19 років тому, 7 грудня 1991-го, був офіційно ліквідований Совєтський Союз.
Фактично він розпався набагато раніше, і горбачовська пєрєстройка аж ніяк не могла його втримати, адже мова йшла про косметичний ремонт імперії, а не про кардинальні зміни.
Вже наступного року святкуватимемо двадцятиріччя незалежності України, але маємо за плечима важкий мішок, на якому написано – СССР. Цей вантаж тягне нас назад, не дає рухатися вперед. А ми ніяк не можемо його викинути, бо стереотипи мислення не дозволяють нам позбутися того, що гальмує наш розвиток. Ніби й розуміємо й усвідомлюємо це, але позбутися коротких штанців Октября не можемо.
Совєтське мислення глибоко в’їлося в нас. Я думав, що молоде покоління, яке не застало СССР, більш прогресивне у своїх поглядах. Та де там! Совєтські матюки, пиятика, неповага до старших передалися по наших зіпсованих генах дітям і, боюся, й онукам.
Зміни в Україні неможливі, бо у вищих ешелонах влади ті, хто й за комуністів керував, але за віком був у заступниках. Нині вони міцно тримають владу в своїх руках і не хочуть поступатися не лише принципами, як колись пріснопам’ятна Ніна Андрєєва, але насамперед своїми кабінетами. Власне принципи їхні ніби й змінились і від формально комуністичних стали ліберально-космополітичними. Але мислення совка так і пре з них, і нікуди від того не подітися.
Це ж скільки ще поколінь треба, аби вмер останній представник СССР, та й то ще не факт, що після цього народиться нове мислення вільної людини. Ленін не просто загальмував розвиток людства на 70 років, він збив його з курсу. Щоб знайти свій шлях у зорях, знадобиться не одне століття, а, може, й тисячоліття – якщо до цього часу людство взагалі ще існуватиме…
І все ж нове мислення нової людини існує. Тільки таких людей дуже мало, і їхня кількість ще не скоро переросте в якість.
Анатолій Власюк, часопис «Тустань»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень