, 2, 3, чесно кажучи, байдуже, хто їх возить. Головне – дотримання графіку руху, чемна поведінка водія, чистота в салоні, задоволення від подорожі. Як зауважує головний державний санітарний лікар Трускавця Наталія Когут, “на сьогодні перевізники не виконують санітарно-гігієнічні вимоги щодо утримання технічних засобів, медогляду водіїв, прибирання та дезінфекції” (із виступу на понеділковій нараді 6 червня). На маршруті № 1 їздить “душогубка”, по маршруту № 3 самовільно змінюється маршрут руху, мешканці незадоволені і графіком “трійки”. Неодноразово питання незадовільної якості перевезень піднімають депутати міської ради у своїх запитах. Водії чемні до того часу, поки не бачать пільговиків, були випадки, коли маршрутка навіть не зупиняється на зупинці, якщо там виключно люди літнього віку. Люди отримують неякісну послугу за 1 гривню 50 копійок – ціну прийнятну, але не найдешевшу. Для прикладу, за ті ж гроші можна з’їздити до Стебника, навіть до Борислава (залежно від місця посадки).
Питання внутрішньоміських перевезень ніколи не стояло як питання № 1 для влади та для міста. Ця проблема – як ниючий біль: неприємно, але можна терпіти. Страйк перевізників у жовтні 2010 мешканці не підтримували, але зате його використовували для власного піару окремі політики. Тепер до виборів далеко, піаритися нема потреби, зате потреба вирішити дане питання стає все гострішою. Біль із ниючого переходить у стадію гострого. Тож цікаво, чи допоможуть ліки, які пропонує нове керівництво міста, а чи викличуть алергію або і анафілактичний шок?
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень