4 березня в селі Млини (Республіка Польща) відбулося вшанування пам`яті автора мелодії до українського гімну, талановитого композитора, щирого патріота рідної землі і невтомного душпастиря русинів-українців о. Михайла Вербицького. Участь в заходах взяло близько півтори тисячі українців, в абсолютній більшості – представники Львівщини та українці з Польщі. З-посеред районів Львівської області найчисельнішою була делегація Дрогобицького району на чолі з головою ДРДА Володимиром Шутком. До неї ввійшли заступник голови Дрогобицької РДА Іван Мізерник, заступник голови Дрогобицької районної ради Володимир Стецівка, письменник, драматург, журналіст, громадський та політичний діяч Тарас Метик, начальник управління культури та туризму ДРДА Надія Козар, інші працівники РДА, учасники колективу «Вишиванка» Дрогобицького районного Народного дому, небайдужі мешканці району.
Дрогобиччину на заходах представляла також делегація з Трускавця у складі міського голови Андрія Кульчинського, його заступника Олексія Балицького, депутатів міської ради Миколи Сеньківа, Святослава Грабовського та Мирослава Мицька. А от міська влада Дрогобича з невідомих причин проігнорувала ці заходи.
Отець Михайло Вербицький прожив недовге життя – всього 55 років. В дитячому віці залишився сиротою, і тільки опіка перемиського єпископа Івана Снігурського дозволила хлопцеві вийти в люди і стати священиком. Ще будучи студентом, він почав писати музику, причому не тільки церковну, але і світську. Цікавий факт: з-під пера Михайла Вербицького вийшов твір «В людях ангел, не жена, вдома з мужем сатана» J
Мелодію на слова вірша «Ще не вмерла Україна» вперше було надруковано у Перемишлі в кінці грудня 1864 р., а 10 березня в цьому ж місті вперше відбулося публічне виконання пісні, якій судилося стати українським національним та державним гімном. Цікаво, що слова вірша приписували Тарасові Шевченкові, який, до речі, був ровесником отця Вербицького (Шевченко народився у 1813 р., а Вербицький у 1815). Українська громада в Польщі вважає день 10 березня Днем українського гімну і висловлює надію, що цю ініціативу підтримають і в Україні.
Михайло Вербицький помер у 1870 р. у страшних муках – від раку язика. Гідне вшанування отця проходить у його рідному краї вже давно. Громада Млинів відразу по смерті пароха дбала про його могилу, котрий віддав селу та служінню в ньому три десятиліття свого життя. Але в часи комуністичної Польщі (PRL) тінь забуття поволі почала затемняти це важливе для українців місце. І лише після демократичних змін в Польщі та проголошення незалежності України могила отця Вербицького стала місцем паломництва свідомих українців, котрі принаймні двічі на рік (в день народження отця 4 березня та в день його смерті 7 грудня) масово відвідують Млини, які знаходяться за декілька кілометрів від українсько-польського прикордонного переходу Краковець-Корчова. Проте свіжі квіти та вінки на могилі автора музики до українського гімну появляються значно частіше.
4 березня 2018 року заходи вшанування отця Вербицького стали наймасовішими за останні десять років. Після Святої Літургії в с. Хотинець українські паломники зібралися в церкві Покрови Пресвятої Богородиці у Млинах, де півтора століття тому служив о. Михайло Вербицький. Після панахиди в церкві з коротким словом про отця виступили греко-католицькі священики. Біля віче на могилі о. Вербицького слово мали голова Львівської ОДА Олег Синютка, голова Львівської обласної ради Олександр Ганущин, голова Тернопільської ОДА Степан Барна, голова Івано-Франківської ОДА Олег Гончарук. Квіти до підніжжя пам’ятника отцю Вербицькому поклали голова Дрогобицької РДА Володимир Шутко та мер Трускавця Андрій Кульчинський.
Змістовним був виступ віце-воєводи Підкарпатського воєводства Люцини Подгаліч, котра наголосила на тому, що кожен народ має святі місця, котрі будують його тотожність. Для українців одним із таких місць є могила отця Михайла Вербицького в селі Млини. Був присутнім на заходах і війт ґміни Радимно, до якої належать Млини, Богдан Шиляр.
Лютий мороз та пекучий вітер. Черги на кордоні і не надто прихильне ставлення до українських офіційних делегацій українських (?!) прикордонників в пункті пропуску Краковець. Витрачений цілий вихідний день. Але навряд чи знайшовся хоча б один українець, котрий пожалкував, що відбув це паломництво до могили творця національного і державного гімну. Море жовто-синіх прапорів нагадувало про часи початку незалежності України. А вже в автобусі, дорогою додому, про ті часи кінця 1980-х – початку 1990-х розповідали Тарас Метик, Володимир Стецівка, Іван Мізерник.
Гімн «Ще не вмерла Україна» звучав у Млинах повністю. До зібраного хору долучилися всі присутні і співали «Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє, ще на нашій Україні доленька наспіє». До цих слів нав`язували у своїх виступах українські політики, проводячи паралелі з теперішніми подіями на Сході України. І чомусь ніхто не сказав про інші слова: «А завзяття, праця щира свого ще докаже…». Бо важка щоденна праця і віра в успіх (завзяття) можуть дати результат там, де його годі очікувати від биття в груди («…покажем, що ми, браття, козацького роду»). І Павло Чубинський, і отець Михайло Вербицький завзято трудилися на благо українців і показували якого вони роду власне невтомною багаторічною працею – щоденною, копіткою, наполегливою. Вони сіяли зерно, яке зійшло і заколосилося 24 серпня 1991 року. І цю ниву не потолочить жодна азіатська орда зі Сходу…
Завершився захід у с. Млини урочистим виконанням духовного гімну України «Боже великий єдиний».
Володимир Ключак
P.S. Автор публікації висловлює щиру вдячність Дрогобицькій РДА, зокрема голові райдержадміністрації Володимирові Шуткові та відділові внутрішньої політики ДРДА (Олександра Луців та Сергій Матійко) за можливість відвідати село Млини в складі офіційної української делегації).
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень