Третина трускавецьких парафіян належить до церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Проте це не значить, що 14 жовтня празник тільки для цієї третини трускавчан, для котрих нова греко-католицька церква на старому цвинтарі є рідною. На Покрови празник для всього міста-курорту, подібно як на інші храмові свята – Миколая, Іллі, Успення, Благовіщення. Бо Трускавець – це не окремі парафії, не поділи на конфесії і не взаємне поборювання чи заздрість. Трускавець – це громада, де панує злагода і любов.
Про те, що насправді наші трускавецькі люди дуже добрі, милі, привітні і побожні, говорив під час завершального слова з нагоди празника Покрови Пресвятої Богородиці настоятель одноіменного храму отець Володимир Бондарчук. Про те, що громада – велика сила, і що з давніх-давен по сьогоднішні дні величні справи можна вершити тільки громадою, говорив під час віче міський голова Андрій Кульчинський, нав’язуючи до слів Захара Беркута з повісті Франка та нового фільму. Про те, що громада – це також відповідальність за долю рідного народу і рідної держави, наголошував отець-декан Петро Івасівка під час відправи на символічній могилі воїнів УПА. Отець-декан різко розкритикував ухилянтів від військової служби, пригадуючи, що сам колись служив, і навівши приклад, що зараз молодий хлопець бере собі за жінку стару бабу, аби лиш не йти до війська.
Здавалося б, Покрова – жіночий празник. Пригадується замовляння дівчат: «Покровонько, Покровонько, покрий мою головоньку сяков-таков онучов, най ся дівков не мучу». Але насправді Покрова – свято чоловіче і громадське. Чоловіче, бо в цей день відзначається і День козацтва (а жінки козакам бути не могли), і День Захисника України. А громадським воно є з самого початку виникнення, з Х століття, коли Андрію Юродивому в місті Лахерна об`явилася Пресвята Владичиця Богородиця зі своїм омофором, і взяла під опіку греків, котрі вже занепали духом від облоги агарян-магометан (за іншими даними, русів-поган). На наших землях Покрова завжди була символом оберегу Матері Божої не просто над конкретною людиною, а над всією громадою, над всім народом християнським. Тому й козаки мали церкву Покрови на Січі, тому і днем створення УПА вважається саме 14 жовтня, тому й Днем Захисника України в новітній історії обрано саме цю дату.
У Трускавці десять років тому на Покрови випав сильний сніг. Обламувалися гілки фруктових дерев, адже сніги впали на зелене листя. Цьогорічна Покрова дуже тепла (але не спекотна), лагідна, приємна. І в такий благословенний Богом день свято має неповторний духовний вимір, коли хочеться дякувати і дякувати Богові за його предивні ласки, за мир, який боронять воїни, за їжу та все потрібне для життя, за здоров`я і за державність. Тож щира подячна молитва під провідництвом собору священиків піднімалася увись з трускавецької церковці на пагорбі, щоб стати запашним фіміамом Всевишньому від Його вірного люду. І ті дві години Служби Божої, Святої Літургії промайнули мов одна мить. Ніби щойно початок, а тут вже й подяка численним жертводавцям, і освячення води.
А далі – вшанування загиблих захисників. Чотири роки тому на символічній могилі воїнів УПА вище церкви Покрови з ініціативи та за кошти тодішнього кандидата в мери, а зараз діючого міського голови Андрія Кульчинського було встановлено пам’ятний знак в честь Героїв УПА, загиблих за волю та незалежність України. Тож саме тут всією святочною громадою йдуть трускавчани, щоб висловити «Вічную пам`ять» всім борцям за незалежність.
Як зазначили під час своїх промов під час віче отець-декан Петро Івасівка та міський голова Андрій Кульчинський, ці хлопці, котрі віддали життя, теж могли знайти тисячу причин, щоб «відкосити», щоб не воювати. Тим більше, що УПА не була регулярною армією, куди призов обов’язковий. Але вони йшли, і не казали, що краще їм поїхати на заробітки, чи що в них плоскостопість, чи що раптом енурез появився, чи що жіночку-пенсіонерку у віці 85 років собі знайшли і мусять насолоджуватися любовними втіхами і оформити опікунство на неї. Вони мовчки хрестилися, цілували своїх діточок та дружину і йшли до лісу. Найчастіше вже не поверталися ніколи. А коли фіра привозила їх кривавих та спотворених до села на впізнання, то ніхто – ні мама, ні жінка, ні діти, ні сусіди – не визнавали їх за своїх, бо за таке була б висилка в Сибір. Хоч вона й так була потім, ця висилка.
Свято Покрови дуже шановане в українському народі. Ніхто з наших сусідів так не шанує цього свята, а дехто й не знає про його існування. В Україні Покрова давно з чисто релігійного свята перетворилася у свято національне, патріотичне, громадське. І віра в те, що Пресвята Діва Марія покриває наш народ своїм омофором, допомагала в найважчі часи, і допомагає зараз.
Як і наші предки, так і ми, стаючи на коліна і тримаючи в руках вервичку чи просто склавши їх на грудях у побожному пориві, мовимо: «Під твою милість прибігаємо, Богородице Діво, молитов наших не презри во скорбіх, но от всяких бід ізбави нас, єдина чистая і благословенная…».
Зі святом, українці! З нашим святом! З празником, трускавчани!
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень