Нещодавно Львівщина стала об’єктом політичного скандалу: Олег Канівець – депутат-мажоритарник, вийшов із фракції об’єднаної опозиції, під прапорами якої він балотувався на Стрийщині. У поясненнях свого кроку народний депутат згадував прізвище іншого мажоритарника від Львівщини, який потрапив до Верховної Ради по Дрогобицькому округу №121 від об’єднаної опозиції, Романа Ілика. Це спонукало
прискіпливіше приглянутися до народного обранця, який у законодавчому органі країни став співголовою депутатської групи під символічною назвою «Львівщина». І не даремно – картина вималювалася прецікава.
На початку свого депутатства Роман Ілик відмовився від співпраці з Рухом ЧЕСНО не надавши дані про своїх помічників. А коли надав, то відбувся формальністю – опублікував просто Прізвище-Ім’я-По-батькові, і жодним словом не обмовився про трудовий і політичний шлях своїх помічників. Стало цікаво, чому обранець 121 округу приховує кого він привів з собою на державну службу? Адже виборці мають знати на що йдуть гроші з їхніх податків і хто допомагає готувати законопроекти їхнім обранцям.
Увагу привернула людина, яка була помітна в окрузі Романа Ілика ще під час виборчої кампанії – уродженець Дрогобича на прізвище Богдан Пукало. Богдан Михайлович не публічна людина і птах невисокого польоту в українській політиці, тому інформацію про нього знайти важкувато. Але доклавши певних зусиль вдалося натрапити на цікаву деталь – помічник депутата від опозиційної «Батьківщини» свого часу йшов по списках партії, підконтрольної одіозному регіоналу Геннадію Васільєву.
ЛЮДИНА РЕГІОНАЛІВ ЧИ ВІРНИЙ ПОМІЧНИК ДЕПУТАТА-ОПОЗИЦІОНЕРА?
Партія «Держава», керівником якої є Геннадій Васільєв, утворила виборчий блок «Держава-Трудовий союз» і Богдан Пукало був включений у списки блоку під далеким номером 117 (постанова Центральної Виборчої Комісії від 11.01.2006, №136). Чому помічник Романа Ілика був поставлений на таке нерейтингове місце технічного проекту регіоналів важко сказати. Можливо, просто віддали йому належне, а, можливо, це було способом його реабілітації в очах донецьких «донів», адже незадовго до того, перед президентськими виборами 2004 року він був заступником голови Всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!».
Отже, Богдан Пукало, 2003 рік – заступник голови ВО «За Україну! За Ющенка!».
Богдан Пукало, 2006 рік – №117 у списках технічної партійки регіоналів.
Що поєднало пана Богдана із регіоналами? Невже вони взялися за національне пробудження і перейнялися розвитком духовності і рідної мови?
Я продовжив своє невеличке розслідування і з’ясувалося, що окрім тісної співпраці з регіоналами Богдан Пукало також голова партії «Спільна дія». Логотип у «Спільної дії», який вдалося побачити – стилізована свастика. 
Точнісінько такий самий логотип був у журналу «Перехід IV» та інтернет-ресурсу із назвою співзвучною із газетою нацистської партії «Völkischer Beobachter», але на український манер – «Народний оглядач».
«Народний оглядач» підтримується ще однією цікавою людиною – Юрієм Збітнєвим. Бізнесмен від фармацевтики Юрій Збітнєв відомий тим, що на президентських виборах 2004 року воював проти Ющенка і йшов кандидатом у Президенти від іншої «диванної» партії «Нова сила», відтягуючи на себе виборців. При Януковичі-прем’єрі, Юрій Збітнєв воював проти Тимошенко, а в 2009 році оплачував активістів провокатора Корчинського, який організовував символічне наметове мікромістечко на Майдані Незалежності в Києві під гаслами «Геть усіх!».
Загальновідомо, що різні екстремістські рухи в країні контролюються спецслужбами, а в цьому випадку вони явно лили воду на млин регіоналів. Це ще один цікавий момент, який після аналізу відкритих джерел додається до сюжетної лінії діяльності Богдана Пукала.
У журналістських колах Києва свого часу ходила інформація, що проект «Народний оглядач» і Юрій Збітнєв тісно пов’язані із генералом КГБ Євгеном Марчуком, який теж свого часу кандидатував у Президенти. Ця інформація заслуговує на довіру, оскільки і Збітнєв, і Марчук були у витоках тодішньої партії влади СДПУ (о), як і багато хто з теперішніх регіоналів, і обидва покинули її лави, коли у 1999 році Марчук вирішив сам іти в Президенти.
До речі, сьогодні Юрія Збітнєва відносять до групи Ганни Герман, що займає посаду радника Президента Януковича.
Мене зацікавила ще одна ниточка, що поєднує Юрія Збітнєва і помічника Романа Ілика Богдана Пукала – фармацевтична. Як уже згадувалося вище, Збітнєв працює у фармацевтичному бізнесі. А, за наявною інформацією, Богдан Пукало був у команді ще однієї регіоналки – Раїси Богатирьової, коли вона у 1999-2000 роках була міністром охорони здоров’я. Йому було доручено ділянку реформування системи охорони здоров’я.
Отже до всієї діяльності помічника Романа Ілика можемо додати ще один рядок, який також пов’язаний із регіоналами.
Перед продовженням логічного ланцюжка, щоб не загубитися у загадкових багатоходівках Богдана Михайловича давайте зробимо коротенький підсумок:
1999 – 2000-і рр. – наближений до регіоналки Раїси Богатирьової – працює під її крилом в Міністерстві охорони здоров’я.
2003-2004 рр. – заступник голови Всеукраїнського об’єднання «За Україну! За Ющенка!»
2006 рік – іде у списках технічної партії регіоналів.
2006 рік – очолює партію «Спільна дія», що зареєстрована на вулиці неподалік від Хрещатика у Києві, з екстремістською символікою і яка поєднує його з бізнесменом-фармацевтом Юрієм Збітнєвим, що на даний момент працює в команді одіозної Ганни Герман, а на президентських виборах 2004 року воював проти Ющенка. Також він близький до спецслужб і до компанії Кучми-Медведчука-Януковича.
2012 рік – помічник народного депутата від опозиційної «Батьківщини» Романа Ілика, який на даний момент Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я.
Бачите певні закономірності? Перші закономірності – політичні: ще з далеких дев’яностих Богдан Пукало активно співпрацює з колом теперішніх регіоналів. І радше винятком виглядає його присутність у 2003-2004 рр. у помаранчевому таборі. Тому виникає закономірне питання: чому Роман Ілик взяв на державну службу собі у помічники людину, політична діяльність якої виглядає, м’яко кажучи, дуже дивною.
Друга закономірність бізнесова – Богданові Михайловичу дуже близька фармацевтика. Це і зв’язок з Юрієм Збітнєвим, це і робота під крилом Раїси Богатирьової, коли вона займала найвищі посади в міністерстві охорони здоров’я, це і місце помічника Романа Ілика, який працює в Комітеті Верховної Ради з питань охорони здоров’я. До речі, за дивним збігом обставин у той час, коли Раїса Богатирьова знову керує МОЗом.
А тут уже з’являється друга сюжетна лінія, до якої прямо причетний і депутат Ілик і яка, можливо, певною мірою розкриває роль, яку виконує його помічник Пукало.
ОПОЗИЦІЙНА РУКА РЕГІОНАЛІВ
Коли готувався цей матеріал по українських ЗМІ прокотилася хвиля інформації про вступання в дію Закону України «Про ліцензування імпорту лікарських засобів» і бездіяльність Раїси Богатирьової, як міністра охорони здоров’я, щодо того, щоб цей закон нормально функціонував. Іншими словами, напрошується висновок, що вона дуже не хоче, щоб цей закон повноцінно діяв.
І, коли я ознайомлювався, які ж законопроекти пропонує обранець 121 округу Роман Ілик, то був дуже здивований: його перша законотворча ініціатива – це Законопроект «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо ліцензування імпорту лікарських засобів та визначення терміна «активний фармацевтичний інгредієнт». Разом із Іликом законопроект пропихають й інші нардепи від опозиції: Оробець Л.Ю. (партія «Батьківщина»), Чумак В.В. (партія «Удар»), Лукашук О.Г. (партія «Батьківщина»), Кужель О.В. (партія «Батьківщина»).
Хіба не дивна така синхронність дій Раїси Богатирьової і Романа Ілика зі своїми соратниками? Одна робить усе, щоб закон нормально не функціонував, а інші – не встиг ще закон вступити в дію, уже пропонують скасувати його. Ви запитаєте, а для чого їм це? Я відповім, але перед тим запитаю у вас: а як ви думаєте, добре чи ні, що ліки, які ввозяться в Україну будуть ліцензувати і контролювати їхню якість, здійснювати охорону фармацевтичного ринку від підробок і завезення ліків термін придатності яких закінчується, чим унеможливляться злочинні махінації і відмивання коштів? Думаю, що запитання риторичне, мало хто відповість, що це не потрібне.
А тепер відповідаю на питання для чого і кому вигідно, щоб цей закон не працював. Фахівці в один голос стверджують, що фармацевтика – найприбутковіший бізнес після торгівлі зброєю, наркотиками і людьми. Відомо, що син Богатирьової Олександр, від часу «прихватизації» харківського «Біоліка» – одного з найпотужніших підприємств України, дуже серйозно займається фармацевтичним бізнесом та, либонь, імпортом ліків, зокрема вакцинами, якість яких підпадає під великий сумнів – зовсім нещодавно, в лютому 2013 року, відбувся скандал через імовірну причетність фірми сімейства Богатирьових до смерті 11 дітей, як заявляють експерти, у зв’язку з вакцинацією неякісними препаратами. І якщо цей закон почне діяти, втрати бізнесу сім’ї будуть вимірюватися десятками мільйонів доларів. Адже усього за один рік тільки в однієї з фірм, якими «курує» син міністерки, через Міністерство охорони здоров’я та інші медичні заклади було закуплено препаратів на 28,73 млн. грн., а тендери були проведені на 1,64 млрд. гривень.
А для чого це Роману Ілику? Не знаю. Але вже давно не є таємницею, що депутатам за просування необхідних законів платять дуже немаленькі гроші. Теперішній міністр охорони здоров’я Раїса Богатирьова – представниця впливового медичного лоббі. А присутність людини близької до регіоналів і до Богатирьової у команді Романа Ілика схиляє до думки: а чи не ця сама людина готувала цей законопроект і чи не Богдан Пукало з подачі відомої регіоналки підносив його Романові Ілику на підпис?
Очевидно – незважаючи на те, що регіонали собі різними способами забезпечили найбільшу фракцію у Верховній Раді, популярність їхня далеко не така як їм бажається навіть на сході нашої країни. І якби хтось із регіоналів запропонував такий законопроект, то опозиція зробила б усе, щоб: 1) цей законопроект не пройшов, 2) розтрубила б на весь світ про те, як регіонали хочуть труїти дітей, пенсіонерів та й увесь працездатний народ неякісними і підробленими ліками.
А тут самі опозиціонери вносять законопроект, який просто необхідний для забезпечення бізнес інтересів певних осіб у таборі регіоналів, які відіграють там не останню роль.
Швидше за все законопроект пройде, бо опозиція проголосує за ініціативу своїх депутатів, а регіонали проголосують, бо їм це потрібно. Та й, якщо опозиція відмежується від ініціативи своїх представників, на прийняття рішення це не вплине – як сказав класик «мавр зробив своє діло, мавр може піти геть».
Як показав прецедент цього законопроекту, наступні законодавчі ініціативи депутата Ілика треба моніторити – адже взявся він за справу, від якої залежить життя і здоров’я усіх громадян України і дії його в цьому напрямку викликають багато питань. Громадськості ж варто уважніше спостерігати за діяльністю депутатів обраних в їхніх округах.
А для забезпечення прозорості своєї діяльності як депутата, обранцю треба опублікувати не лише прізвища своїх помічників, а й розповісти про трудовий і політичний шлях, які вони пройшли. Інакше це виглядає на формальність і окозамилювання.
Автор статті: журналіст Руслан Солонець
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень