У четвер, 16 лютого, відбулося друге засідання Дискусійного клубу в Дрогобичі. І хоча його темою було анонсовано «Розвиток Дрогобича та регіону», та виступаючі поволі «з’їхали» з неї на тему іншу, тему стратегії розвитку міста, затвердженої ще в 2004 році за часів мера Михайла Лужецького.
Формат дискусії цього разу було дещо змінено – тепер виступали не всі гамузом, а було визначено трьох «експертів», якими стали Володимир Кондзьолка, Микола Походжай та Святослав Сурма. Гадаємо, що це люди досить відомі, щоб їх представляти якось додатково. Подібно як і депутати ДМР Сергій Гориславський (Партія регіонів), Михайло Ваврин (партія «Батьківщина»), Петро Суда (партія «Удар»), як громадські діячі Хосе Турчик, Олег Косик, Ярослав Янишин, Богдан Юзефів, Роман Пастух, Віктор Возняк, Степан Макар, пан Афанасьєв та інші. Та від зміни формату якість дискусії не покращилася. Якщо на першому засіданні було досить цікаво, були елементи новизни, то тепер часто зводилося до балаканини чи моралізаторства. «Я повірю в щирість дискусійного клубу, якщо робота перейде в сесійну залу», – зазначив депутат Сергій Гориславський, дивуючись, чому керівники громадських організацій не приходять на сесію. Йому відповідали, що нема сенсу, адже є чітко сформована більшість, а з цієї більшості більшість дуже пасивна (активними в ДМР є від сили 10 депутатів, решта понад 30 тільки слухняно голосують, бо значна частина з них отримали земельні ділянки). Тоді Роман Пастух запропонував оприлюднити списки цих депутатів, щоб люди знали своїх «героїв» в обличчя. Не всі громадські організації, які ніби діють в Дрогобичі, є активні хоча б тому, що часто ГО – це ГО в складі двох осіб – голови громадської організації та заступника голови. Щоб зробити селекцію та визначити, котрі організації є дієвими, Святослав Сурма запропонував у Дрогобичі навесні провести фестиваль громадських організацій. Микола Походжай повідомив, що молодь міста готує альтернативну стратегію розвитку до тієї, яку зараз обговорюють під патронатом канадців у відділі економіки ДМР. І тут всі згадали про стратегію 2004 року, котра майже ідеальна, та біда, бо за 7 років відсоток її реалізації сягає 5 – 10 одиниць. Очевидно, що це провина в першу чергу попереднього мера Дрогобича Миколи Гука, котрому не були потрібні ні стратегія розвитку міста, ні сам розвиток. Та цього разу на критиці особливо не акцентували увагу, адже головне – не шукати винних, а шукати вихід, шляхи вирішення проблеми. Своє бачення співпраці громадських організацій та районної влади висловили Ярослав Янишин, Степан Макар, Ярослава Ковтик. Вони були єдині в тому, що при найкращих програмах не буде жодного результату без фінансового підґрунтя і приклад цьому – хоча б та відсутність внутрішніх туалетів у сільських школах і проблема це не районна, а державна. Чому так мало виділили на енергозбереження – тільки 200 тисяч? І це при тому, що на заміну світильників, у котрих ще понад 10 років гарантії, Дрогобич використає понад 2 мільйони! Та й не забути б проконтролювати, що ж із тими гучно декларованими 100 тисяч дерев та кущів, котрі мали озеленити Дрогобич. Ці та інші теми піднімав Володимир Кондзьолка, а Михайло Ваврин різко розкритикував дрогобицьку владу, що та визначила аж 60 пріоритетів, які переписуються з документів 20-річної давнини. Хосе Турчик за приклад доброго урядування навів владу Вінниці та мера цього міста Володимира Гройсмана. Ведучий Анатолій Власюк пожартував, що в номінації «Кращий мер року» Олексій Радзієвський запросто може обігнати Гройсмана. Хоча це не так жарт, як реалія нашої сьогоднішньої системи. Окрім Вінниці за приклад вдало реалізованих стратегій розвитку міст називалися також Кам’янець-Подільський та Калуш.
Присутні дивувалися, як бачить міська влада Дрогобича інвестиційний процес – це відображено хоча б у тій же скоропоспішно прийнятій (майже без обговорення) Програмі соціально-економічного та культурного розвитку міста. Так, зі 100 тисяч гривень, виділених на ці цілі, 25 тисяч – на поліграфічну продукцію, 25 тисяч – на сувеніри, 50 тисяч – на прийоми делегацій. Олег Косик запитує: «Я не бачив звіту міського голови щодо його закордонних поїздок. Де ті об’єкти, в які хтось інвестує кошти?». А інвестувати є в що. Проблема водопостачання, проблема сміття, проблема «Полімінералу», та купа інших питань. Та часто їх піднімають та говорять про них виключно напередодні вибори і часто саме ті, хто палець об палець не вдарив задля їх вирішення. Цю свою думку депутат обласної ради Михайло Задорожний висловив разом з іншою – не може бути депутатом вищого рівня той, хто не був депутатом сільської, районної, обласної рад, адже тому і маємо так багато «тушок», що місце в раді купується. Нема зворотного зв’язку між депутатом та виборцем, депутат часто не чує голосу громади. Хоча з іншої сторони, а чи ця громада завжди каже своє слово? Святослав Сурма дотримується принципу «Не знаєш – мовчи, знаєш – говори», та часто говорять одні й ті ж, які виставляють себе універсальними фахівцями – і з питань бюджету, і з питань гінекології та каналізації.
«Я маю мрію». Так казав небіжчик Мартін Лютер Кінг, цю фразу багато хто повторює, особливо в Америці, повторив її на засіданні Дискусійного клубу і Володимир Кондзьолка, додавши, що «неморальні люди ніколи не побудують моральної економіки». Дискусія поступово почала переходити у філософсько-моралізаторське русло і ведучий не міг цьому зарадити. Коли ж згадали про довіру одне до одного та про Мариновича, дехто почав виходити із залу. З трьох десятків присутніх залишилося два, а далі ряди стали ще дужче рідіти. Тож Анатолій Власюк зазначив, що наступні теми будуть більш конкретними (хто буде новим ректором в Дрогобицькому педуніверситеті, справа продажу кафе «Надії» п. Моряком, ситуація з «Верховиною» та Зоряном Ацедонським), а наступний круглий стіл відбудеться 1 березня. Стало зрозуміло, що круглий стіл повинен не обмежуватися приміщенням на Коновальця, 7. Круглий стіл Дискусійного клубу потрібно переносити в сесійну залу Дрогобицької міської ради. І хоча не всі ставляться до цієї ідеї однозначно, та перехід від звичайної балаканини до хапання владних мужів за барки (в переносному значенні) необхідний. Бо громадський контроль за діяльністю влади – це краще, ніж прогресуюча радикалізація настроїв. Хоча як для кого…
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень