Завершився перший етап адміністративно-територіальної реформи в Україні, який передбачає добровільне об’єднання громад. Не всі знають, але Закон «Про добровільне об’єднання територіальних громад» передбачає певні преференції для тих, хто не чекає, поки їх змусять до об’єднання, а самі проявляють ініціативу. Вже проведено збори, відбулися гарячі дискусії у всіх 45 сільських та 2 селищних радах Дрогобиччини. Важко впізнати майбутню адміністративно-територіальну мапу нашого регіону.
Замість 4 міст (Дрогобича, Борислава, Трускавця й Стебника) і згадуваних вже 45 сільських та 2 селищних рад будемо мати 14 нових адміністративно-територіальних громад. Такий, так би мовити, попередній підсумок об’єднання. Хто виграв і хто програв? Прокоментувати даний етап реформи в регіоні попросили депутата Дрогобицької міської ради 3 скликань, колишнього начальника управління земельних ресурсів Дрогобицького району, громадського активіста Петра Старосольського.
– Ви – стебничанин із діда-прадіда. Що отримає від адміністративно-територіальної реформи місто калійників, яке дотепер частково перебуває в адміністративному підпорядкуванні Дрогобича? Які перспективи для розвитку відкриваються перед стебницькою громадою?
– На превеликий жаль, Стебник наразі потрапив до числа тих адміністративно-територіальних громад, які не змогли створити оптимальний плацдарм, я би так висловився, для того, аби в майбутньому скористатися преференціями, новими перспективами для розвитку. Це, звісно ж, буде зроблено потім іншими людьми. Але, але… Ми марнуємо час. Чому я так стверджую? Бо не вдалося переконати сільські громади Болехівців, Нового Села, Гаїв Верхніх та Гаїв Нижніх, того ж Доброгостова, не кажучи вже про Уличне, об’єднатись у нову громаду із адміністративним центром у Стебнику. Наше місто залишилося само по собі. Це погано не тільки для стебничан, а й для згадуваних вже сільських громад. Але маю надію, що своє слово скаже уряд. Кабмін має власну концепцію, по-своєму бачить майбутню адміністративно-територіальну мапу Дрогобиччини.
– І що пропонує Кабмін? Чим план уряду відрізняється від того, що вже затверджено на сесіях міських, Дрогобицької районної та Львівської обласної рад як ініціатива громади?
– Перш за все, мабуть, науковим, збалансованим підходом. План проведення адміністративно-територіальної реформи в Україні був затверджений урядом торік. Зроблено це було на базі розробленої Інститутом розвитку концепції, яка, якщо говорити про наш регіон, передбачає створення 9 спроможних адміністративно-територіальних громад. Зверніть увагу на цю важливу деталь – не яких-небудь, а спроможних громад. Тобто таких, які в умовах децентралізації могли самі заробляти на себе, жити без дотацій, яких після проведеної децентралізації не буде. Ще одним важливим моментом є добровільне об’єднання. Досвід адміністративно-територіальних реформ, які були успішно здійснені в інших країнах, переконливо свідчить на користь об’єднання без примусу. Піонерам, як відомо, завжди дістається більше: державі залежить на тому, аби на прикладі перших продемонструвати іншим учасникам реформи усі переваги об’єднання. Заохочення передбачає перш за все допомогу – фінансову та організаційну. Але, як показує той же досвід, і під час добровільних об’єднань далеко не завжди гору бере здоровий глузд. Часом перемагають амбіції та містечковий інтерес. Саме так оцінюю відмову сільських громад Болехівців, Доброгостова та кількох інших сусідніх із нашим містом сіл, які за виписаною урядом схемою мали природно «вливатися» у самодостатню адміністративно-територіальну одиницю із центром у Стебнику, від об’єднання з нами. Упевнений: в уряді на це відреагують. Бо, якщо говорити з точку зору ресурсної бази, науково обґрунтованого підходу – в нашому регіону мають бути 9 адміністративно-територіальних громад, як це і передбачено урядовим планом, із центрами у Дрогобичі, Бориславі, Трускавці, Стебнику, Східниці, Медениці, Підбужі, Грушові та Лішні. А ми наразі маємо 14. Там, де мала бути Стебницька, заявлено про 3 громади. Болехівці об’єдналися із Нижніми та Верхніми Гаями, а Доброгостів – із Уличним.
– Про переваги добровільного об’єднання громад чи не найкраще вміє розповідати керівник Офісу реформ на Львівщині Орест Матвіїшин. Він, до речі, і в нашому районі побував. І що цікаво: після зустрічей із представниками сільських громад частенько відпадали непереборні, на перший погляд, розбіжності, які на початку обговорень ставали на заваді, та й тепер не дозволяють багатьом прийняти те, що апробовано, дає гарні результати в усьому цивілізованому світі…
– Так, Орест Матвіїшин приїжджав, зустрічався із людьми. Але в Стебнику таких зустрічей із керівником Офісу реформ на Львівщині не було. Дуже мляво, апатично, я би сказав ніяк, просувала наша стебницька влада свій проект об’єднання. Оця ніякість, беззубість, невміння переконати людей також відіграла свою роль, стала однієї із причин відмови сільських рад Доброгостова, Болехівців, а також Нижніх та Верхніх Гаїв від створення єдиної, спільної для всіх адміністративно-територіальної громади – Стебницької. Від того всі програють. Але наразі маємо те, що маємо.
– Стебник потерпає від дефіциту землі…
– Не стільки від дефіциту, скільки від земельного безладу. У 1996 році, коли працював на посаді начальника відділу земельних ресурсів Дрогобицької районної ради, я зробив все для того, щоб 385 гектарів землі Болехівської сільради передали Стебнику для зміни меж. Це споконвічні стебницькі землі, які свого часу були віддані так званому відгодівельному радгоспу, який був створений у Колпці. Коли у 1986 році радгосп розформували – його землі передали до солонського колгоспу, приєднавши до фонду Болехівської сільради. Цим питанням чомусь ніхто до мене не займався. За моєю ініціативою у Болехівцях, коли головою сільради був Ярослав Янісів, провели сесію сільради, на якій було прийнято рішення про початок процесу передачі, я би так сказав, згадуваних 385 гектарів Стебнику. Усе було зроблено за законом, із дотриманням чинних норм і правил. На сьогодні згадувана земля перебуває в стадії відводу. І хоча в Стебнику розроблено генплан, який давним-давно затверджений, теперішня Болехівська сільрада не визнає наших прав на те, що завжди належало Стебнику. Нонсенс виходить: у центрі Стебника є немало землі, яка належить Болехівській сільраді. Уявляєте! На такій ділянці розташовано калійне підприємство та кар’єр поблизу Сільця, який став загрозою для довкілля. Так само на болехівській землі розміщена ЗСШ№ 18. Поблизу школи розроблено квартал висотної забудови із інфраструктурою. У мене таке враження, що теперішня Болехівська сільрада разом із обласним управління Держкомзему хочуть розбазарити землю, віддаючи ії під особисті селянські господарства особам, які не мають жодного стосунку до Стебника. Чому так думаю? Бо маю підстави – Болехівська сільрада розробила й роздала дозволи та державні акти під індивідуальне житлове будівництво в окремо виділеному кварталі на межі між Сільцем та Колпцем поблизу відпочинкового комплексу «Діброва» та гаражів. Роздали не стебничанам – чужим особам. Вже тепер створюється нездорове підґрунтя у взаєминах між двома громадами, якщо Верховна Рада України після подання уряду дасть добро на створення в нашому регіоні не 9, а 14 територіальних громад. Такі ось підводні течії маємо. Аби їх не було – потрібно працювати, відстоювати здоровий глузд. Врешті-решт, є ще й таке поняття, як суди.
– Що ви б сказали опонентам Стебника з Болехівців? Що отримує це село, якщо таки дійде до об’єднання із адміністративним центром у Стебнику?
– Перш за все я б порекомендував селянам не прислухатися до голосу тих 3-4 панів, які формують думку в їхньому селі. Оцим людям справді вигідно, аби Болехівці не увійшли до спільної із Стебником громади. Бо «удільне правління» дозволить їм зберегти свої посади і вплив. Сама ж громада програє. Якщо ж говорити про Стебник, то в нас є все для того, щоб запрацювати як нова, вільна від Дрогобича адміністративно-територіальна одиниця. У місті вистачає приміщень для базування таких структур, як казначейство, правоохоронний відділок, податкової, відділу чи управління юстиції. Маємо все необхідне, аби, господарюючи разом, отримувати гарантований прибуток, позбутися багатьох сьогоднішніх негараздів. Попередній аналіз показує, що вистачатиме коштів на ремонт доріг та охорону здоров’я, утримання шкільної освіти та здійснення інших соціальних проектів.
Марія Репецька
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень