16 серпня у Стебнику відбувся Третій загальноміський форум громадських організацій. На ньому з Програмою розвитку громади Стебника “Майбутнє міста” виступив Руслан Крамар.
– Пане Руслане, що спонукало Вас розробити Програму розвитку громади Стебника і виступити з нею перед мешканцями міста?
– Низка громадських організацій Стебника звернулася до мене з проханням розробити програму розвитку нашого міста. Я це зробив і виступив перед стебничанами.
– І що ж входить до розробленої Вами програми?
– Вона розбита на декілька частин. Але найперше хочу сказати, що будь-які зміни в Стебнику можливі лише тоді, коли в нас буде організована і дієва громада. Ми бачимо, що зараз маємо не тільки в Стебнику, але і по всій державі неефективну владу. Це тому, що громада не мала змоги постійно контролювати владу. Виходить так, що громада на 4-5 років вибирає депутатів і міського голову, ті формально звітують перед людьми, а фактично громада втрачає з ними контакт. Тому найперше, що потрібно, – це розробити ряд заходів, аби громада мала дієвий контроль над владою і мала можливість делегувати туди своїх представників.
– Вибачте, ми зараз продовжимо говорити про розроблену Вами Програму розвитку громади Стебника, але насамперед таке питання. Чи не означає це, що Ви маєте бажання балотуватися на міського голову Стебника?
– Так.
– А навіщо це Вам?
– Кожна людина хоче себе реалізувати й прагне, аби її діяльність оцінили. Я в політиці вже 14 років. Раніше ходив до виборців, розповідав їм, що наша програма – найкраща, ми її ефективно реалізуємо, місту буде дуже добре. Тобто я ходив і пропонував людям свої послуги як політик. І ніколи не було в моєму житті, щоб до мене прийшли громадські організації й запропонували розробити програму розвитку міста, і якщо вона буде схвалена, тоді балотуватися. Ось це є ключовий чинник, чому я погодився. Маю велике бажання зробити суттєві зміни для розвитку Стебника. А ці зміни можна зробити, маючи повноваження, тобто будучи міським головою.
– Які основні розділи програми? На що Ви звертаєте головну увагу?
– Необхідно зробити декілька важливих речей.
Я вважаю, що сесії міської ради і засідання виконкому повинні проходити в онлайн-режимі. Будь-який мешканець Стебника, і не тільки Стебника, який має доступ до Інтернету, може спостерігати в прямому ефірі роботу сесії або засідання виконавчого комітету. А хто не має можливості в онлайн-режимі спостерігати, то цей запис має бути на сайті міської ради, і будь-хто у зручний час може подивитись, як вели себе і що робили народні обранці і міський голова.
Я вам скажу, що є багато таких випадків, коли громада приходить на сесію, і депутати одразу міняються. Такими слугами народу стають, що аж дивуєшся. Але люди зазвичай бувають лише на п’яти відсотках усіх засідань. А загалом депутати голосують так, якими є кулуарні домовленості з головою, між своїми групами, лобіюють ті чи інші питання. Тому, коли вони будуть знати, що є прямий ефір і всі дивляться на них – це буде фактично контроль з боку громади.
Інше питання. Дуже часто буває так, що депутати голосують за непопулярне рішення для громади, наприклад, виділення певним особам земельної ділянки чи майна. Коли на вулиці запитують у того чи іншого депутата, що ж ти за таке голосував, то він відрікається від свого голосу, каже, що за таке не голосував. Тому обов’язково має бути режим поіменного голосування. За будь-яку позицію депутат повинен нести персональну відповідальність, чому він голосував чи не голосував, і це теж має бути відображене на сайті міської ради.
Наступне, що треба зробити, – це має запрацювати інститут електронних петицій та громадських слухань важливих питань. Ось, наприклад, питання бюджету міста Стебника, як протягом року буде розвиватися місто. Депутати знову ж таки голосують за кулуарними домовленостями. Міський бюджет має бути презентований громаді міста, громада має послухати і дати запитання міському голові і депутатам, і вони повинні відповідати, чому саме так вони збираються цього року розвивати місто. Тому дуже важливо, щоб запрацював інститут громадських слухань.
Тепер щодо електронних петицій. Ось я недавно був на місці, де каналізаційні стоки виливаються в річку Соляниця. Вони справді не є очищені. З таких приводів люди надсилають на сайт міської ради пропозицію розглянути це питання на сесії міської ради. Якщо назбиралося, для прикладу, сто голосів, депутати просто зобов’язані розглянути це питання. У нас повинен запрацювати інститут електронних петицій. Подібних питань може бути багато, і люди повинні скористатися своїм правом впливу на депутатів, аби не лише ті формували порядок денний сесії міської ради.
– Багато людей схвально відгукуються про Вашу пропозицію, аби міський голова і депутати не отримували землі і майна на час своєї каденції. Можете детально про це сказати?
– Я хочу запропонувати, щоб міський голова, депутати, члени виконкому взяли на себе письмове зобов’язання, що не отримуватимуть на первинному ринку землі та майна, коли йдуть на службу до громади. Це стосується і членів їх сімей та родичів.
– Практика показує, що бувають розбіжності між міським головою і депутатами. Особливо це видно на сесіях, коли міський голова закликає голосувати за якесь рішення, а депутати роблять по-своєму. Як уникнути таких конфліктів?
– Якщо виникає конфлікт між міським головою і депутатським корпусом, внаслідок чого органи виконавчої влади не можуть функціонувати, тоді у відставку мають піти і міський голова, і депутати. Пізніше історія розсудить, хто був правий, а хто ні. Але вносити, вибачте, бардак в органи влади не можна. Люди обрали їх для того, щоб вони розв’язували проблеми, а не фліртували і грали в закулісні ігри. Крім того, раз на рік повинен відбутися публічний звіт міського голови і депутатів перед громадою міста. У разі рішення стебничан про визнання звіту незадовільним, має відбутися загальноміський референдум про недовіру одночасно міському голові і всьому депутатському корпусу.
– Буває так, що міський голова і депутати належать до різних партій. Під маркою політичних сил часто приймають протилежні рішення щодо господарських питань.
– Я депутат двох скликань і не бачив якогось конфлікту саме через політичну належність депутатів до тієї чи іншої партії. Я зустрічався з представниками різних політичних сил, і мало хто може розказати яка ідеологія тієї чи іншої політичної партії. Здебільшого, ідеологія політичної сили – це їхній лідер. У жодній програмі я не читав, що депутатам передбачена роздача земель чи майна. Навпаки, пишуть, що треба продавати міську власність на аукціоні за максимальну ціну. Тобто я думаю, що мова йде про звичайну спекуляцію. Люди вибирають своїх кращих представників, а ті, прийшовши до влади, починають псуватися. Якщо є таке, то й починаються конфлікти.
Під час свого виступу перед стебницькою громадою я наводив такий приклад. Коли ми беремо майстра до хати, аби він нам зробив ремонт, то постійно його контролюємо. Якщо майстер ламає стіну, псує інструменти, то ми не тільки не заплатимо йому, а ще й притягнемо до відповідальності. Так само люди наймають міського голову і депутатів, щоб вони вдало керували містом, а не просто казали: немає поступлень у бюджет, ми нічого не можемо зробити. Якщо ви нічого не можете зробити, дайте місце тим, хто знає, як ті гроші отримати і як розвивати місто. Який сенс йти до влади і казати, що ми нічого не можемо зробити, бо місто бідне? Такі люди взагалі не повинні потрапляти до міської ради. Мають бути ті, хто знає, як розвивати місто. Тому, коли буде такий контроль громади, ми можемо говорити про наступні дії щодо розвитку міста.
– Які ще розділи є у Вашій програмі?
– Я розбив напрямки розвитку міста на три частини. Ми маємо зробити місто комфортним для проживання. Ми маємо зробити умови для нормального розвитку бізнесу, тобто для тих, хто платить податки і утримує місто. І ми маємо зробити умови, за яких людям у тому місті буде безпечно проживати.
Комфортне проживання розділяється на такі напрямки, як інфраструктурний напрямок, соціальний напрямок і житлово-комунальний напрямок. У програмі це все по деталях розписано, але суть полягає в тому, що будь-якому мешканцю Стебника має бути комфортно в місті. Так як ми намагаємося комфортно облаштувати територію навколо будинку, створити затишок в квартирі, так само комфортно має людина проживати у місті.
– Що входить у комфортне проживання?
– Це якість доріг, медичного обслуговування, дошкільної і шкільної освіти, освітлення вулиць, вивіз сміття, благоустрій, якісна вода і таке інше. Ось це все і є комфортне проживання. Якщо ми грамотно підійдемо до цих речей, то стебничани матимуть комфортне проживання.
– У Стебнику є чимало людей, які відсиділи в місцях позбавлення волі. Мешканці відчувають певний дискомфорт від цього.
– Їх не так багато. Я знаю людей, які перебували в місцях позбавлення волі. Не можна казати, що це зовсім інші люди. Ніхто ні від чого в своєму житті не застрахований. Їх треба сприймати як повноправних членів суспільства. І коли вони відчують, що є такими, то все буде добре. Дуже малий відсоток людей із їх числа і далі веде аморальний спосіб життя. Але є й такі, які не перебували в місцях позбавлення волі, а живуть паразитуючи. Їх, можливо, в рази більше, ніж тих, хто сидів. Думаю, що увагу потрібно звернути на інше. Наприклад, чому в Стебнику частина молоді є наркозалежною? Тому, що спорт і культура на самовиживанні, дозвілля немає де проводити, вулиці не освітлені, робочих місць для молоді і їх батьків немає… І молодь закривається від безвихідного становища наркотиками та алкоголем.
– Добре, підійдемо до цього питання з іншого боку. Але ж є чимало людей, які скоюють злочини, і не завжди ці злочини є очевидними, міліція теж працює не так, як треба. Це ж теж входить до проблеми комфортного проживання?
– Звичайно. Такі люди є, але вони є скрізь, і не тільки в Стебнику. Дільниця міліції в Стебнику не є така чисельна, як в інших містах з такою ж кількістю населення. На мою думку, ми не повинні чекати на новостворену поліцію як на якусь панацею. Те, що ми бачимо по телевізору, – це здебільшого піар і відволікання людей від насущних проблем. Громада повинна відновити довіру і поставити завдання перед міліцією, а стебницькі міліціонери повинні отримати хоча б два нових автомобілі та забезпечити постійне вечірнє і нічне патрулювання міста.
Якщо говорити в цілому про безпеку в криміногенному плані, то я вважаю, що на ключові дороги має бути встановлено відеоспостереження. Дуже суттєво міста покращили свій криміногенний стан саме завдяки цьому.
Слід говорити про фізичне виховання підростаючого покоління, його освіту, вплив родини на виховання. Дорослі не повинні їм говорити одне, а самим робити інше, бо діти все помічають і відчувають.
Мова також йде про освітлення вулиць. Неосвітлені вулиці самі спонукають до якихось протиправних дій. У моїй програмі є розділ по заміні ламп на діодні світильники, які споживають до 50 ватт, але освітлюють суттєву площу на вулиці. Тому освітленню вулиць так само треба приділити увагу.
Питання безпеки я розглядаю ширше. Є безпека екологічна, є безпека ведення бізнесу, тобто це більше, ніж просто криміногенна ситуація. Ось безпека бізнесу. Підприємці створюють робочі місця і платять податки. На ці податки всі чиновники живуть. І чиновник має розуміти, що він зобов’язаний тому підприємцю. Підприємець його й утримує. Якби не було підприємця, чиновник уже би давно пішов з торбинкою по світу. І знову ж таки, ми бачимо, що у нас все навпаки. Виходить так, що чиновник створює такі умови, що підприємець не може до нього потрапити на прийом, щось запропонувати зробити для користі міста, а деякі можновладці ще й хабарі вимагають.
– Добре, це все зрозуміло. Але щоби був комфорт, треба гроші заробити і вкласти в розвиток міста. Чи є у Вашій програмі пункти, які показують людям, як Ви збираєтесь заробляти гроші для того, аби стебничани жили комфортно?
– Я на даний час побачив одинадцять джерел фінансування програми “Майбутнє міста”.
Перше – це комунальні підприємства Стебника, які можуть і повинні стати прибутковими. Зараз зробили так, що в силу різних обставин вони стали збитковими. Є дві речі поступлення від них до бюджету – податок з прибутку і сам прибуток. Частина прибутку залишиться на підприємстві, а іншу частину отримує місто. Я думаю, що 400 тисяч гривень місто може отримати в рік тільки від податку на прибуток і від самого прибутку комунальних підприємств.
У всьому світі вивезення сміття є надприбутковою справою. В Стебнику з однієї людини за це беруть 10 гривень 50 копійок, у Трускавці – 9 гривень 98 копійок. У Трускавці приватна служба вивозить сміття – чисто, нові контейнери, нові майданчики. Приватники, я думаю, не вкладають свої кошти, а ще заробляють на цьому. То чому в Стебнику більша вартість за вивезення сміття, а картина не змінилася? Стебник забитий сміттям. Тому потрібно змінити підхід, треба працювати – і все буде добре, ці підприємства приноситимуть прибуток.
Далі. Продаж землі і майна. Знову ж таки, треба підходити до продажу землі та майна так, як людина продає своє особисте майно. Якщо мешканець вирішив продати квартиру, так він не говорить, що ось упродовж місяця часу я оголошую конкурс чи аукціон, і хто зголоситься, той і буде купувати квартиру. Людина знає ціну, нижче якої не продасть цю квартиру. Буде шукати покупця доти, доки не продасть квартиру за прийнятною для себе ціною. Земля чи нерухомість так само має ринкову ціну. І продавати її потрібно, найнявши фахову фірму, яка вивчить ринок і знайде покупців за реальною ринковою ціною. Тоді ми можемо оголошувати аукціон, а покупці між собою нехай змагаються. Але ми знатимемо, що отримаємо за земельну ділянку чи нерухомість ціну, яку вона фактично коштує. І щоб у нас була вартість цієї землі вищою, ми повинні зрозуміти, що спочатку потрібно зробити у місті якісні дороги. Якщо буде якісна дорога, то суттєво підвищується в ціні майно і земля.
Третє. Запустити в дію Стебницький водоканал. У Стебнику водоканал – це товариство з обмеженою відповідальністю, “Альфа-плюс” має 49 відсотків, міська влада – 51. Водозабором є Доброгостівське водосховище. Виконавши ряд підготовчих робіт, Стебницький водоканал може продавати воду. Якість води у Доброгостівському водосховищі є не гіршою, ніж у Трускавецькому. Тому, як тільки Стебник почне продавати воду Трускавцю, то водоканал запрацює, відповідно реалізовуватиметься продукція і матимемо прибуток. Можливо, Стебницький водоканал відразу і не дасть таких значних надходжень в бюджет, але, якщо він запрацює, то можна отримати в межах 100 тисяч гривень на рік додаткових поступлень.
Наступним джерелом поступлень до бюджету я бачу роботу “Полімінералу”. Я зустрічався з керівником цього підприємства. З його слів зрозумів, що з 2016 року почнеться відродження калійного комбінату. Підприємство свого часу було бюджетоутворюючим, фактично весь Стебник був побудований за кошти калійного комбінату. Я вважаю, що є всі передумови відновити його роботу.
Далі. Будівництво автозаправної станції. Справа в тому, що 5 відсотків від реалізації пального йдуть у бюджет міста, це так званий акцизний збір. Стебничани купують паливо, інвестуючи кошти в Болехівці, Трускавець, Дрогобич. За кошти стебничан ремонтують там дороги. Тому Стебник повинен мати свою якісну автозаправну станцію. Один з наших членів громадської організації проводить зараз переговори з представниками дилерів на ринку палива. Думаю, що будуть прийняті наші пропозиції та побудована автозаправна станція. І нехай вона розвиває свій бізнес, а місто отримуватиме свої п’ять відсотків акцизного збору.
Ще один вид наповнення міського бюджету – це вивести з “тіні” продаж підакцизних товарів – алкоголю й тютюну. Продавці алкоголю і тютюну з-під прилавка не платять тих п’яти відсотків акцизного збору. Цим процесом виведення з “тіні” повинна зайнятись податкова.
– Багато говорять про повернення історичних земель у власність Стебника, але віз і нині там.
– Цей пункт є в моїй програмі. Справа в тому, що “Полімінерал” і кар’єр мають землю в оренді чи користуванні, і податок за оренду чи користування йде в село Болехівці, а дороги і комунікації руйнуються наші. Тому ми повинні відновити історичну справедливість, і ці землі ми зобов’язані повернути у власність громади Стебника. Це досить велика площа, і той, хто її експлуатує, платитиме податок у стебницьку казну.
Йдемо далі по програмі наповнення бюджету Стебника. Це пошук нових інвесторів для вкладання коштів у розвиток інфраструктури міста, будівництва нових промислових та сільськогосподарських підприємств. У Стебнику ще є вільні земельні ділянки, які просто ніким не обробляються, там навіть їх ніхто не косить, просто спалюють траву. Як бачимо, наноситься й екологічна шкода. Вся земля має працювати, кожний клаптик землі має бути оброблений або сільським господарством, або промисловістю. І ми повинні сказати бізнесу, що влада не хоче жодних хабарів, влада, навпаки, вам готова ще дати пільги, поки підприємець буде будуватись. У цьому питанні треба зробити прорив.
Далі. Ми повинні створити умови, при яких все роздане в оренду – земля або майно – повинне бути повернуте в міську власність, якщо на них не проводиться будівництво. Ми бачимо, що є багато об’єктів нерухомості, які віддані в оренду, але ніякого будівництва не проводиться. Чому? З метою перепродажу. А ми хочемо сказати так: якщо взяли в оренду, ви або інвестуєте кошти і будуєте об’єкт – не має значення, магазин чи там якийсь промисловий об’єкт, чи пральня, але він має бути збудований чи відновлений, – або ми розриваємо з вами договір оренди і повертаємо об’єкт в комунальну власність. Якщо він уже викуплений, є комісія з надзвичайних ситуацій, яка може зобов’язати власника привести його в нормальний стан. Не може бути на території Стебника будівлі, яка розсипається. Має функціонувати так само і земля. Дуже багато земельних ділянок (я не маю на увазі ті ділянки, які роздані під житлову забудову) не використовуються, а тримаються з метою – нехай мені буде. Можливо, комусь там пізніше продам. Ні! Ця земля є в оренді. Якщо на ній не проводиться ніяке будівництво, значить, вона має бути повернута у власність міста, і місто має віддати її тому, хто має кошти, аби на ній будувати комерційні об’єкти. І знову ж таки це будуть поступлення в бюджет міста.
– Ви говорили про будівництво нового ринку і ландшафтного парку.
– Так, треба збудувати новий ринок на тому самому місці. Я пропоную ринок віддати в управління тим, хто там торгує. Але вони повинні вкласти кошти в нього і побудувати сучасний ринок. Тому що зараз в такому стані, в якому перебуває ринок, ніхто не хоче його відвідувати. Там купують, якщо вже є безвихідь. А в основному люди затоварюються в інших містах.
– Ринок тоді вже перестане бути комунальним?
– Ні, він буде переданий в управління підприємцям, які здійснюють на ньому діяльність.
– Але ж змушений буде платити податки.
– Так, він буде платити податки. Частину, яку визначить депутатський корпус, і ті люди, які візьмуть ринок в управління. Спільно домовимося, яка сума буде поступати в бюджет міста за те, що місто віддало їм ринок в управління.
– Яка вигода місту, крім того, що буде новий ринок?
– Я вам скажу яка вигода. Стебничани або працюють, або мають пенсію, тобто мають певні доходи. Ті кошти, які вони отримують в результаті цих доходів, вони мають залишати в Стебнику. Це є велика вигода. Кошти стебничан мають залишатися в Стебнику. Більше того, ми маємо затягнути до Стебника Доброгостів, Уличне, Трускавець, нехай вони приїжджають до нас і купують товар. Кожна гривня – це податок. Якщо є десять підприємців і сплачують податок, наприклад, по сто гривень в місяць, то завтра вже буде двадцять підприємців, бо попит збільшиться. 17 тисяч мешканців Стебника – споживачі. А вони затоварюються в Дрогобичі, Трускавці, у Львів їдуть, а я хочу, щоб ці кошти залишилися в місті. Якщо кошти залишаються в місті, значить, збільшується реалізація товарів. А чим більша реалізація, тим більшими є оборот коштів, а значить і податки. Я так бачу розвиток ринку. Звісно, якщо підприємці погодяться. Якщо вони не захочуть, скажуть: нам добре так, як є, – ну, тоді ми в іншому місці побудуємо ринок за кошти тих самих підприємців або іншого інвестора, але він буде сучасний, і кошти все одно залишатимуться в Стебнику.
Далі. Якщо здійсниться моя мрія з будівництвом ландшафтного парку з мережею кав’ярень і з оглядовою вежею, то це так само приноситиме прибуток місту. Він буде там, де є стадіон. На даний час це просто чагарники в дуже запущеному, занедбаному стані, просто соромно за місто.
– Тобто теж має бути якесь приватне підприємство?
– Я, наприклад, розмовляв з декількома підприємцями, які успішно реалізовують ресторанний бізнес. І, до речі, вони самі стебничани. Вони не будуть проти продовжити свою справу в рідному місті. Кожне місто має свій парк для відпочинку, дозвілля. І ці підприємці згодні на те, що їм місто надасть в оренду територію для будівництва кав’ярень, а взамін вони створять ландшафтний парк, з встановленням кованих лавочок, будівництва доріжок, висадкою дерев, штучного водоспаду. Взірцем може слугувати парк санаторію “Карпати”. Це буде взірець як повинні співпрацювати влада і бізнес. Я хочу, щоб місто було красиве, доглянуте. І так само була нездійсненною мрія, коли будували Ейфелеву вежу, а під час будівництва всі її критикували. Вона зараз є візитною карточкою цілої Франції, не тільки Парижа. Так само я думаю, що треба не оплакувати долю, а робити з неймовірності реальність.
– Наскільки мені зрозуміло, Ви будете йти на міського голову від “Батьківщини”. Зараз імідж “Батьківщини” не такий, який був п’ять років чи навіть три роки тому. З певних причин він упав. Чи не було би доцільно Вам іти від якоїсь іншої політичної сили, яка має більшу підтримку серед населення?
– Я буду йти на вибори від “Батьківщини” або самовисуванцем. Я чотирнадцять років є в партії “Батьківщина”. За час мого перебування в цій політичній силі Юлія Тимошенко, лідер партії, два рази сиділа в тюрмі. Ми були і при владі, і в опозиції, і в радикальній опозиції. Я ніколи не думав бути в іншій партії, в залежності від того, чи ми сьогодні в більшості, чи в меншості. Я би сказав, що по ідеології всі партії майже нічим одна від одної не відрізняються. Всі хочуть єдиної державної української мови, всі хочуть, щоб населення було віруючим, християнським, всі партії говорять про децентралізацію. Всі говорять одне й те ж саме. Якщо зараз лідер “Батьківщини” не є на піку популярності, то перебігати до іншого лідера партії, який на піку популярності, я не буду, бо вважаю, що це, як мінімум, непорядно. Я своєю працею буду здобувати собі рейтинг і авторитет, а не ховатися за іміджі лідера партії, який сьогодні має рейтинг, а завтра його така сама доля чекає, адже всі партії – одноденки, по суті. А попри все, хто би що не казав, “Батьківщина” довго існує в політичному полі України. Її критикують, кажуть, що вона не має шансів, але все-таки утримується в політичному житті держави. Я думаю, що будуть інші популярні партії, але “Батьківщина” залишиться.
– Чи ведете Ви переговори з лідерами інших партій, які, крім “Батьківщини”, могли би Вас підтримати на виборах?
– Я веду переговори з громадою. Ось чия думка мене цікавить. А політичні сили… Якщо виявлять бажання підтримати мене, я буду вдячний. Але мене найбільше цікавить думка цілої громади, а не групи політиків, які торгуються за посади, чи ще якісь там речі мають на меті. Я сказав усім: якщо мені Стебник доручає посаду міського голови, – значить, кадрові питання залишаються за мною. Мені зараз політичні сили напхають заступників, секретаря ради, але не буде з ким працювати. А, можливо, керівника відділу доведеться три рази поміняти, якщо він не буде підходити під цей метод реалізації програми. Тому я готовий зі всіма спілкуватись по питаннях розвитку Стебника, по програмах, по першочерговості розвитку, але раз вже мені доручаєте таку важливу місію, – значить, я повинен мати повноту дії і виконувати свою програму. Не може ж полководець керувати процесом військових дій, коли в нього з різних держав люди, на різних мовах розмовляють й інші люди йому не підпорядковуються. Як тоді можна буде керувати?
– В армії нема демократії, а тут демократія мусить бути.
– Демократія – це не є вседозволеність. Демократія буде на сесії міської ради, на засіданні виконкому. А діяльність виконавчих органів влади – там вони є на службі. І там має бути поставлене завдання і чітке його виконання.
– Ось Ви виступали перед людьми зі своєю програмою. Які у Вас відчуття – сприймають люди це чи якісь критичні зауваження були?
– Які у мене відчуття? Якщо люди не заангажовані, тобто наперед не є моїми противниками чи прихильниками іншого кандидата на посаду міського голови, то я відчув дуже позитивне сприйняття. Зустрічі в мене не є короткими, вони десь до півтора-двох годин, і майже ніде я не бачив, щоб хтось вставав і виходив, бо йому нецікаво. І більше того: люди кажуть – півтори години пройшло, а вони не помітили. Ось я би хотів оцю довіру, яка є зараз у людей, і стрімко наростає, використати для користі справи, щоб я не підвів ні людей, ні себе.
Анатолій Власюк, «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень