Нещодавно «Галицька Зоря» розповідала про ситуацію на «Дрогобицькому заводі автомобільних кранів». Детальніше про це ми попросили розповісти першого заступника міського голови Петра Суду, який днями зустрічався із власниками підприємства.
– Сьогоднішня ситуація на автокрановому заводі – неоднозначна. Зараз підприємство не працює. Його майно – у кредитній заставі, через заборгованість електроенергія від цехів відімкнена ще з лютого 2014 року.
7 вересня на ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» відбулися перші збори кредиторів. Міську владу на зборах представляв я та керуючий справами виконкому Володимир Годяк.
Учасники зібрання підтвердили ухвалу Господарського суду Львівської області від 17.06.2015р., який порушив процедуру про банкрутство ПАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» і розпочав процедуру розпорядження майном. Однозначно, це недобра ситуація для Дрогобича, адже зараз на підприємстві є майже 400 працівників, ще майже 900 осіб тимчасово не працюють. Під час зборів кредиторів прийняли рішення відтермінувати на місяць процедуру банкрутства заводу, а в ЗМІ офіційно оголосити про пошук інвестора, який міг би вкласти кошти у підприємство й відновити його роботу.
За підсумками наради також обрали членів та голову комітетів кредиторів, постановили забезпечити охорону заводу для збереження майна підприємства та проведення інвентаризації.
– Як Вам вдалося зустрітись із власниками автокранового заводу?
– Про зустріч із власниками ПАТ «ДЗАК» Ігорем Заліском та Сергієм Коваленком із Дніпропетровська я домовився під час зборів. Зустрілися ми 17 вересня на території заводу. Я також оглянув цехи підприємства у супроводі технічного директора ПАТ «ДЗАК» Михайла Якиміва. Одразу хочу заспокоїти працівників заводу та дрогобичан: цехи опломбовані, обладнання збережене, територія підприємства охороняється.
Згодом я мав тривалу розмову з власниками. Вони запевнили, що зацікавлені у відновленні виробництва. На «ДЗАКу» розробили програму «Український кран». Також мені продемонстрували цілий пакет документів і листів, із якими адміністрація заводу зверталася і до Прем’єр-міністра України, і до голови Львівської облдержадміністрації щодо можливості виготовлення автокранів для потреб Міністерства оборони. На документах – візи Прем’єр-міністра А.Яценюка із дорученням відповідним міністерствам вивчити це питання.
Нещодавно надійшла відповідь від Головного управління оперативного забезпечення Збройних сил України – вони готові замовити 350 кранів, із яких 60 скерують у зону проведення АТО. Це замовлення – фактично половина з того, що підприємство виготовило у 2007 році (744 автокрани). До речі, у 2007-му на автокрановому була найвища середня зарплата у Дрогобичі – 2200 грн. До міського бюджету щомісяця надходило 700 тис грн. податку з доходів фізичних осіб. Керівництво заводу планувало розширення виробничих площ, але через фінансово-економічну кризу 2008 – 2010 років обсяг виробництва автокранів різко скоротився.
Під час спілкування з власниками ПАТ «ДЗАК» ми також обговорювали можливість виготовлення на базі цеху гідроциліндрів амортизаторів для автомобілів. До речі, днями Держприкордонслужба надіслала пропозицію про закупівлю 50 нових дрогобицьких автокранів.
Але для відновлення виробництва є суттєва перешкода: на все майно накладений арешт через банківську заставу. Якби знайшовся інвестор, готовий вкласти кошти у розвиток підприємства, арешт би зняли і можна було б починати роботу.
До речі, власники «ДЗАКу» навіть запропонували передати контрольний пакет акцій товариства державі, якщо вона виступить у ролі інвестора і допоможе фінансово вийти зі скрутної ситуації. Вартість одного автокрана – 2 –2,5 млн. грн. Тож розблоковане підприємство, маючи замовлення, досить швидко вилізло би з боргової ями.
– Чи велика заборгованість із виплати заробітної плати?
– Офіційна заборгованість із виплати зарплати працівникам становить 7,1 млн грн., ще майже 3 млн. грн. – борг зі сплати земельного податку. Окрім того, підприємство має повернути банківські кредити.
– А в період простою працівникам нараховують зарплату?
– Не можу цього стовідсотково гарантувати, бо всіх документів не мав змоги побачити. Але, за словами власників, працівникам нараховують 2/3 від зарплати, щоби зберегти фахівців, які при потребі повернуться до роботи у найкоротший термін. Керівництво заводу запевнило мене, що дуже дорожить колективом.
– Петре Станіславовичу, а чому підприємство дійшло до банкрутства?
– За словами власників заводу, одна з причин – дуже жорсткі умови щодо сплати майже трьох мільйонів доларів США кредиту та відсотків, у які ПАТ «ДЗАК» поставив російський «ВТВ-Банк». Додайте сюди ще стрімке падіння курсу гривні. Через це більшість обігових коштів довелося витрачати на погашення кредиту, отже, виникла заборгованість з усіх інших платежів. Ще два банки, які також дали кредит заводу, – це «ВБР», який пов’язують із сином колишнього президента Януковича, та «Укргазбанк».
І ще один цікавий факт. На засіданні РНБО у Києві продемонстрували секретний російський документ, знайдений Службою Безпеки України. У ньому – перелік із 32-х українських підприємств, які передбачалося знищити економічно. Серед них – і Дрогобицький автокрановий. Тож, очевидно, згідно із цим планом наш завод почали «душити» з лютого 2014 року, коли розпочалася війна.
– На Вашу думку, якщо б завод запрацював, можна розраховувати на збут продукції у майбутньому?
– Війна рано чи пізно закінчиться. Сподіваємося, що це станеться якнайшвидше. Доведеться відбудовувати зруйновані обстрілами міста на Сході України. Для чого державі купувати автокрани за кордоном, якщо Україна може виготовляти свої? Тож наш завод має перспективу і треба зробити усе можливе, аби його зберегти.
Думаю, варто прийняти звернення від сесії міської ради до керівництва облдержадміністрації та глави Уряду, щоби при формуванні Держбюджету-2016 передбачити кошти на закупівлю наших автокранів.
– А яка ситуація на інших дрогобицьких підприємствах?
– Днями я зустрівся з керівництвом ПАТ «НПК-Галичина». Ми обговорювали перспективу відновлення на заводі переробки нафти, оскільки є попередні домовленості про постачання сировини з Азербайджану, Ірану, Іраку. Однак і тут існують «підводні течії», які цьому перешкоджають. Причому у них знову відчувається російський слід. Та будемо сподіватися, що одне з найпотужніших підприємств області таки запрацює.
Наступною у моєму робочому графіку є ще одна поїздка на ПАТ «НПК-Галичина», а згодом – на «Дрогобицький машинобудівний завод». Словом, є над чим працювати, аби посприяти нашим підприємствам у відновленні роботи, щоби дрогобичан мали робочі місця і заробітну плату. Робитиму для цього усе можливе.
Ярослав Грицик, газета «Галицька Зоря»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень