Незважаючи на намагання певних осіб диктувати свої умови завідувачу бібліотеки-філії №1 Вірі Савці та визначати кому і як має служити обладнаний за державні кошти громадський простір, УРБАН-бібліотека продовжує виконувати свою місію належним чином, не піддаючись на провокації. Так, за неповні два з половиною місяці, які пройшли від моменту відкриття оновленого закладу культури, тут проходили вечір пам`яті Кузьми Скрябіна, перегляди фільмів з колекції «Docudays UA», тренінги, круглий стіл на антикорупційну тематику та ряд презентацій книг. Серед авторів, які мали можливість оцінити високий статус трускавецької УРБАН-бібліотеки та презентувати свою творчість – Галина Пагутяк, Василь Ґабор, Василь Кузан, Тетяна П`янкова, Лев Грицак, Ніна Бічуя.
З Ніною Бічуєю та Василем Ґабором зустріч відбулася у суботу, 1 квітня. Василь Ґабор вдруге в УРБАН-бібліотеці міста Трускавця, перший раз він тут побував спільно з Галиною Пагутяк в лютому. А от Ніна Леонідівна вперше презентує свої книги в нашому курортному місті. Знана українська письменниця розповідала не так про свою нову збірку прозових творів, як ділилася спогадами про письменника Романа Іваничука, який восени минулого року відійшов у засвіти.
І Василь Ґабор, і Ніна Бічуя розповідали про Романа Іваничука із захопленням, яке можна порівняти хіба що із захопленням самим Іваничуком постаттю Івана Франка. Ліричний настрій задавали розповіді про сливове повидло та про те, як малий Роман хотів на Святвечір побачити Бога в плоті (гра слів: плоть – тіло, і пліт – паркан, обидва слова в місцевому відмінку звучать однаково). Здавалося, що покійний письменник незримо присутній в залі – цю ілюзію створювала задушевна розмова двох представників письменництва, друзів автора «Мальв» та інших історичних романів.
Згадували і про брата письменника Євгена Іваничука, котрий за участь в УПА відсидів 10 років на Воркуті, говорили про талановиту перекладачку, доньку Романа Іваничука Наталію Іваничук та про «нерозкрученого» поета Романа Кудлика, торкнулися проблеми валленродизму (порадивши пригадати творчість Адама Міцкевича), розвеселили анекдотом про перекладача Миколу Лукаша, який буцімто переклав незрозумілу для «русскоязичних» фразу «куди так поспішаєте, панянки?» як «куда прётесь, бляди?».
Плетиво – так можна потрактувати розмову Василя Ґабора та Ніни Бічуї, в якій аудиторії відводилася роль дещо пасивного слухача. Як зазначила пані Ніна, плетиво оповіді виходить в неї легко, без натуги, тож інколи терзає сумнів – чи справжньою є література, яка виходить з-під її пера? Але це питання радше риторичне, бо знана ще з радянських часів Ніна Бічуя вже тоді була письменницею визнаною. Її любили діти, зокрема за твори в журналі «Малятко», її і тепер читають українські школярі, а нова збірка «Великі королівські лови», яку можна було придбати на презентації за 50 гривень, відкрила для сучасників нову письменницю. В цьому випадку прислів`я «Нове – це забуте старе» є дійсно доречним.
Вчитайтеся в заголовки: «Дрогобицький звіздар», «Стиглі яблука на Спаса», «Великі королівські лови», «Землі роменські», «Яблуня і зернятко». Звичайно ж, так і хочеться зазирнути за ширму, перечитати, про що ж у цих творах розповідається. Хоча вже й так зрозуміло, що це буде про щось добре, поетичне, потрібне для душі. Звісно, не для всіх це підійде, а для грубих душ явно не підійде, але, як кажуть, кожному своє.
Організовано зустріч з Ніною Бічуєю та Василем Ґабором проектом «Перехресні стежки» (Анна Литвин). До Трускавця Ніна Бічуя та Василь Ґабор приїхали після аналогічної зустрічі з читачами в бориславській бібліотеці. Незважаючи на вихідний суботній день та теплу сонячну погоду, на зустріч з цікавими людьми прийшло досить багато трускавчан. І не тільки трускавчан – серед гостей були дрогобичанки Галина Жубіль та Оксана Рудавська, стебничанин Тарас Варивода.
Цим люди вкотре підтвердили, що ніхто їм не має права вказувати коли і куди ходити, з ким зустрічатися, а кого ігнорувати, що читати і хто має право писати, а хто ні. Люди в нас розумніші, ніж політикани, тому є надія, що в Україні все колись зміниться на краще. А щоб пришвидшити цей процес, інколи варто прочитати добру книжку, як от «Історію Фінляндії» в перекладі Наталії Іваничук. Або ж послухати розумних людей, яких запрошують завідувач УРБАН-бібліотеки Віра Савка чи керівник проекту «Перехресні стежки» Анна Литвин. До таких розумних людей однозначно відносяться письменники Василь Ґабор та Ніна Бічуя.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень