З кожним роком Трускавець як бальнеологічний курорт нарощує свої трудові ресурси і матеріальну базу для повноцінного задоволення потреб та лікування відпочиваючих. Рік за роком санаторії, готелі стають ще кращими та комфортнішими, а медичний персонал більш кваліфікованим. Сьогодні, як і в минулому непоодиноке місце у розбудові курорту відведено жінці. Вона не є на маргінесі, бо вона – жінка – робить усе для того, щоб наше місто було кращим.
Історично склалося так, що важливими напрямками у Трускавці займається жінка: вона і заступник міського голови, вона – головний лікар санаторію, начальник управління, редактор газети, директор школи, керівник приватного підприємства. Не є винятком і ЗАТ «Трускавецькурорт». Саме на нашому підприємстві важливі напрямки роботи очолюють жінки: головний бухгалтер Тетяна Іоніна, заступник головного бухгалтера Марія Пахович, головний лікар – директор сан. «Янтар» Оксана Іваницька, директор із реалізації та маркетингу Марина Дембіцька, директор із харчування Галина Бачинська. До того ж чимало жіноцтва серед начальників відділів: Людмила Лебедєва, Світлана Осипян, Ірина Сипливчак, Вікторія Мечіташвілі.
Виявляється, жіноче керівництво було у далекому минулому нашого підприємства. Архівні документи свідчать, що першим директором Трускавецького курортного управління була Марія Гарич (два її попередники на цій посаді Г. Райтман та Й. Райнгольд лише виконували обов’язки директора). Свою трудову діяльність у Трускавці вона розпочала 10 вересня 1944 року на пораді заступника директора курорту, а вже з 26 вересня її призначено директором Трускавецького курортного управління. Саме на жіночі плечі ж весь тягар у розбудові повоєнного курорту, адже Трускавець тоді довелось відбудовувати практично з нуля. За її керівництва було створено Центральний лікувальний медичний інститут, введено в дію котельню, що зумовило нормальне функціонування водолікарні, налагоджено роботу автогаража, відбудовано корівник та оранжерею.
Стосовно кадрової політики, то тут позиція тодішньої очільниці була досить однозначною: полягала у відновленні трудової дисципліни (працівникам заборонено самовільно в робочий час їздити у місто Дрогобич, лікарів зобов’язано видавати довідки працівникам про тимчасову втрату працездатності на українській чи російській мові із вказуванням діагнозу та при умові підвищення температури у них вище 37,5°С та інше). У цей період було призупинено подальше розкрадання курортного майна та повернено у місцевого населення Трускавця та сусідніх Станилі, Доброгостова, Уличного та Стебника інвентар і меблі, награбовані у часи воєнного лихоліття. Катастрофічне бракувало не тільки грошей, медикаментів, а й матеріальних ресурсів. Як наслідок, у всіх працівників курортного управління та міліції (???) вилучено м’які меблі та речі домашнього вжитку для облаштування санаторіїв.
У зв’язку із післявоєнною кризою у державі не минулося без прикрих моментів: запровадження для працівників курорту карткової системи на хліб, цукор та промтовари. Усе це видавалось у магазині лише за умови пред’явлення цих карток. Довелося жінці-керівникові піти на крайні заходи: в зв’язку із скороченням штату вперше в історії курорту відбулось звільнення 92 працівників
Також вперше в історії курорту дату 8 березня святкували у 1945 році. Але тоді це не був просто день жінки, як ми сьогодні його трактуємо. Це свято мало ідеологічний підтекст – день міжнародної комуністичної робітниці, селянки, так згідно наказу від 8 березня 1945 року директор курорту М. Гарич зазначає: (мовою оригіналу) «8 березня 1945 року в день міжнародной комуністичной робітниці селянки відмічаю красщих робітниць курорта Трускавець, які відносяться честно та доброякостно до своєй роботи по востановленню народного господарства разрушеного німецко-фашистовскими заграбниками в курорті: Черняк У., Губицька К., Пристай К., Павлічко Л., Багрій М., Дубік Н., Гарбацік А., Гудима В., Корчак М., Німчевська М., Шилак Г., Шологан К., Юзик К., Спариняк О., Черна Ч., Кривко А., … за що виношу їм щиру подяку і бажаю дальших успіхів в їх повсякденній роботі».
Тож, аналізуючи минуле та споглядаючи сьогодні на тих жінок, що попри сімейні та життєві труднощі, не втративши оптимізму, людяності та доброти, своєю працею облагороджують наше місто, роблячи його красивим та неповторним, пам’ятаймо: без них Трускавець був би зовсім іншим.
Олег Ортинський, головний архіваріус ЗАТ «Трускавецькурорт»,
газета «Трускавецькурорт»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень