Ні для кого не секрет, що на сьогоднішній день найприбутковішим джерелом доходів для банківських установ, ломбардів та кредитних спілок є позика в кредит. Чи під заставу майна, чи у гривнях, чи в іноземній валюті. Про те, яким каменем спотикання для тих, які позичають гроші в іноземній валюті стає сама позика банківських аферистів та клерків кредитних спілок (а у нашому регіоні просто процвітає кредитна спілка „Бойківщина”), доволі цікаво було б поглянути з юридичної точки зору.
Правовим актом, що визначає загальні принципи валютного регулювання, є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 № 15-93 (далі – Декрет). Нас цікавлять два основних положення цього акту.
Перше полягає в тому, що всі розрахунки на території України повинні здійснюватися виключно в національній валюті України (за винятком випадків наявності індивідуальної ліцензії на таку операцію, що передбачені ст. 5 п.4 підпункту «г» Декрету, але випадки отримання такої ліцензії невідомі, тому цим застереженням можна знехтувати).
Друге – банки, що отримали від НБУ генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій, і тому іменовані «уповноваженими», одночасно є агентами валютного контролю, тобто здійснюють контроль за валютними операціями, які проводяться через ці установи – ст.13 ч.2 Декрету.
Таким чином, маючи генеральну ліцензію на валютні операції, банк має право видавати валютні кредити, але він же, як агент валютного контролю, зобов’язаний стежити за відповідністю цих валютних операцій вимогам Декрету. Отже, видавати валютні кредити резидентам України для розрахунку цієї валютою з іншими резидентами України уповноважений банк якраз і не має права!
Розглянемо, як приклад, цивільну справу за первісною позовною заявою ТзОВ «Дністер – Агро» до ЗАТ «ПроКредитБанк» в особі Відділення Львів – 2 ЗАТ «ПроКредит Банк» про визнання недійсним Договору про надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року, що знаходилась у проваджені Господарського суду м. Києва.
У відповідності до Господарського Кодексу кредитний договір вважається таким, що вступив в дію з моменту зарахування коштів на рахунок Позичальника. Другими словами кредитний договір починає діяти з моменту переходу власності на кошти від банку до Позичальника. Однак банк, знаючи що кредит є споживчим, та враховуючи заборону Національного Банку на розрахунки між суб’єктами господарювання у валютах відмінних від гривні, вдається до маніпуляцій. Банк, щоб уникнути порушень валютного законодавства, вдається до порушення самого договору не допускаючи передачі права власності на валюту. Ця дія банку зумовлена функцією контролю валютних операцій між резидентами України, тобто здійснює контроль за валютними операціями, які проводяться через ці установи – ст.13 ч.2 Декрету.
Незаконні операції банку полягають у наступному:
• на валютний рахунок ТзОВ «Дністер – Агро», відкритий заздалегідь до оформлення кредиту, Банк валюту (52 000,00 USD) обумовлену у кредитному договорі не зараховував;
• банк проводить продаж не зрозуміло якої валюти на міжбанківській біржі, а виручену суму гривні зараховує на розрахунковий рахунок ТзОВ «Дністер – Агро». Тобто у розпорядження ТзОВ «Дністер – Агро» потрапляє саме гривня, а не долари США.
Зокрема, для забезпечення функції контролю розрахунків між резидентами України виключно у гривні банк у «типовому кредитному договорі» у п.3. вказав наступне: «Позичальник уповноважує Кредитора (Банк) здійснити у день видачі кредиту продаж усієї суми кредиту на міжбанківському валютному ринку (далі МВРУ) та зарахувати гривневий еквівалент проданої валюти на рахунок Позичальника». Але валюта на валютний рахунок ТзОВ «Дністер – Агро» Банком не була зараховувана. Що продав Банк на МВРУ не зрозуміло. Таким чином п.3. договору надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року не виконано. Цей факт підтверджено випискою з банківського рахунку за 14.03.2008 року, котру видав банк на запит ТзОВ «Дністер – Агро» листом № 17/7-10 від 05.10. 2011 року (Копія листа додається), у якій вказано: «256 620, 00 грн. зараховано на рахунок № 260090104781.980 (Гривневий рахунок ТзОВ «Дністер-Агро» в Відділенні Львів – 2 ЗАТ «ПроКредит Банк») гривневий еквівалент від продажу коштів на МВРУ на рахунку позичальника згідно Договору про надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року».
З наведеного вище з’ясовується, що Банком продано не зрозуміло яку валюту на міжбанківському валютному ринку, а виручену суму у гривні зараховано на розрахунковий рахунок ТзОВ «Дністер – Агро».
У п.2. кредитного Договору надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року вказана сума валюти, котра передається у розпорядження Позичальника, а саме – 52 000, 00 USD (п’ятдесят дві тисячі доларів США), а фактично Позичальник отримує суму у гривневому еквіваленті 256 620, (двісті п’ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп.
Оскільки валюта на валютний рахунок ТзОВ «Дністер – Агро» не була зарахована то право власності на 52 000, 00 USD (п’ятдесят дві тисячі доларів США) не перейшло від Банку до Позичальника, а право власності від Банку до Позичальника перейшло на 256 620, (двісті п’ятдесят шість тисяч) грн. 00 коп.
Тому п.2. договору також не виконаний і у відповідності з ст.1054 ЦКУ такий договір не почав діяти, а згідно пунктів другого, третього, п’ятого, шостого ст.203 Цивільного кодексу України є підставою для недійсності правочину (ст. 215 Цивільного кодексу України). Згадані вище угоди, відповідно до ст. 234 ЦК України, називаються удаваними. У відповідності до ст. 1054 ЦКУ Банк був зобов’язаний передати у власність позичальника суму валюти вказану у п.2. Договору, однак Банк цього не виконав.
У даному випадку, продажу не зрозуміло якої валюти на міжбанківській біржі та зарахуванню гривні на розрахунковий рахунок Позичальника, відбулась передача власності між Банком та Позичальником саме гривні. Таким чином у бухгалтерському обліку борг повинен відображатись лише у гривні, відповідно до факту проведення господарської операції (Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Такий борг не індексується при зміні курсу валюти, а залишається сталим.
Більш того, погашення боргу також повинно здійснюватись у гривні, а по факту банк вимагає погашення тіла кредиту та процентів у Доларах США.
Здійснивши передачу гривні на рахунок Позичальника Банк не правомірно записав борг у валюті за Позичальником, що суперечить суті проведення господарської операції.
При цьому Банк керується лише договором позики валюти. Однак цей договір не був виконаний з боку Банку, оскільки не відбулось факту передачі валюти від Банку до Позичальника, а тому у відповідності до факту проведення господарських операцій (Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») борг не може бути зафіксованим у доларах США.
Подальші дії банку при отриманні коштів за користування кредитом від Позичальника в валюті також містять ряд ознак порушень чинного законодавства України.
Вдавшись до підміни в бухгалтерському обліку гривневого обліку на валютний – Банк отримує надприбутки від різниці валютного курсу на день видачі валюти та на день її отримання від Позичальника. Крім того Банк неправомірно вимагає проценти за кредит також у валюті, не кажучи про те, що штрафні санкції та інші платежі по розрахункам банк проводить також у валюті, що повністю суперечить ГКУ та ст. 625 ЦК України.
Проаналізувавши додаток № 1 до кредитного Договору надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року (Графік погашення кредиту та сплати процентів банку) також виявляємо ряд суттєвих порушень законодавства України. Зокрема, згідно ст.536 ЦКУ Позичальник зобов’язаний платити Кредитору (БАНКУ) проценти за користування чужими коштами. Однак станом на 03.04. 2008 року ТзОВ «Дністер – Агро» погасило кредит у розмірі 60 600 грн., що зараховано банком по курсу 5,05 грн./дол. США відповідно 11595,56 Дол. США на погашення тіла кредиту та 404,44 дол. США на погашення процентів. Оскільки проценти згідно ст. 536 ЦКУ платяться за користування чужими грошима, а розмір процентів встановлено Договором надання траншу № 3.20824/0609 від 12 березня 2008 року на рівні 14% річних (З розрахунку на 365 днів), то:
• станом на 03.04.2008 року Позичальник користувався чужими коштами 20 днів, а сума коштів становила еквівалентну 52 000, 00 дол. США. Таким чином сума процентів повинна становити 52 000 х 0,14 х 20/365 = 284,93 (Еквівалент дол. США).
Однак, як слідує з додатку до договору банк з отриманих коштів зарахував на погашення процентів суму еквівалентну 404, 44 дол. США. Даний факт підтверджується виписками з валютних рахунків ТзОВ «Дністер – Агро».
Такий стан розрахунків по погашенню кредиту, коли при кожній операції погашення суми процентів, що зараховуються банком, значно перевищує розрахунковий розмір процентів мають місце на протязі усього періоду відносин між Банком та Позичальником.
Незважаючи на свідому підміну гривневого обліку господарської операції (кредиту) на валютний, банк додатково вдається до підробки розрахунків на основі підписаної угоди.
Такі дії комерційного банку мають ознаки злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 «Вчинення злочину організованою групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією», ч. 5 ст. 191 «Привласнення майна шляхом зловживання службовим становищем», ч. 2 ст. 366 «Службове підроблення», ч. 3 ст. 209 «Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом».
Вікторія Лишик, Сергій Волкович (за підтримки цивільно-правових структур в Україні)
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень