/Дрогобицько-Бориславський південний економічний вузол: проблеми та шляхи їх вирішення/
29% території України охоплено об’єднаними територіальними громадами (ОТГ), 70% чекає своєї долі. Серед них – Дрогобицький район, один з аутсайдерів, найдепресивніший район на території Львівської області. Хоча зведений бюджет Дрогобицького району і трьох міст (Дрогобич, Борислав, Трускавець) дорівнює майже 1,5 мільярда гривень.
Що є основними причинами, які заважають розвитку цього району? Це:
– невпорядкованість адміністративно-територіального устрою (як приклад, Дрогобич з анклавом Стебник і Борислав з анклавом Східниця),
– централізація влади по вертикалі, яка залишилася в спадок від СРСР,
– низька ефективність органів місцевого самоврядування (представники органів місцевого самоврядування не стали провідниками та відповідальними за проблеми жителів району),
– відсутність механізмів трансформації фінансових ресурсів (різні територіальні громади мають проблеми з розподілом бюджету). Як приклад, Дрогобич не в змозі сам себе забезпечити, бюджет Дрогобича 258,205 млн., а дотацій потребує у сумі 42 млн. грн.
При відсутності паспортів громад і картографічного матеріалу (кадастр природних територій та описова частина) місцеві та обласні еліти пробують формувати нові ОТГ під інтереси містечкового олігархату, не враховуючи реальної ситуації. Гроші та привілеї державної служби є визначальною позицією. Вартість людини на території району вимірюється номіналом її банківської купюри та соціальним статусом.
Все це наводить на думку, що сам підхід до створення громад (ОТГ) потребує аналізу і реалістичного підходу.
Трохи історії. Східна Галичина, XVIII ст. Королівство Галичини та Лодомерії з центром у Львові в складі Австрійської імперії. В 1783 році був виданий Декрет про класифікацію міст та утворення адміністративних одиниць. В 1849 р. в т.зв. Меморіалі було подано опис краю. Адміністративна організація краю проходила протягом близько 100 років і до Першої світової війни на території Східної Галичини було утворено 7 округів (районів) та 6 крейсів. Після І світової війни ці землі ввійшли до складу ІІ Речі Посполитої. Було утворено Дрогобицький повіт (дистрикт) з двома міськими ґмінами (Дрогобич і Борислав) і 12 сільськими ґмінами.
Gemeinde німецькою означає спільнота, громада, саме від цього слова утворилося вже звичне для нашого вуха «ґміна». Ґміни були сільські (очільник називався війтом), в невеличких містах їх очолював бургомістр (бурмістр), а в великих президент. До компетенції ґміни належало утримання початкових шкіл, дитсадків, бібліотек, будинків культури, місцевого транспорту, ґмінні дороги, управління ринками і охорона здоров`я. У результаті останньої реформи в Польщі до компетенції ґміни тепер належать також фінансові ресурси.
У Дрогобицькому повіті в 1923-1939 рр. були такі сільські ґміни:
1) Дережицька (Дережичі, Ясениця Сільна, Монастир Дережицький, Модричі і Попелі),
2) Добрівлянська (Добрівляни, Воля Якубова, Волоща, Вороблевичі, Грушів, Літиня, Ролів і Тинів),
3) Новокропивницька (Новий Кропивник, Довге, Ластівки, Майдан, Старий Кропивник і Рибник),
4) Лішнянська (Лішня, Брониця, Долішній Лужок, Медвежа, Монастир Лішнянський, Нагуєвичі, Снятинка, Унятичі),
5) Меденицька (Меденичі, Довге, Йозефсберг, Кьоніґсау, Летня, Опарі і Ріпчиці),
6) Найдорфська (Найдорф, Болехівці, Верхні та Нижні Гаї, Почаєвичі і Раневичі),
7) Підбузька (Підбуж, Бистриця, Винники, Жданівка, Залокоть, Опака, Підмонастирок, Смільна, Сторона, Уріж),
8) Рихтицька (Рихтичі, Вацевичі, Далява, Липовець, Михайловичі, Солонсько, Старе Село),
9) Стебницька (Стебник, Доброгостів, Гасендорф, Колпець, Орів, Солець, Станеля, Уличне),
10) Східницька (Східниця),
11) Трускавецька (Трускавець),
12) Горуцька (Горуцько, Більче, Криниця, Раделичі, Липиці, Саска Камеральна і Угартсберг) – це на території теперішнього Миколаївського району.
Як ми вже зазначили вище, існували ще дві міські ґміни – Бориславська та Дрогобицька.
Ось так виглядала ситуація із ОТГ на Дрогобиччині сто років тому.
Проблемою Дрогобицького району (повіту) завжди було те, що він за часів Австро-Угорщини та Польщі використовувався здебільшого як джерело дешевої робочої сили і новобранців для війська. Район був буферною зоною, територією якої проходили транспортні шляхи сполучення.
На початку ХХ ст. в краї були розвинуті такі галузі як військове виробництво, промисловий розвиток, пов’язаний з приватною нафтопромисловістю і соляними промислами. Найбільші державні інвестиції в регіон було вкладено в побудову залізниць і шляхів сполучення (довідка з Вікіпедії).
Дрогобицько-Бориславський південний економічний вузол спеціалізується на нафтовидобувній і переробній промисловості, розвинутий промисловий видобуток калійної солі, нафти, газу та озокериту, наявні корисні копалини (сірчана руда, олово, цинк, сірка, поклади озокериту та кам`яної солі), мінеральні води (сірчані, солоні та типу «Нафтуся»). Проблеми цього району – це більш повне використання місцевої сировини і паливно-енергетичної бази, розвиток машинобудування, освоєння гірської території, розвиток інфраструктури та транспорту, модернізація сільського господарства, створення підсобних фермерських господарств, розвиток продуктивного тваринництва та птахівництва. На базі курортів Східниці та Трускавця може бути створений рекреаційно-туристичний кластер. Та й самі курортні території повинні отримати особливий статус курортного поселення та зберегти за собою статус міст обласного підпорядкування.
Щодо міст Борислава та Дрогобича, то вони повинні конкурувати між собою за центри впливу та тяжіння. Кожному з цих міст потрібно визначити реальний стан справ у власних громадах та власні можливості.
Всю вище викладену інформацію вартувало би взяти владним мужам регіону та області при створенні ОТГ. Чотири ОТГ для Дрогобиччини – це явно замало. Дещо від того часу змінилося, появилися нові міста (Трускавець, Стебник), виросла та розвинулася до статусу великого курорту Східниця. Тому на Дрогобиччині повинні бути створені як мінімум чотири міських ОТГ (з центрами у Дрогобичі, Бориславі, Трускавці та Стебнику), три селищні (Східниця, Меденичі, Підбуж) і зо три-чотири сільських (для прикладу, з центрами в Новому Селі, Добрівлянах, можливо в Лішні та Рихтичах). Урядникам вартувало би спитати в першу чергу громади тих сіл, чи хочуть вони об`єднуватись і з ким саме, а не нав`язувати насильницьким шляхом план на 4 ОТГ.
Не можна приєднувати до міст чисто сільські території, бо це призведе до заміни мешканців міст, а малі містечка опиняться під загрозою зникнення. Це також зупинить розвиток села. Потрібно пам’ятати, що Дрогобицький район є сільськогосподарським. Непродумані реформи можуть стати для мешканців району найбільшою трагедією, навіть катастрофою. Зі збільшенням території побільшає проблем, а село перестане бути монокультурним і стане багатовекторним. Чи готові до того люди?
Зміни неминучі. Депресивна територія завжди породжує середовище людей, які готові створювати новий простір, середовище фізичного та інтелектуального продукту.
У цій статті викладена одна з альтернативних думок, і автор не претендує на монополію щодо істини. ОТГ на Дрогобиччині будуть створені, і від людей зараз поки що ще залежить в якому саме форматі. Будь-які зміни тягнуть за собою виклики. Чи готові до цих викликів жителі міст та сіл Дрогобиччини і їхні владні еліти?
Віктор Пиців
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень