Є такі люди, які просто закохані в залізницю. Назвати їх фанатам, якось важко, оскільки це не короткочасне захоплення, а фактично воно супроводжує їх усе життя. До таких мабуть належить і автор даної публікації, тому не написати про залізниці у Карпатах просто таки не можу. Та у даній публікації мова піде не про просту звичну залізницю, а про такий її вид як вузькоколійка.
Спонукала до написання даної теми подорож у м. Виноградів Закарпатської області. Постійно по дорозі нам доводилося перетинати гілки вузькоколійних залізниць. Вони одразу впадали у вічі нестандартною відстанню між рейками. І що цікаво, вони були у робочому стані: рейки виблискували на сонці відполірованою поверхнею. Як і для чого вони тут? І чи взагалі в Карпатах існують діючі вузькоколійні системи? У даній публікації спробуємо дати відповіді на дані запитання. Одразу можу констатувати, що це мабуть перший екскурс у таку цікаву туристичну тему, і мабуть варто очікувати з часом на її продовження.
І ще одне коротеньке відхилення: чому дана тема є туристичною. Насамперед вузькоколійки – це як не як історична спадщина краю, яка розповідає про якийсь певний етап його розвитку, а по-друге уже давно у країнах Європи відроджені вузькоколійки стали таким собі атракціоном для туристів, які дають їм можливість зробити мандрівки у екзотичні місця, або просто покататися на ретропотягах. А тепер уявіть собі мандрівку на ось такому потязі по Карпатах. Кращої і колоритнішої мандрівки годі шукати.
Взагалі вузькоколійні залізничні системи прийшли в Україну і зокрема в Карпати ще за часів Австро-Угорської імперії. Виявляється, в Карпатах станом на початок ХХ сторіччя існувало уже чимало вузькоколійних маршрутів. Дані, які наводить у свої публікації «Вузькоколійки в українських Карпатах» В.М. Клапчук, свідчать, що станом на початок сторіччя існувало понад 44 вузькоколійні гілки загальною протяжністю понад 1400 км. Спочатку, коли перечитав такі дані, дещо засумнівався у їх об’єктивності. Проте мандрівки усе поставили на свої місця, і справді даний матеріал став досить таки корисним джерелом інформації.
Чому саме вузькоколійки так полюбили Карпати? Причин декілька. Насамперед, вузькоколійний залізничний транспорт стали використовувати для промислових потреб. Зокрема у Карпатах це був вивіз деревини. Другою причиною є техніко-економічна доцільність. По-перше, вузькоколійка є дешевшою в експлуатації, аніж колія з традиційною шириною через менші розміри шпал, через простіші і легші конструкції мостів, через значно менші об’єми видобутого ґрунту при будівництві тунелів. По-друге, конструктивно вузькоколійка давала змогу будувати значно крутіші повороти (так звані криві), що в умовах гір є вкрай важливо.
Якщо опиратися на статистику, то у золоту еру існування вузькоколійок найгустіша мережа таких була на Закарпатті загальною довжиною понад 1000 км. На другому місці – Прикарпаття (Івано-Франківська область), на третьому – Львівська область, і на четвертому – Буковина (Чернівецька область).
Та час йшов, змінювалася економічна ситуація, переорієнтовувалися транспортні потоки, і вузькоколійки почали занепадати. Сьогодення вузькоколійок в Карпатах, на жаль, не таке райдужне. Проте вони усе-таки збереглися і деякі діють до сьогодні. Для прикладу, Вигодська вузькоколійка (Івано-Франківська обл.), яку і сьогодні використовують за призначенням, а по вихідних катають туристів на природу (маршрут «Карпатський трамвай»). Також існує розгалужена вузькоколійна мережа на Закарпатті, де навіть вряди-годи курсують пасажирські потяги. Мова йде саме про ту, яку довелося бачити під час подорожі у Виноградів.
Вузькоколійки і туристи
А тепер ситуація: я – турист, можливо прихильник залізниці, і, відповідно, бажаю все-таки побачити карпатську вузькоколійку і очевидно для повного щастя бажаю проїхатися таким колоритним транспортом. Як і де це можна зробити? Один з найпростіших способів – це відвідати селище Вигоду Долинського району Івано-Франківської області. Тут з 2000 року вузькоколійку стали використовувати і для туристичних прогулянок. Зазвичай подорож триває протягом 8 годин, курсуючи по незаселених територіях Карпат. Хоча й передбачаються інші графіки та маршрути. Потрапити на Карпатський трамвай мають змогу відпочивальники з курортів Трускавець, Східниця, Моршин, а також з інших карпатських курортів. Достатньо підійти до місцевих туроператорів і придбати квиток на тур «Карпатський трамвай».
Відчути себе не туристом, а справжнім «вузькоколійним» пасажиром маєте змогу на Закарпатті на Боржавській вузькоколійці. Дана ділянка понад 60 діючих кілометрів до сьогодні використовується для перевезення не лише вантажів, але й пасажирів. Можливість потрапити на неї мають насамперед туристи, які оберуть для відпочинку курорт Хмільник, місто Виноградів, місто Іршаву. Також тут для туристів час від часу передбачені тури вихідного дня у супроводі екскурсоводів.
Ще один зі способів доторкнутися до вузькоколійної історії Карпат – це відвідини музею вузькоколійного транспорту у селі Колочава Міжгірського району Закарпатської області. Тут зібрані реально колись діючі експонати з паровозу та вагонів, у яких сьогодні діє тематична музейна експозиція.
Якщо ви справжній фанат залізниці, то у вас є чудова нагода відчути себе справжнім детективом, мандруючи по колишніх маршрутах вузькоколійок і збираючи артефакти їх існування. Проте така мандрівка потребує певної інформаційної підготовки та супроводу гіда. А подивитися справді є на що.
Пригадую, колись під час екскурсійної мандрівки у село Майдан Львівської області екскурсовод так без ентузіазму звернув увагу на залишки залізничного мосту через річку Рибинка. На запитання «що це таке», той відповів що «тут були рейки з Борислава до Польщі, проте використовувалися вони для панів, які їздили цією колією на полювання». Минав час, і якось декілька знайомих роздобувши старі австрійські карти вирішили здійснити безпрецедентну вилазку в гори (район села Майдан), у місця, де 40 років не ступала людська нога. І ось під час мандрівки карпатськими джунглями вони натрапляють на лісову прогалину, де в непоганому стані зберігся фрагмент залізничної вузькоколійки. Здивуванню не було меж. Врешті усі крапки над «і» поставила вищезгадана публікація В.М. Клапчук. Даний фрагмент – це ніщо інше як відрізок вузькоколійки Верхнє Синьовидне – Мальмансталь, яка пролягала через Крушельницю, Сопіт, Довге, Рибник. А знайдений фрагмент належав до відгалуження цієї системи на Майдан та Зубрицю.
А тепер уявіть собі ситуацію, який би був чудовий туристичний маршрут, якщо б вдалося відновити цю гілку. На шляху цього потяга ви б мали змогу побачити узбережжя річки Стрий, переглянути залишки недобудованої греблі у Довгому, відвідати водоспад Лазний і врешті опинитися у заповіднику, де розводять зубрів. Це лише той невеликий перелік, який щойно виринув в пам’яті. Та, на жаль, для такої реставрації потрібні чималі кошти та інвестиції.
Майбутнє карпатських вузькоколійок
Допоки держава не спішить вкладати кошти у відродження своєї історичної спадщини, за це беруться іноземні меценати. Постать австрійця Вольфрама Менделіна стає щораз популярнішою в Україні. Річ у тім, що він один з перших став досліджувати історію Карпатської вузькоколійки. Результати досліджень стали темою уже для декількох книг, які вийшли німецькою мовою, а також очікувалася ще одна книга українською.
Проте пан Вольфрам не зупинився на досягнутому і вирішив приступити до так званого «фізичного» відродження вузькоколійного транспорту. В одному з інтерв’ю він розповів про плани створити музей вузькоколійного транспорту у містечку Сколе Львівської області. Зокрема розмістити там експонати з локомотива, семи вагонів та дрезини. В перспективі відновити частину колії у заповіднику Сколівські Бескиди. Згодом з новин стає відомо, що пан Менделін бере в оренду в держави на 49 років частину землі і вже приступає до практичної реалізації. Наразі зусиллями ентузіастів та волонтерів відновлено частину колії, а також відреставровано дрезину та снігоприбиральну машину. Взагалі даний проект отримав пілотну назву «Золота лісова залізниця». На жаль, це все, що довелося довідатися про даний проект. Сподіваємося, що він все-таки буде зреалізований, адже від цього виграють усі.
І на завершення цікавий факт з історії карпатської вузькоколійки: чи знаєте ви, що першу ліцензію на туристичний маршрут серед малих залізниць у Східній Європі отримала саме карпатська вузькоколійка братів Грьоделів? Дана залізниця маршрутом Сколе – Демня – Коростів простягалася на 41 км.
Ярослав Баран
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень