Повідомлення про руйнування погруддя Івана Франка, що у скверику на розі вулиць С.Бандери та І. Франка, викликало в місті негативний резонанс. Хто підняв руку на всесвітньо відомого Поета, невтомного Каменяра, українського Мойсея? Хто вирішив познущатися з нашої національної гордості? Кому це вигідно? Чи був це злий умисел, чи просто сталося самовільне руйнування через його технічно-віковий стан?
На ці питання, які задають собі небайдужі трускавчани, відповісти нелегко. Сказати, що до цього доклали свої брудні руки зацікавлені зловмисники, можна. Але хто конкретно, не скажеш, бо ніхто нікого за руки на зловив. А чи були в когось якісь підстави, мотиви, стимули зробити такий злочин?
Якщо розглядати цей варіант, цю гіпотезу, то дійдемо висновку, що такі підстави зруйнувати пам’ятник були. Про це йдеться в матеріалах В. Ключака «Це ж як треба ненавидіти Франка» (Інтернет-видання «Трускавецький вісник» та газета «Трускавецькурорт», №28 від 8 серпня 2012 р.) та В. Кирилича «Зневажений Вічний революціонер» ( газета «Франкова криниця Підгір’я», №32 від 24 серпня 2012 р.). У них довідуємося, що на офіційному сайті трускавецької міської ради є інформація, що «бюст Івана Франка … не відповідає ні естетичним, ні містобудівним нормам». Отже, привід для його знесення чи руйнування хоч не офіційно, але поступив. Хто ж міг цим скористатися? Припущення на це питання знаходимо у статті В. Кирилича. Ось як він пише: «У листопаді минулого року сусідню з пам’ятником земельну ділянку її власник продав громадянину іншої держави. Оскільки площа цієї ділянки є занадто малою для будівництва на ній готелю чи іншої об’ємної споруди, то новий хазяїн зметикував, що саме прилеглий скверик із пам’ятником Франка доповнив би цю технічну необхідність». Далі, очевидно, цей невідомий громадянин, довідавшись про «неестетичність пам’ятника», розцінив це як негласний дозвіл і вирішив прискорити процес вивільнення цієї ділянки від присутності Франка таким варварським способом. Звичайно, було б наївно і помилково вважати, що висловлені в газеті припущення можуть бути прямим доказом причетності до цієї неординарної події міської влади. Але, як кажуть, диму без вогню не буває. Про те, що до цієї нечистої справи приклали свої руки брудні душею люди, стверджує у своїй заяві з цього приводу і сам міський голова Руслан Козир. Він пише: «Цей зухвалий акт україноненависників слід трактувати однозначно як політичну провокацію і сприймати як наругу над нашою національною гідністю». Отже, він виключає ймовірність того, що цей бюст міг зруйнуватися сам. Визнавати таку гіпотезу влада, очевидно, не зацікавлена, бо в такому разі треба взяти відразу вину на себе. Чому? Та хоча б тому, що воно свідчитиме про байдуже ставлення влади до цього пам’ятника. Чи маємо підстави так сказати? Гадаю, що так. Подивімося, хоча б газету «ФКП» № 45 за 2011 рік. У матеріалі «Порядок в місті…» йдеться про те, що пам’ятник Іванові Франкові не доглянутий, не впорядкований. Очевидно, від того часу ніхто з міських служб на стан пам’ятника не звертав увагу. В іншому випадку, якби його оглянули спеціалісти, виявили якісь руйнування, то були б вжиті для його збереження відповідні заходи. А цього не було зроблено. Тому в будь-якому випадку – висловлювання про неестетичність пам’ятника, чи про байдужість за його доглядом – послужили причиною до його руйнації. І в першому, і в другому випадку міська влада мала би визнати себе винною в тому, що сталося. Але на прес-конференції, яку провів 27 серпня з цього приводу міський голова, таких чи подібних думок не прозвучало. Не прозвучало і спростування висловлених у названих газетах думок. Навпаки, міський голова обізвав нашу газету брехливою. Журналісти поцікавилися, чи подаватиме на газету «ФКП» в суд. Пан Козир відповів, що ні. Ми ж гадаємо, що факти говорять самі за себе, і трускавчани розберуться, хто бреше, а хто пише правду.
Андрій Говіщак, газета «Франкова криниця Підгір’я»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень