Наближається день, коли команда Андрія Кульчинського, нового міського голови Трускавця, прозвітує про сто днів своєї діяльності. Ця цифра символічна, адже навряд чи на сотий день станеться щось надзвичайне, таке, що різко виокремить цей день від дня дев’яносто дев`ятого чи сто першого. Кожен день – Божий, і кожного дня потрібно працювати на благо людей, на благо міста. Напевно, Андрій Кульчинський як порядна людина і як дійсний, а не показний, християнин, так і робив.
Ще такий не народився, щоб зміг усім догодити. Хто не працює, той не помиляється. Ці два прислів`я якнайкраще дають відповіді невдоволеним. Чіткіші відповіді на кожен конкретний закид нехай дає сам Андрій Богданович та члени його команди. Я в міській раді не працюю, тому можу тільки знизувати плечима, чому ж досі не залишаються покараними (а часто ще й залишаються при посадах) ті, хто грабував Трускавець впродовж п’яти років. Я в радники-помічники-підлабузники до Кульчинського не йшов і маю повне право казати правду. А правда – одна. Є плюси, є й мінуси.
Безперечним плюсом є те, що Трускавець позбувся ракової пухлини. Шаленіють та скаженіють московські політтехнологи та їхні прихвосні. Не вірите? Ну то гляньте на сайти «Джерела Трускавця» чи «ТрускавецьМедіаІнформ», на новостворені «інформресурси», почитайте групу «Новини Трускавця» в Фейсбуці чи коментарі таких осіб як Петро Іванишин, Ольга Куц, Леся Дідик плюс кілька десятків ботів, створених для однієї цілі – обгадити Андрія Кульчинського і навіть позитив подати як негатив.
Безперечним плюсом є та полегша, яку відчули у Трускавці прості громадяни, працівники міськвиконкому, вчителі та лікарі, малий та середній бізнес. Знаючи, що містом керує лікар, а не «Трускавецький криміналітет», можна закрити очі на певні прорахунки.
А які ж вони, ці прорахунки? У чому мінуси ста днів?
Перший мінус – команда Кульчинського досі не перебрала на себе всю повноту виконавчої влади. До того часу, поки хоч один «козирівець» залишається при посаді, добра чекати не слід. Слід чекати саботажу, витоку інформації, розпускання пліток і працю на благо ворога – Московії. А те, що Московія щедро фінансує повернення, реванш – видно із тих коштів, які вкладаються в медіа-атаку проти Андрія Кульчинського.
Другий мінус – угода із ПрАТом. Не слід поспішати, не прорахувавши все до кінця. Не слід зв’язувати собі руки, особливо угодами з тим, кому не надто довіряєш. А вся історія Трускавця часів незалежної України показує, що ЗАТу-ПрАТу довіряти – це те саме, що з циганами чи державою в азартні ігри грати.
Попри безперечний плюс реальної, а не словесної промоції Трускавця, є за ці 100 днів і мінус. Активізувалися сили, які намагаються очорнити не просто Андрія Кульчинського як міського голову, а очорнити Трускавець як курорт. Гадаємо, фінансуються вони з одного й того самого джерела, і в Путіна потирають руки, що їм це вдається. Судіть самі – скільки негативних сюжетів було знято, скільки бруду понаписувано проти дельфінарію, проти кількох оздоровниць, а все це негативно впливає на наш імідж. Тому питання в лоб – а де ж адекватна відповідь від міської влади? Де блискавичне реагування в інформаційному та судовому плані, де захист інтересів того човна, в якому всі ми пливемо? Не можна розслаблятися, коли йде війна. Тим більше знаючи, що ворог не лише там, на Сході, але і тут, в рідній хаті, та ще й заручився підтримкою наших місцевих хрунів, які за личиною «бандерівця» не бачать хитрого писка москаля. Правий був Іван Франко, сто разів правий.
Наші люди люблять критикувати – і за те, що зробив, і за те, що не зробив. І за те, в чому винен, і за те, в чому не винен. А найбільше за те, що хтось інший успішніший, багатший, мудріший. Або просто так, щоб тільки поплескати язиком. І стосується це й критики теперішньої трускавецької влади.
Піднімає Київ ціну на воду – винен не Яценюк, не злодії, яких не скинеш з високих посад вже добрий десяток років, не антиукраїнське кодло, де аж кишить агентами Путіна, а … Кульчинський.
Почали робити в місті стерилізацію собак, припинили варварські вбивства псів у білий день на очах відпочивальників – зле. Бо на це треба гроші, а чому, мовляв, ці гроші не дати куди-інде…
Почали наводити лад з МАФами, яких «папєрєднікі» понаставляли для збору «лівака» – йой-йо-йой, підприємці з Франківська чи Закарпаття роботу втратять…
Поїхав Кульчинський у Ізраїль – значить, жид, поїхав у Польщу – значить, поляк, добре, що в Росію не збирається, а то ж московські політтехнологи його б і москалем нарекли. Коли «криміналітет» «атдихал» за бюджетні кошти – всі мовчали, а коли Андрій Богданович десь їде, і з бюджету на це не витрачається ні копійки – зле.
Сто днів місто прожило без ярма «Трускавецького криміналітету». Без секретаря з його сумнівним досвідом, без торгівця фальсифікатом з його зятем-радником, без викладачки атеїзму і гламурного зятя. Прожило місто без наперсточника у владі і без кагебіста-«сина репресованого». Без «нагляка» і «базара», без «фєні» і «рєшалових». І наче світліше стало, появилася перспектива, яку московські політтехнологи закривали зловісною тінню…
Трускавець очищається від нечисті, від нечистот. Проходить процес детоксикації. Шлаки не виходять з організму за один день і не завжди цей процес безболісний та приємний. Але він необхідний.
Я не буду співати оди новій владі Трускавця, не буду хвалити Андрія Кульчинського. Поки що ще нема за що. Можна було зробити й більше. Можна було принаймні почати реалізувати хоч деякі з положень програми «Трускавець-2020», про яку під час свого затвердження заступник міського голови Олександр Ткаченко сказав, що це буде його настільна книга. Можна було вже й запустити новий сайт www.tmr.gov.ua і не ганьбитися тим, що зараз є зі старим сайтом міськради. Можна більше прислухатися до думки громадських активістів (але справжніх, а не проплачених Кремлем). Можна було пояснювати людям, громаді свої кроки до прийняття рішень, а не після. І хіба можна забути обіцянку, дану Андрієм Кульчинським напередодні виборів у залі ПК імені Шевченка перед тисячною громадою, що першим кроком нової влади буде аудит? Де той аудит, пане Кульчинський? Чого мовчите?
100 днів Андрія Кульчинського припадає на 20 лютого. Напевно в околицях цієї дати міський голова Трускавця збере прес-конференцію, виступить на радіо або ж прозвітує про свою роботу за цей період в якийсь інший спосіб. Хоча закон його й не зобов’язує це робити – звітувати на сотий день.
Успіх приходить з часом і якщо зараз Андрію Кульчинському щось і не вдається, то це не біда. Це світла, розумна, розважлива людина, яка розуміє відповідальність перед громадою за кожен свій крок. Йому втікати нікуди – ні в Київ, ні в Пітєр, адже він звідси, тут могили його предків, тут майбутнє його нащадків. Це не бандюк, це лікар. Це не хам, це інтелігент. Це не жмот, а людина широкої та благородної душі. Хоча, звісно, і він не святий, але хто з нас не грішний? Хто без гріха – хай перший кине камінь…
Я задоволений тим, що сто днів тому Трускавець сказав «Ні!» криміналітету. Це було круто! Я задоволений тим, що Андрія Кульчинського критикують. Значить – щось робить, не байдикує, стає на мозоль московським прихвосням, тому вони й бісяться. А найбільше я задоволений тим, що позаду залишилася чорна, ганебна, бридка сторінка в історії Трускавця, яку, за зразком Римської імперії, вартувало б видерти, або принаймні вимазати. Але вона нам залишиться як нагадування про страшну, безглузду помилку.
На наступних виборах Трускавець може свідомо знову обрати Андрія Кульчинського мером. А може свідомо сказати йому «Досить!» – у нас же ж демократія, а не авторитаризм.
У стосунках з владою завжди треба дотримуватися принципу трьох «не»: «Не вір, не бійся, не проси!». Чи це влада загальнодержавна, чи обласна, чи місцева. І пам’ятати, що ніхто тобі не зробить нічого доброго, поки ти сам собі це не зробиш, поки не докладеш власних зусиль. Нарікання на Андрія Кульчинського є зрозумілими – у нас ще досить значний відсоток тих людей, хто очікує від влади надто багато, хто не розуміє її місії та функцій, хто не вміє чи боїться вирішувати свої проблеми самотужки. Переважно такі і розчаровуються. Хто ж не був зачарованим – не буде розчарованим…
Сто днів минають – в заліковку можна поставити «зарах.». Бо це залік, а не іспит. Іспит буде попереду, на наступних місцевих виборах. Могло бути краще, але порівнюючи з минулим, видно – бувало й гірше. Попереду ж – нові горизонти, нові виклики, нова епоха в житті Трускавця. Епоха, в яку волею долі судилося ввести Трускавець саме Андрію Кульчинському…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень