Василь Володимирович Кравецький – кандидат в депутати до ради Трускавецької ОТГ за виборчим партійним список Всеукраїнського об`єднання «Свобода». Він працює в Дрогобицькому лісгоспі заступником керівника з питань охорони праці та техніки безпеки.
Цей скромний та порядний чоловік з першого погляду завойовує довіру, адже йде в раду ОТГ не заради якихось власних інтересів, а виключно для захисту інтересів сіл в раді ОТГ. Вашій увазі – розмова з Василем Кравецьким.
– Пане Василю, чи це Ваш перший політичний досвід, чи, можливо, Ви раніше були чи балотувалися в депутати?
– Ні, в депутати я балотуюся вперше. Минулого разу (2015 р.) мені пропонували йти, але я не хотів, вважав, що ще не маю належного досвіду, віджартовувався, що ще замолодий.
Тепер йде процес створення ОТГ, і Доброгостів, Уличне та ще декілька сіл будуть в складі Трускавецької об’єднаної територіальної громади. Тож вважаю, що селам потрібно мати своїх представників, щоб захищати інтереси сільських жителів, наших сільських громад.
Потрібно, щоб процес формування ОТГ був не просто безболісним, а корисним, взаємовигідним, потрібно впроваджувати якісь заходи, методи розбудови села, зокрема Доброгостова та Уличного.
– Однією з найбільших проблем є дорога. Стан дороги Дрогобич-Довголука, особливо в Доброгостові та Уличному, не витримує жодної критики, і зрозуміло, що з цим треба щось робити. А які ще нагальні потреби в цих двох селах, котрі варто вирішувати в першу чергу?
– Так, дорога – одна з найбільших проблем. На початку вересня ми збиралися з цього приводу, були мешканці Доброгостова, Уличного, приїжджали і представники села Довголука Стрийського району. Дорога – це артерія життя. Якщо добра дорога – тоді економиш на бензині, на запчастинах. А якщо ями, то й швидка може вчасно не доїхати.
Окрім дороги є, звісно й інші проблеми. Наприклад, громадський транспорт, який зараз не їздить як належить, бо перевізники кажуть, що їм невигідно везти тільки сидячі місця, бо не заробляють навіть на пальне, а працюють «у мінус».
Наступне – інфраструктура села. Є в Доброгостові Будинок культури – будівництво започатковане, потрібно вкладати кошти, щоб був і зал для танців, і дівчата щоб мали чим займатися, і взагалі всі підлітки могли гарно проводити своє дозвілля. Якщо розбудують Будинок культури, то можна облаштувати там читальний зал з комп’ютерами, щоб привабити молодь.
Я сам маю дітей і знаю наскільки важливо, щоб діти мали правильне дозвілля, могли збиратися десь наживо, а не сиділи в соцмережах. Треба робити гуртки, але це все залежатиме від бюджету села, наскільки це можна буде врахувати в контексті розвитку всього регіону.
Потрібно робити спортивні секції. В нас є нормальний стадіон, зараз підприємцями з Доброгостова розпочато будівництво штучного поля. Тож варто би доставити тренажери, щоб діти могли займатися спортом, зміцнювати здоров`я.
Ну і звичайно, що варто підтримувати свого виробника.
– Кілька останніх років тема ОТГ активно обговорюється в регіоні. Серед тез противників Великого Трускавця звучала страшилка, що місто відбере в селян землю, бо своєї вже майже не має. Як думаєте, чи є така загроза? Адже дійсно, не всі території Доброгостова, Уличного чи Орова задіяні…
– Я дивлюся на приклад Східниці. Ви бачите, як за останні 10 років там розвинувся туризм. Вклали гроші, побудували санаторії, готелі, зробили різні атракції, і зараз мають з цього прибуток. Хоча, з іншої сторони, це палиця з двома кінцями – треба робити так, щоб не постраждала екологія, потрібне каналізування, бо в Східниці вже немає живої риби як раніше – всі стоки від прання, миття посуду йдуть в річку. Тому маємо врахувати такий досвід, і має бути зобов’язання очисні споруди будувати найперше. Це ж рекреаційна зона.
В нашому краї є різні лікувальні води – і в районі Орова, і в районі Уличного, є заклади «Барбари». Тож потрібно шукати інвестора. Якщо він збудує завод, люди матимуть роботу, бо зараз є проблема з роботою. Карантин вніс свої корективи, і навіть ті підприємства, які раніше були досить успішними, зараз переживають непрості часи. Наприклад, цегельня в Уличному скоротила виробництво через скорочення замовлень. А відповідно коли менше людей працює – то менші доходи в сім`ї.
Сільське господарство не розвинене належним чином, залишається хіба лісове господарство. Але це 10-15% зайнятості, а решта що мають робити? Виїжджають на заробітки за кордон. Отже, потрібно думати про нові місця праці, розвиток різних галузей господарства, туризму та інше.
В наших селах є озера, є великі поля, на які може прийти інвестор, можна запроєктувати, узгодити та зробити пішохідні чи велосипедні маршрути, заїзди на квадроциклах. Адже поруч Трускавець з санаторіями та відпочивальниками, і для них цікаво було б побачити й околиці, а не тільки одне невелике місто.
Так що розвиток рекреаційної складової зміг би доповнити лісогосподарську діяльність як одну з найголовніших у наших селах.
Хоча, з іншої сторони, потрібно чітко контролювати інвестора на предмет дотримання законів. Бо в селах є сумний досвід з цим. Наприклад, в сільському господарстві приходить іноземний інвестор, бере землю, вирощує на ній певні культури, і кропить там хімікатами безбожно. Якби він в себе на Заході так покропив, то був би банкротом, а може б і в тюрмі сидів за завдання шкоди довкіллю.
Я розумію, що місцеве самоврядування не на все може впливати, але якщо треба буде спільно подолати якусь проблему, то ми це будемо робити.
– В Трускавці найбільше збувають свою сільськогосподарську продукцію мешканці Доброгостова й Уличного…
– Так, це правда. Селяни хотіли б якнайкраще збути свою продукцію, але не завжди це вдається. Сам доїзд в місто й назад займає багато часу, а ще громадський транспорт їздить рідше, ніж раніше.
Колись у Трускавці був молокозавод, зараз його немає. Тоді в людей закуповували молоко прямо в селі, не було потреби витрачати час, їхати до міста, стояти і продавати. Так що будівництво міні-молокозаводу хоча б для потреб регіону – це дуже актуальне питання. Ресурсна і людська база є. Люди споживали б натуральні молокопродукти – і сири, і інші види молочної продукції. Приїжджала б машина в Доброгостів, Уличне, інші села, забирала б молоко, і не треба його нікуди возити.
– Ви працюєте в лісовому господарстві, а стереотип у нашому суспільстві такий, що лісгоспи просто вирубують ліс і везуть за кордон. Як можна це спростувати і що робиться для відновлення лісів?
– Якщо ти пшеницю посіяв, вона дозріла, то ти мусиш її зібрати. З лісом так само. Є частина насаджень, які дозрівають, і їх потрібно вибирати. Якщо їх не вибрати в термін, то ділова деревина починає втрачати свою якість, активніше чіпляються шкідники, втрачаються кошти. Тому до цього питання завжди треба підходити розумно.
Є сформований лісовий фонд, є запроєктовані рубки, де можна взяти більшу чи меншу вибірку, є ділянки, які вирізають суцільно, і на це теж є причини. Або суцільне ураження шкідником, або, наприклад, дуб вирізають суцільно, бо він не має під собою природного поновлення. Бо жолудь хоча й проростає, але потім всихає, оскільки нема достатньої кількості світла в дубовому гаю.
Якщо ліс зрізається суцільно, то потім йде засадження лісовими культурами – дво- чи трьохрічними саджанцями дуба. В обласному управлінні є затверджена певна схема посадки, є проєкт, вказуються допоміжні культури.
Не проблема висадити, більша проблема з доглядом. Раніше люди не мали газу, то йшли і вибирали повністю дрібноту, а заодно чистили ліс від захаращення. У відділі догляду за культурами їм виписували ці «рубанці» на дрова, і люди цим палили. Газ вніс свої корективи.
Хоча останнім часом ситуація змінюється, деякі трускавецькі санаторії перейшли на тверде паливо, тож трохи пішла реалізація дров. Це взаємовигідно, бо санаторії економлять газ, а в той же час потроху піднімається лісове господарство.
Ну і від рубок є надходження в бюджети – державний, місцевий. Лісгоспи сплачують немалі суми податків від лісового господарства. Головне користування йде в державний бюджет, тобто попенна плата (рубки, коли ріжуться дерева понад 120 років), а в місцевий бюджет йдуть кошти від проріджень, прохідних, санітарних рубок.
Минулого року за рік наше підприємство сплатило за рік 9,2 млн. грн. податків.
– Гроші до місцевих бюджетів надходять з різних джерел. Які Ви бачите головні надходження до бюджету ОТГ від сіл у майбутньому?
– Як відомо, бюджет формується з різних надходжень, і в його структурі є і земельний податок, і надходження від підприємств та підприємців, і інші джерела. Щодо податку на землю, то важко спрогнозувати, чи всі люди готові будуть його платити. Якщо земля стоїть, не використовується, то люди може й будуть відмовлятися від неї.
Землю треба обробляти, вкладати в неї, щоб вона давала прибуток. Або ж давати в оренду. А в нас багато земель позаростало. Там, де раніш сіяли пшеницю чи жито, зараз не росте нічого.
Тож якщо б знайшовся інвестор, який би взяв землю в оренду, то я думаю, що люди були б не проти, аби мати з того зиск. Земля в нас розпайована, але щоправда, часто ці паї розкидані.
– Пане Василю, чому балотуєтеся саме від партії «Свобода»? І чому Ваші односельчани та мешканці сусідніх сіл мали би підтримати саме Вас?
– Я вже сказав, що і раніше були пропозиції, щоб я балотувався в органи влади. Цього разу багато моїх друзів все-таки мене переконали, що треба йти в депутати, бо тоді можна для села, для всього регіону зробити значно більше. Тому я погодився йти.
Депутатство саме по собі мені не цікаве, нам важливо щось робити для села, для краю спільними зусиллями. Люди надіються, що я зможу вирішити різні питання наших сіл в кращу сторону, тож треба пробувати і використовувати цей шанс.
Ідеї «Свободи» мені дуже близькі, бо це не одноразовий проєкт, а партія, яка пройшла випробування часом, це партія, яка чітко та послідовно відстоює національні інтереси, це дійсно державницька політична сила. А кожен хоче, щоб в Україні краще жилося, щоб наша держава розбудовувалася, процвітала, щоб українець був господарем на своїй Богом даній землі.
Газета «Свобода»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень