Від вступу на посаду мера Трускавця Руслана Козира ще не пройшло і сто днів, а розчарування мешканців міста своїм новим головою настільки сильне, що готове вихлюпнути за межі розпачу та відчаю, до якого він допровадив частину жителів. Демагогія та популізм, постійна підміна думки громади своєю власною – це тільки квіточки, але вже починають дозрівати і ягідки, надто несмачні, а навіть отруйні для пересічного трускавчанина. Не тільки цілковите невміння справитися із комунальними проблемами та дивні рішення щодо вирішення проблем медицини, освіти чи культури турбують мешканців Трускавця, а й неправильна розстановка пріоритетів головою та його командою. Замість сприяти працевлаштуванню трускавчан – позбавлення їх робочих місць та прибутку, замість вирішувати проблеми міста та мешканців, які обирали (і обрали на свою голову) цю владу – дивне і вперте намагання поставити пріоритетом зовсім не внутрішньоміські проблеми, а очищення курортного парку – від продавців малини, сиру, лікувальних трав, від бродячих тварин, від музикантів та фотографів, а врешті-решт – від … трускавчан.
Громадянська війна, яку розв’язав Руслан Козир проти населення Трускавця, ведеться під приводом покращення розвитку курорту, його промоції, потреби боротьби зі стихійною торгівлею. Проте разом із брудною водою згідно одного німецького філософа, вихлюпують і немовля, тобто страждають не лише закарпатці, які торгують сушеними грибами чи івано-франківці зі своїми вишиванками та дерев`яними чи тканинними сувенірами, а і трускавчани. Під тавро «стихійна торгівля» потрапили і чимало трускавчан, які працюють цілком легально, які сплачують податки і для яких їхнє теперішнє заняття – єдина можливість нагодувати власних дітей, оплатити комунальні послуги, не стати бомжем чи жебраком. Мова йде про такий вид діяльності як надання туристичних послуг. А щоб не бути голослівними, поспілкуємося з одним із людей, які займаються цим видом діяльності – п. Віктором Грициком.
– Пане Вікторе, близько двох десятків фізичних та юридичних осіб, туристичних фірм, підписали листа, в якому вони просять вплинути на нездорову ситуацію, яка склалася в курортному парку. В чому справа, як порушуються ваші права?
– Фізичні та юридичні особи, про які ви говорите, займаються організацією екскурсій для відпочиваючих на терени Західної України. Всі ми маємо відповідні ліцензії, дозволи, сплачуємо податки. Окрім того, в туристичних фірмах працюють і наймані робітники, для них така робота – єдине джерело доходів. У переважній більшості всі ці люди, від касирів-реалізаторів до екскурсоводів – мешканці Трускавця. В багатьох із них досвід роботи в цій галузі – понад 10 років, а окремі працювали в цій сфері ще з радянських часів. Та давно нікому і в голову не приходило виганяти нас із місць, де такий вид діяльності є найбільш ефективним – ставилося питання тільки про впорядкування, щоб не був так званий «шанхай», але не про перенесення нас на якісь задвірки. Невже влада не розуміє, що курорт Трускавець і туризм – це невіддільні речі, що туризм – невід`ємна складова розвитку курорту?
– І скільки всього задіяно осіб в цій сфері?
– Точну цифру назвати не можу, але те, що їх не менше 50, це точно. Вони, а вірніше, ми – такі ж мешканці Трускавця, як і всі решта, і нашу думку потрібно враховувати.
– А ви пробували донести свою позицію до влади, до мера Руслана Козира, до профільного заступника Юрія Яворського?
– Звичайно, проте всі наші зусилля були марними. На всіх зустрічах, на комісіях, на Координаційній раді і в приватних розмовах ми доводили, що те, що нам пропонують, є абсолютно неприйнятним, воно повністю погубить наш бізнес і не піде на користь розвитку курорту. Хоча, можливо, все це робиться з метою просто витіснити нас із цієї ніші, щоб зайнятися цим видом діяльності самому. Для кого вигідне таке лобіювання, зараз важко сказати чи доводити, проте багато хто з моїх колег думає, що справа саме в цьому.
– А що вам пропонують натомість?
– Нас хочуть найперше вигнати з парку, бо, мовляв, це перша санітарна зона. Ми що, якось негативно впливаємо на якість «Нафтусі»? Це просто привід, щоб нас позбутися, а що далі буде на місцях, де ми тепер стоїмо? Нам пропонують натомість місце, де нема взагалі концентрації людей – в куточку між курортною поліклінікою № 1 та колишньою водолікарнею, позаду сцени, яку планують встановити цього літа. Хто спеціально буде шукати нас у цьому закутку? Влада нас тішить тим, що зроблять якісь вказівники, щоб відпочиваючі шукали дороги до нас, але нам здається, що нас свідомо туди хочуть запхати, щоб ми збанкрутували. Наші пояснення про специфіку нашої роботи ніхто не хоче й слухати. Нас не розуміють, а прирівнюють чомусь до вуличних торгівців. Але ж ми – це не стихійна торгівля, а туристичний бізнес, сплачуємо податки, утримуємо за наші кошти ту ж саму владу, яка повернулася до нас, мешканців міста, спиною.
– І що, влада взагалі не йде на ніякі поступки?
– Ні. Нам кажуть: «Питання закрите. Якщо хочете – йдете туди (тобто, переходите з парку геть) і працюєте. Якщо ні…». Виходить, що замість збереження робочих місць, або і створення нових, нас просто викидають із цього ринку і роблять безробітними.
– А ви готові йти на якісь поступки владі?
– Що ми лише не пропонували… Вже навіть погоджувалися на те, що в парку займатимуться реалізацією квитків одні працівники фірми, а інші попробують торгувати у місці, яке пропонує влада. Ми пропонували врегулювати цей конфлікт, бо нам вигідно працювати, заробляти для себе і для міста (бо ж сплачуємо податки), ніж залишатися за бортом. Ми хочемо залишитися на ринку надання туристичних послуг, а нам говорять про
зміни, що вони необхідні і так далі. Невже такою є політика змін – нищити підприємництво? Якби з такими гаслами йшов на вибори «Фронт змін» і Руслан Козир, то хіба б здобув владу?
– Чи зверталися ви до когось із депутатів міської ради, щоб захищав ваші інтереси?
– Так, ми зверталися до Євгена Юника, він мав розмову по нашому питанні із Русланом Козиром.
– Якими будуть ваші подальші дії, якщо влада і надалі ігнорувати вашу позицію, позицію трускавчан, які займаються наданням туристичних послуг?
– Ми все ще сподіваємося, що міський голова Трускавця та органи виконавчої влади дослухаються до нас і не нищитимуть наш бізнес, бо це комусь вигідно. В іншому випадку доведеться звертатися до вищих органів влади, будемо організовувати безстрокові акції протесту. До речі, відпочиваючі теж обурені тим, що нас хочуть переселити невідомо куди, їм не заважають рекламні щити, для них отримати всю потрібну інформацію прямо на місці досить зручно. Бо не всі шукатимуть нас, ходитимуть за нами поза ялинки та за вказівниками.
– Отже, просто так опускати руки і здаватися ви не збираєтеся?
– Звичайно, що ні. Будемо боротися до кінця.
Після розмови із Віктором Грициком до нас підійшло ще ряд представників різних туристичних фірм. Всі вони згідні із сказаним своїм колегою. Здивовані та обурені діями влади Трускавця щодо переслідувань трускавецьких підприємців, які займаються наданням туристичних послуг, і відпочиваючі.
«Как это – я приехал на курорт и здесь не будет возможности купить экологически чистую продукцию, поехать посмотреть Карпаты только потому, что этого не хочет Ваш мер? Да гнать нужно такого мера. А я в следующий раз тогда поеду в Сходницу…», – говорить відпочиваючий із Харкова і стає соромно, що нема що йому відповісти. От вам і промоція Трускавця, ось вам і стратегічний розвиток курорту на найближчі 10 – 20 років. Не дивно, що за якихось три дні понад 500 відпочиваючих підписалося під зверненням, в якому вони висловлюють незадоволення діями мера Трускавця (оригінали звернень знаходяться у представників турфірм).
Підприємства «Є плюс», «Прем`єра», «Галінтур», «Юстина», “Юрген”, «Девіс», «Любава», підприємці Свищ, Фідик, Олійник, Павлів, Дендяк та багато-багато інших стривожені не жарт. Кому вони стали більмом у оці та кісткою поперек горла, хто хоче накласти лапу на їхній бізнес та монополізувати його? Невже вони та інші мешканці Трускавця обрали на свою голову Руслана Козира для того, щоб згодом бачити голодні очі своїх діточок, яким не буде можливості дати кусника черствого хліба, бо не буде заробітку? Хіба не збільшиться в місті від таких дій кількість алкоголіків та наркоманів – люди можуть розпочати вживати алкоголь із відчаю та розпачу, від того, що хтось безкарно та несправедливо порушив їхні права, що їх просто викинули з парку – тільки за те, що для когось іншого щось там планується. Хіба не може бути таке, що хтось впаде в депресію та піде на злочин, або здійснить самогубство? Невже не боїться пан Козир, що все це буде йому на совісті, якщо вона в нього ще є? Чи не дійде до того, що з метою безпеки та спокійного відпочинку відпочиваючих курортний парк обгородять колючим дротом та впускатимуть туди тільки за путівками чи перепустками, а хтось повісить ще й табличку «Місцевим та собакам вхід заборонено!»?
Пане Козир, це не буйна фантазія одного журналіста, на яку ви любите списувати всі проблеми міста, це крик душі понад півсотні тих трускавчан, яких ви позбавляєте кусника хліба. Туристичнй бізнес – не стихійна вулична торгівля, а люди, які стояли в парку ще за радянської влади, а згодом за часів Петровського, Матолича, Грицака – не якісь злочинні елементи, чужинці, які вам заважають впроваджувати «новий порядок». Це трускавчани і рахуйтеся, будь ласка, з їхньою думкою, якщо хочете залишатися мером всіх трускавчан, а не тільки певної групки осіб.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень