Коментар журналіста: «Після судового засідання, яке відбулось 15.06.2015 року в Апеляційному суді Львівської області я зустрівся з представниками сторін адвокатом Юрієм Крамаром та позивачами по справі, мешканцями будинку № 17 по вул. Шевченка у м. Трускавець Тетяною Кушніренко та Галиною Яцків».
Тетяна Кушніренко: «За декілька днів до судового засідання до мене особисто звернувся Роман Дурбак та запропонував вирішити судову справу мировою угодою на взаємовигідних умовах, які ми повинні узгодити з його представником, адвокатом Юрієм Крамаром. Ми погодились на цю пропозицію, про що подали клопотання колегії суддів Львівського апеляційного суду».
Представник Романа Дурбака, адвокат Юрій Крамар: «Ми запропонували укласти мирову угоду, оскільки позивачі, мешканці, які проживають у будинку № 17 по вул. Шевченка у м. Трускавець, мають право на отримання іншого житла, яка своєчасно не надала їм Трускавецька міська рада, яка повернула цей будинок у власність Р.Дюк разом з мешканцями у 1993 році». Про це він заявив у ході судового засідання, яке розглянуло це клопотання.
Разом з тим, колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області вивчивши матеріали справи дійшла до висновку, що справу потрібно направити на додатковий розгляд до суду першої інстанції, оскільки не усунуті розбіжності у показах свідків та інших мешканців будинку при розгляді у Трускавецькому міському суді, який 11 березня 2015 року прийняв оскаржуване рішення. Нагадуємо про суть справи, яка була предметом звернення до народного депутата України О.В. Ляшка, голови комітету ВР з питань боротьби з корупцією Є.Соболєва та до журналістів газети «Народний Контроль України», які інформуватимуть громадськість про хід розгляду цієї резонансної справи (посилання).
Відповідно до архівних документів, які отримані із Державного архіву Львівської області, про власників будинків № 17 та № 19, які розташовані по вул. Шевченка у м. Трускавець дізнаємось, що:
1. Василь Гута був власником тільки 1/3 вілли «Ольга Велика»(буд. №19 по вул. Шевченка) і цілої вілли «Ольга Мала» до ухвалення 22.12.1936 року Дрогобицьким гродським судом рішення про вилучення у нього цього майна за борги.
2. Василь Гута не викупив належне йому майно, тому польська влада і позбавила його цього майна за борги 18 кредиторам.
В листопаді 1939 року на територію Західної України вступили війська Червоної Армії та в грудні було проведено вибори та встановлено радянську владу. Оскільки Гуту було позбавлено власності на «Ольгу малу» та 1/3 вілли «Ольга велика» ще за польської влади, то новоствореним органам радянської влади не довелось нічого конфісковувати у Василя Гути.
3. Не викуплене ним (В.Гута) майно рішенням Трускавецького міськвиконкому № 7 від 18.01.1956 року було взято на баланс, тому і не знайшли ні спадкоємці Гути, ні комісії Трускавецької міської ради та Львівської обласної ради документів про конфіскацію майна у Василя Гути, ( про це йдеться у першому варіанті Рішення Трускавецької комісії з питань поновлення прав реабілітованих № 21 від 10.06.1993 року). Встановлено, що Гуту позбавили його майна ще задовго до «Совєтів»
4. Не відповідає дійсності твердження Віри Богач (доньки В.Гути) у заяві до комісії з питань поновлення прав реабілітованих про те, що її батькові належали вілли «Ольга велика» і «Ольга мала», і що у 1940 році «Совєти» відібрали у них це майно.
5. Комісія не мала права повертати майно особі, яка не була піддана репресіям, та в якої не було конфісковано майно. До того ж комісія не встановила навіть склад майна та повернула Гуті В.І. цілий будинок № 19 по вул. Шевченка, в тому числі і ті частки які йому ніколи не належали.
6. Останній вагомий доказ, який підтверджує, що Гута В.І з моменту взяття на баланс Трускавецьким міськвиконкомом у 1956 році будинків № 17 та № 19, ніколи не звертався до органів влади із заявами про повернення належного йому майна, оскільки на підставі рішень Гродського суду Дрогобича та Окружного суду Самбора був позбавлений власності на них, ще задовго до встановлення радянської влади у місті Трускавець.
Тому, після детального вивчення наданих позивачами доказів, Трускавецький міський суд 19.11.2013 року (суддя Грицьків В.Т.) виніс справедливе законне рішення та скасував всі незаконні рішення комісій, на підставі яких, власником майна (будинків № 17 та № 19) став покійний Гута В.І та його спадкоємці. Судові колегії Львівського апеляційного суду у своїх рішеннях від 26 грудня 2011 року та від 27.02.2014 року ставали на сторону позивачів-мешканців № 17 будинку на вул. Шевченка.
Трускавецький суд своїм рішенням від 23 березня 2011 року (суддя Марчук В.І.) у позові про скасування Рішення комісії з поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради від 31 травня 2002 року № 44 – відмовив з мотивів, що позивачі пропустили термін звернення до суду.
Про це рішення № 44 від 31.05.2002 року позивачам не було відомо, але суд (суддя Марчук В.І.) вирішив справу на користь Р.Дурбака, який по нотаріально посвідченій довіреності, виданій 16.09.2008 року, представляв інтереси спадкоємиці, внучки покійного В.Гути – громадянки Німеччини, Дюк Роксолани в Трускавецькому міському суді 23 березня 2011 року.
Позивачі та їх адвокат добре запам’ятали, як під час судового процесу, у 2011 році, в приміщенні Трускавецького міського суду, пан Дурбак з’явився наприкінці судового засідання, коли адвокат позивачів виступала в судових дебатах, суддя Марчук В.І зупинив судову промову адвоката і разом з Дурбаком, при всіх присутніх у судовому залі позивачів, зайшли у нарадчу кімнату та знаходились там деякий час. Про що говорили позивачі не чули, але потім пан Дурбак вийшов із нарадчої кімнати та швидко покинув зал судового засідання. Слідом вийшов суддя і не дозволяючи шокованому адвокату закінчити судову промову, проголосив Іменем України рішення на користь представника відповідачки – Романа Дурбака. Отримавши повний текст судового рішення, позивачі та їх адвокат звернулись до апеляційного суду Львівської області з апеляційною скаргою на це незаконне рішення, прийняте з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права і колегія суддів своїм рішенням від 26 грудня 2011 року скасувала незаконне рішення судді Марчука від 23 березня 2011 року та ухвалила нове, яким задовольнила вимоги позивачів і скасувала Рішення комісії з поновлення прав реабілітованих Львівської обласної ради від 31 травня 2002 року № 44, а також всі свідоцтва права власності на Гута В.І. та право на спадщину Дюк Роксолани та Богач В. В. (донька померлого 11.09.1959 року Гути В.І.) на житловий будинок № 17 по вул. Шевченка у місті Трускавець. Мешканці будинку, які неодноразово звертались до правоохоронних органів та прокуратури з питанням : яким чином Трускавецький міськвиконком 23.06. 1993 року видав Гуті Василю Івановичу, який помер ще 11.09. 1959 року, свідоцтво про право власності на будинок № 17 у м. Трускавець, яке Гута В.І одразу, у той же день, 23.06.1993 року, зареєстрував у Дрогобицькому міжміському БТІ до цього часу мешканці будинку відповіді не отримали.
Однак, колегія суддів Апеляційного суду Львівської області, уважно вивчивши всі додані до справи архівні документи та інші документальні докази своїм рішенням від 26 грудня 2011 року, без участі сторін, ухвалила рішення, яким скасувала незаконне рішення судді Марчук В.І від 23 березня 2011 року і рішення Трускавецької міської ради від 23.06.1993 року, а також видані на цій підставі право установчі документи на спадкоємців.
Не погоджуючись з цим законним рішенням Апеляційного суду Львівської області від 26.12.2011 року, пан Роман Дурбак, у якого на той час закінчився термін дії довіреності на представництво інтересів Дюк Роксолани (термін дії до 16 вересня 2011 року), звертається через свого представника від імені Роксолани Дюк до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ з касаційною скаргою, яку ВССУ приймає до розгляду та 05 вересня 2012 року виносить Ухвалу, якою скасовує рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 23.03.2011 року та рішення Апеляційного суду Львівської області від 26.12. 2011 року, а справу вирішує повернути на новий розгляд до суду першої інстанції. З мотивів пропущення позивачами строку звернення до суду.
При чому, у мотивувальній частині, суд зазначає наступне: «при ухваленні рішення суд першої інстанції встановив, що позивачу Фігель Р.М.(мешкала у кв. № 5 будинку 17 по вул.. Шевченка ), про порушення її права стало відомо 11 квітня 1996 року…з рішення Трускавецького міського суду, оскільки при розгляді зазначеної справи вона була допитана як свідок». Про суть справи, і яке відношення до цього суду мають інші позивачі, нічого не сказано, але колегія ВССУ робить такий собі висновок: що якщо хтось із мешканців житлового будинку викликається до суду, то він обов`язково повинен повідомити про цей допит всіх інших мешканців житлового будинку в якому він проживає! І це стає однією з підстав скасування законного рішення колегії суддів Апеляційного суду Львівської області!
Навіть не будучи фахівцями у галузі права, можна зробити висновок, що ВССУ, в якому працюють досвідчені судді найвищої суддівської кваліфікації, можуть приймати таке, явно абсурдне рішення. Звідки їм відомо, що свідок Фігель Р.М., яку допитували в судовому засіданні 11.04.2011 року по зовсім іншій справі та задавали питання, які не мали ніякого відношення до будинку № 17 по вул.. Шевченка у м. Трускавець, могла знати про те, що будинок повернули В.І.Гуті на підставі рішення комісії з питань поновлення прав реабілітованих Трускавецької міськради № 21 від 10.06.1993 року? Причому тут інші мешканці будинків № 17 та № 19, яким жоден державний орган ніяких офіційних повідомлень про належність житлового будинку новому власнику не надсилав і навіть не знайомив з цими рішеннями виконкому Трускавецької міськради та Львівської облради ?
Мешканці офіційно дізнались про нового власника будинку тільки у 2008 році, коли їх повідомили, що відключать опалення і запропонували вирішували питання автономного опалення у своїх квартирах за свій рахунок. Звертаємо увагу, що повідомили не новоявленого хазяїна будинку, а всіх мешканців житлового будинку! Тільки після цього повідомлення органу місцевого самоврядування можна вважати, що мешканці дізнались про порушення свого права на житло та почали звертатись до прокуратури та суду, в порядку передбаченому нормами чинного законодавства України. Тоді чому, судова колегія цивільної палати ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ не бачить очевидного факту, що строк звернення до суду, який встановлений законом, позивачами не пропущений! Це підтверджено і наступними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які повторно розглядали цю справу.
Що це явно замовна Ухвала судової колегії ВССУ від 05 вересня 2012 року на користь Романа Дурбака, мешканці будинку дізнались від нього самого, коли останній прийшов до них з цією Ухвалою і почав погрожувати, що він все одно виселить їх всіх зі свого будинку. Дослівно : « мене не цікавлять перші дві судові інстанції. У мене в Києві є «плечі». Касація все одно прийме рішення, яке мені потрібно.. Я сюди вклав дуже великі гроші…А ви будете жити в палатках під міською радою!»
Таким результатом закінчився перший круг судових поневірянь мешканців будинку № 17 по вул. Шевченка у м. Трускавець, Львівської області…
Таке нахабство та зневага депутата та державного службовця Романа Дурбака до простих людей змусило їх знову по другому кругу відстоювати свої права, спочатку у Трускавецькому міському суді, де суддя Грицьків В.Т., який почав новий розгляд справи, дійшов до висновку, що покійний Василь Гута не був репресований, ніякого майна радянська влада у нього не конфісковувала, тому повертати йому будинки № 17 та № 19 у органів місцевого самоврядування (Трускавецької міськради) не було жодних правових підстав. Пан Василь Гута, проживав у будинку № 19 та мав право на 1/3 цього житлового будинку, яке і успадкувала його донька Віра Василівна Богач (Гута) після смерті свого батька у 1959 році.
Іншого спадкового майна, згідно архівних документів та встановлених апеляційними судами фактів, у спадкоємців Василя Гути – онуки Дюк Роксолани та правнуки Дурбак Наталі – фактично не було. Про це достовірно знав представник за довіреністю, який активно включився у фактично рейдерське захоплення комунальної власності за допомогою своєї посади – першого заступника міського голови Борилава.
Другий круг судового розгляду пройшов спочатку з рішень Трускавецького міського та Львівського апеляційного судів на користь позивачів-мешканців будинку № 17 по вул. Шевченка у м. Трускавець, що на Львівщині.
Як вважали позивачі, мешканці будинку № 17, нарешті правда перемогла! Але заступник міського голови м. Борислава Роман Дурбак слів на вітер не кидає, особливо, коли справа стосується його статків. Він вже сказав один раз шокованим мешканцям «свого» будинку, що: «мене не цікавлять перші дві судові інстанції. У мене в Києві є «плечі». Касація все одно прийме рішення, яке мені потрібно… Я сюди вклав дуже великі гроші…А ви будете жити в палатках під міською радою!» Та ще додав декілька не літературних слів, якими користуватись держслужбовцям забороняє Закон та знову подав касацію.
Судова колегія вищого спеціалізованого суду України підтвердила слова пана Дурбака і повторила своє попереднє рішення: скасувати всі рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направити до суду 1-ї (навіть не апеляційної) інстанції на новий судовий розгляд!
Зараз почався третій круг судових засідань і одразу Трускавецький міський суд (головуючий суддя Василюк Т.В.) знову, незважаючи на беззаперечні факти, що позивачами не пропущено термін звернення до суду – виносить рішення, яке рекомендує Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ – у задоволенні позовних вимог відмовити, в зв’язку з пропущеним терміном звернення до суду! Суддя Трускавецького міського суду, не зважаючи на попередні рішення на користь позивачів, виконує рекомендації ВССУ, згідно частини четвертої статті 338 ЦПК України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення є обов’язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді справи позивачами пропущено термін звернення до суду. Справа знову направлена до Апеляційного суду Львівської області і колегія суддів, яка вже двічі приймала законні рішення, а позивачі та їх адвокат впевнені, що знову, буде прийнято законне рішення, яке спонукає ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ залишити його в силі. Чи корупція знову переможе?
Євгеній Морозов, спец. кор. газети «Народний Контроль України»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень