У Трускавці в минулу неділю відбулося відкриття футбольного сезону. 5 червня команда ФК “Трускавець” зіграла з командою із села Залужани і виграла 11:0. І я там був, і матч цей бачив, і пана Нестерівського бачив та чиновників із відділу у справах молоді та спорту, і йшов на стадіон та з нього по вулиці імені Почесного громадянина міста Трускавця, легендарного розвідника ОУН-УПА Романа Різняка, того що мав псевдо “Макомацький”.
На понеділковій нараді 6 червня міський голова Руслан Козир сказав, що вулиця Макомацького “в ганебному стані, об’єкти закинуті, захаращені, неподобство навколо ринків “Славутич” та “Галицький підприємець”. Очевидно, що ринки потрапили в немилість до голови, бо він має намір створити нові, підконтрольні вірному бійцю рідної партії, а от стосовно самого стану вулиці пан мер правий на 100%. Вулиця, яку називали Проектною, дійсно є найгіршою в Трускавці, можна навіть сказати, що і вулиці немає. Не кожен забудівник на цій вулиці захоче йти шляхом Лева Грицака, який зробив благоустрій території та за свої кошти облаштував тротуар бруківкою. Чому не кожен? Та тому, що ніхто не хоче ж такої дяки від влади, якої удостоївся колишній міський голова Трускавця – за облагородження території навколо “Дворика Лева” його звинуватили у “самозахваті” території. Наче б він когось не пускав ходити по тротуарі, наче б краще було залишити все за межами будови захаращеним та занедбаним. Вулиця могла б бути в значно кращому стані, адже дійсно, забудувалися там небідні люди, серед них – кілька депутатів теперішнього скликання, кілька минулих. Якщо б кожен із забудівників облаштував тротуари біля себе (ринок “Галицький підприємець” має намір це зробити після завершення другої черги будівництва), то нарізати та зробити дорогу для таких заможних осіб – раз плюнути. Тим більше, що дорога ця – не проста, вона веде на стадіон, який міг бути тренувальною базою команд, які житимуть в готелях міста до Євро-2012. Міг, та не буде, бо грошей на нього ніхто не дасть. Олексій Радзієвський, мер Дрогобича, на прес-конференції 6 червня заявив, що тренувальна база до Євро – стадіон у Дрогобичі. В цей же день Руслан Козир сказав, що “ми своїми силами будемо приводити стадіон до того стану, який потребує громада”. Дрогобич – Трускавець – 1:0, чи гра продовжується?
Ще за часів Богдана Матолича стадіоном заопікувався санаторій “Карпати”, але в 2009 – 2010 році тодішня опозиція до Лева Грицака запідозрила, що оздоровниця має від цього якусь користь, може й прибутки. І незважаючи на те, що стадіон завжди був на балансі міста, а санаторій тільки витрачав гроші на його утримання, зокрема і на оплату праці двох штатних одиниць сторожів, вирішили, що договір оренди із санаторієм потрібно розірвати. Ті, що цього домагалися, в результаті перемогли на виборах жовтня 2010, згодом малювали райдужні перспективи стадіону, але забракло їм мудрості і терпеливості Лева Грицака, забракло вміння домовлятися, вирішувати важливі справи, тож Дрогобич і переграв наш курорт у матчі “стадіон проти стадіону”.
Стадіон у Трускавці, а правильніше сказати “футбольне поле”, нічим не кращий і не гірший від таких самих “стадіонів” у Стебнику, в селах Дрогобицького району. Однозначно, що гірший від доброгостівського. Проте його потрібно розвивати, як і варто плекати спорт у Трускавці. Мало хто зробив для трускавецького футболу більше, ніж Іван Павлик, тренер команди “Трускавецькурорт”. Але тепер влада не бажає визнавати заслуги видатного тренера, як і не визнає діяльності Федерації футболу міста Трускавця, бо є інші фаворити. Підтримувати команду районного рівня і не помічати проблеми тієї, що грає на рівні значно вищому – позиція досить дивна, але ми вже звикли, що за кожною “дивиною” від трускавецької влади стоїть якийсь прихований контекст.
Автор цих рядків не є знаменитим спортсменом, не є активним футболістом, тож може в чомусь і не правий. Але як і кожен мешканець міста, що користується послугами “Укрзалізниці” та живе в районі Стебницького кільця, час від часу проходить по вулиці Макомацького. По ганебній вулиці, якій соромно було надавати ім’я нашого славетного земляка. На початку цієї вулиці від автостоянки – жаб’яче царство. Калюжі, яких немає і на другорядних дорогах глухих сіл гірських районів. Нуль хоча б якоїсь видимості робіт по облаштуванні цієї дороги, нуль перспективи. Згодом – ще гірше, болото непролазне після дощу, щебінь та каміння, так аж до стадіону і так від стадіону до закінчення цієї вулиці, до початку Річок. Можна ноги намочити, залізти по коліна в багнюку і можна навіть ці ж ноги поламати, якщо пробувати йти швидко та не дивлячись, по чому йдеш. Бо йдеш не по дорозі, а по чомусь, для чого варто знайти відповідне визначення. Замалий словниковий запас, а матюками не послуговуємося.
Вирішити проблеми трускавецького футболу мали б разом влада та громада. Влада пробує – просить бідну громаду допомогти з фінансуванням ФК “Трускавець”. Могли б долучитися до фінансування і підприємці, але чи захочуть? Їх же влада переслідує, на кожному кроці заганяє в глухий кут. Прекрасно було б, якби в місті діяли дійсно дві потужні футбольні команди – ФК “Трускавець” і ФК “Трускавецькурорт”. А може, було б їх і більше. Однозначно, що питанням доведення до ладу стадіону мали б зацікавитися і допомогти санаторії. Але знову ж таки, чи не чекає їх доля “Карпат”, які замість подяки за допомогу отримали безпідставні звинувачення? Не ставимо крапки в цій публікації, адже ще так багато нерозв’язаного, невисвітленого, прихованого – у справі трускавецького стадіону, трускавецького футболу, у справі вулиці Різняка-Макомацького
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень