Дуже сумно спостерігати як ми – українці здаєм одну за другою своі позиції тим яничарам без роду та племені, яким і розмовляти українською важко, і пісень вони не знають, і віршів, і танців народних. Велика провина лежить на старшому поколінні, яке і само забуло і не передало підростаючому поколінню народну культуру і традиції, віддали дітей на вихованню телевізору, вулиці і тому повиростало покоління без національної культури, без ідеї. Вчора дивився фільм про козака, який потрапив в полон до татар. Вони обіцяли козаку зберегти життя якщо прийме їх мусульманську віру. Але козак відповів, що він християнин і краще помре, чим відцурається від своєї віри.
Але часи помінялися і молодь України добровільно приймає басурманські віри та ще й популяризує їх, втягуючи туди інших. 6 червня був свідком як кришнаіти проводили, як вони казали прославлення Кришни на площі перед бюветом у Трускавці. Годину їхніх завивань припинила охорона бювету. Один з кришнаітів з яким прийшлось поспілкуватися виявився українцем з Луганськата ще й монахом-кришнаітом. Він одразу перейшов на російську мову, бо сказав, що йому важко говорити на українській мові. Я його спитав чи співати на індійській йому не важко. Він відповів що ні. Людям багатьом цікаво було спостерігати як до 30 молодих хлопців й танцювали цей обрядовий танок і повторювали два-три слова прославляння Кришни. Я звернувся до людей і сказав їм, що так буде і з іншими, хто не вивчає, не поважає своєї історіі, традицій, в тому числі хто не співає своїх пісень, не танцює своїх танців, не читає Кобзаря Шевченка та інших українських творів та авторів. Той загубиться в дебрах різних вір та сект. Вдома переглянув Інтернет і побачив, що в цілях популяризації вони їздять по різних містах України. А по телебаченню в російському серіалі про двох гаішників якраз показали, що в того старшого гаішника син вдома зачинився у своїй кімнаті і на цілу хату голосно також славив Кришну.
Весною їздив поїздом зі Львова до Одеси і туди і назад в нашому вагоні їхали дівчата зі Львова, але чомусь в паранджі. Я їх перепитав чи то вони за мусульман заміж вийшли, а вони мені відповіли, що це вони добровільно прийняли мусульманство. Спитав як заміж будуть виходити. Сказали що ім тепер можна виходити заміж тільки за мусульманина. А мусульманин, виявляється, може одружуватись з дівчиною любоі віри. О це ж то ми дожилися, що українки добровільно приймають чужу віру, та ще й гордяться і кажуть, що планують збудувати мечеть біля Личаківського цвинтару. Це вже точно Іван Франко, Володимир Івасюк, Ігор Білозір перевернуться в домовині. Мало їх на цьому світі мордували “наші азіати”. Як казав Шевченко чужого можна учитись, але свого гріх цуратися. Згадав ще один дорожній випадок коли їхав поїздом з Трускавця до Києва. На зупинці в Дрогобичі сіли в сусіднє купе сім’я мама, син років 18, 10 та 6 років. Проводжали їх дідусь та бабуся. Виявилося що ця сім’я проживає за кордоном і приіздили відвідати стареньких. Але що мене найбільше вразило то це те, додав менших хлопці не знали української мови і навіть не змогли поспілкуватись з дідусем і бабусею. Оця відсутність патріотизму напевно і є тою причиною, що за двадцять років незалежності ситуація в країні настільки погана. А українцям всюди добре тільки в Україні не хочуть навести порядок. І продовжують нас грабувати і дурити ті хто прийшов до влади за допомогою наших непорядних президентів.
Напевно у нас, українців, зараз нема інших важливіших завдань, нема у нас загроз економічних, національних, що шукаєм кращу Батьківщину, кращу віру. Є в цьому і вина церков, бо значить не знаходить молодь відповіді на своі питання у них.
Молодь хоче мати орієнтир, ідею, якусь ціль, то давайте разом будувати чесну, багату, культурну, здорову Україну і не шукати виходу там де його насправді нема.
Автор: Сергій Розора
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень