Відомий футболіст і тренер Роман Кирчей був відсутній у Стебнику шість років. Нещодавно він повернувся до рідного міста. Можливо, з його приїздом стебницький футбол підніметься у своєму розвитку на вищий щабель. Але це вже залежить не від одного пана Романа.
– Чому Вас не було в Стебнику шість років?
– Одружився на Дніпропетровщині. На жаль, уже й розлучився… Приїхав назад до свого рідного міста. Тут у мене живе сестра. Я з тринадцяти років виріс без батьків.
– Футбол залишається основним у Вашому житті?
– Безумовно! Свого часу я працював у трускавецькому санаторії “Карпати”, грав за команду ФК “Трускавець”. В 2004 році ми стали чемпіонами області. Я був капітаном команди. Грав також за “Галичину” (Дрогобич). Правда, в 2003 році ця команда розпалась і досі не відновилась. На Дніпропетровщині я тренував дві команди на районну першість. Тренував також і дитячу футбольну команду. Тут також хочу продовжити свою кар’єру. Граю в футбол 22 роки, то, може, тепер зосереджусь на роботі тренера.
– Кажуть, ніби Ви стали родичем Павла Івановича Лазаренка, колишнього прем’єр-міністра України, який зараз відбуває покарання в США?
– Так, це правда. Я був одружений на його племінниці. Тепер це вже моя колишня дружина.
– Ви ж, напевно, спілкувались і з тестем своїм, Іваном Лазаренком, і з іншими його родичами. Що взагалі в родині говорять про Лазаренка?
– Про його повернення нічого невідомо. Постійно говорили, що він повернеться, але ситуація в Україні така, що, я думаю, він ще не скоро сюди приїде. Таке моє бачення. Але я ніколи не влізав у ці справи, особливо не цікавився цим. Я спілкувався з Павлом Лазаренком лише один раз – і то по телефону, коли він привітав мене з одруженням. Вони не говорять про це, і я старався про це не говорити.
– Давайте повернемося до футболу. Ви, напевно, знаєте, як стебницька команда виступає. Яке Ваше бачення розвитку стебницького футболу? Ось такий собі погляд збоку. Щось, може, нове би привнесли?
– Стебник – місто з великими футбольними традиціями. Тут виросло багато футболістів. Але справа в тому, що допоки міська влада не візьме футбол під своє крило, нічого путнього не буде. Повинна бути чітка позиція міського голови. З владою в цьому питанні повинні співпрацювати підприємці. Треба знати, хто реально зможе допомогти розвитку стебницького футболу. Потрібно створити футбольний клуб, окремо від спортивного клубу “Стебник”, щоби він виключно займався футболом. Біля нього створити дитячий футбол, який буде розвиватися й давати потім плоди для дорослої команди. Але це все потрібно робити, починаючи з міського голови. Він повинен до цього долучитися, згуртувати підприємців, які будуть допомагати. Для підприємців можна зробити певні привілеї, щоб вони були зацікавлені в допомозі команді. Команда вже топчеться в районі вісім років, наскільки я знаю, тому пора виходити на більш високий рівень, тобто на область. Стебницька футбольна команда має виступати на обласних змаганнях.
– Як сталося, що Ви зацікавились футболом? Це ще з дитинства, мабуть?
– Так. З шести-семи років. Я проживав у Стебнику, навчався в дитячій юнацько-спортивній школі. Місцевого тренера не було. І зараз така сама ситуація. Приїхавши сюди, я поїхав відразу в ДЮСШ, хотів тренувати дітей, запропонувати свою кандидатуру, вони сказали, що на даний момент в бюджет нічого не закладено, тільки, можливо, буде з першого вересня цього року.
– А хто Ви – нападаючий, захисник?
– Починав з нападаючого. В принципі, можу зіграти на будь-якій позиції. Я грав правим півзахисником, це була моя основна позиція в другій лізі, коли виступав за “Галичину” (Дрогобич) і за СКА (Трускавець). В 2002 році я їздив на збори в першу лігу, команда “Система-Борекс” з Бородянки. Також СКА “Миколаїв” з першої ліги. Закінчував вже правим захисником і останнім захисником.
– І що Вам у Стебнику обіцяють?
– Ведеться пошук людини, яка б займалася футбольним клубом. Є кандидатури, але все залежить від міської ради, що вона зможе запропонувати. Треба сісти за круглий стіл, зважити всі за і проти, вирішити фінансові питання.
– А Ви себе де бачите?
– Я бачу себе як граючий тренер або просто тренер. Я був у Доброгостові, мав розмову з сільським головою. Мені пропонують приймати команду. В принципі, умови непогані. Але я чекаю на відповідь у Стебнику. Поки що нічого конкретного не говорять. Я готовий грати за Стебник, тренувати команду, це моє рідне місто. Я хочу приносити вболівальникам радість, щоб вони були задоволені і результатом, і грою.
Анатолій Власик, газета «Воля громади»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень