Під горою Коньова, що знаходиться на межі Дрогобицького та Сколівського районів і є найвищою у всій околиці, в переддень свята Воздвиження Чесного Хреста, зібралися люди, що на короткий час сходження на гору стали єдиною громадою.
Хтось приїхав на автобусі з Дрогобича і Борислава, хтось прийшов з навколишніх сіл, у тому числі й із села Довгого, що розкинулося таки тут, в підніжжі гори. Всіх об’єднало бажання спільного чину – сходження на вершину, випробування себе та живе виголошення молитви з огляданням величі природи, створеної Творцем.
Учасниками такої, здавалося б, туристичної акції стали отець Володимир ЧСВВ з Почаєвич та отець Тарас – парох села Довге Гірське. Вони надали події особливого шарму, оскільки спільно зі всіма піднімалися крутими схилами гори, з великим натхненням несли свою службу у проведенні Хресної Дороги та участі у сповіді багатьох попутників. Вся хода гірськими стежками від Стації до Стації Хресної дороги відбувалася напрочуд організовано, а отці на всяк спосіб виявляли прихильність та підтримку кожному, хто чи відчув втому, чи потребував моральної підтримки. Це особливо приємно, оскільки, на жаль, не часто трапляється тепер спостерігати діяльність отців поза церквами, у громаді. Це той особливий момент, коли людей за собою ведуть духовні особи. Ще однією родзинкою спільного сходження громади на гору була участь досить широкого кола молоді, серед якої вирізнялися ті, хто на футболках мав напис «Волонтер». Це були представники Дрогобицького центру волонтаріату при «Карітасі». Відчувалося, що висока мета зібрання нівелювала різницю між сільською та міською молоддю.
На самій вершині встановлений величний хрест, який робить цю гору святим місцем, де повинен побувати кожен, хто народжений на Дрогобиччині. А туристові повинно бути цікаво, що ми зберігаємо пам’ять про княжих дружинників, що несли тут службу й, розпалюючи вогонь на вершині, повідомляли охоронців фортеці Тустань поблизу Урича про напад ворога. Така система форпостів існувала ще за українського короля Данила. Окрім цього, на цій горі побував Іван Франко, котрий, як і сьогоднішні учасники сходження, набирався тут, на вершині, духовних сил, споглядаючи велич і красу природи – результат рук Творця.
Стежка, по якій можна вийти на гору, і творить Хресну Дорогу. На ній уже будується перша капличка. В уяві бачиться вимощена стежка з перилами в особливо важких місцях, вздовж якої вибудовані всі Стації, де можна присісти, відпочити, роздумати над Вічним. Так, це вимагатиме багато зусиль від будівничих і потребуватиме нашого часу та грошей. Та справа цього варта. Відчути бодай частку страстей Господній під час Хресної ходи – означає змінитися. І тоді ми станемо окриленими й здійснимо те, що нині видається неможливим.
Спостерігав і записав Святослав Сурма, тижневик “Каменярі”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень