Віра Михайлівна Шатинська викладає англійську мову в чотирнадцятій дрогобицькій школі. За її словами, вона походить з сім’ї корінних дрогобичан, напевно, з сотого коліна.
– Пані Віро, чи не болить Вам те, що нині робиться в Дрогобичі?
– Дуже болить. Я вважаю, що в міській раді повинні бути люди, які люблять Дрогобич, знають кожний його камінець, дбають про мешканців, про своїх людей. Я не бачу, що зараз влада відповідає цим стандартам. Не може бути міським головою людина, яка вирубує дерева навпроти свого будинку і каже, що це тополя, хоча насправді це були липи. Є багато фактів, з яких випливає, що в ратуші абсолютно не думають про людей.
– Ви стали однією з активісток щодо зняття антени мобільного зв’язку на будинку ДТСААФ на вулиці Сагайдачного.
– Ви подивіться, скільки в Дрогобичі антен. Маса! Зв’язок до цього здійснювався, і не було проблем. Тепер чомусь з’явилося так багато антен. Якщо раніше був зв’язок, то він і зараз має бути. Він і є, і він би був. Я влітку об’їздила всю Європу, але ніде не бачила станцій мобільного зв’язку. Мені пояснили спеціалісти, що таких станцій на Дрогобич мало би бути не більше трьох, але за містом. Тоді можна буде спокійно користуватися мобільним зв’язком.
– Чи здійснюється в Європі роз’яснювальна робота щодо обмежень користування мобільним зв’язком?
– В обов’язковому порядку! В розвинутих державах дітям не дозволяють користуватися мобільними телефонами до 16 років. У нас навіть деякі дошкільнята вже мають телефони. В Україні вважають, що чим більше телефонів, тим краще. То що виходить? Чим більше антен – тим люди здоровіші? Але насправді все навпаки. Не треба статистики, ви просто щодня почитайте клепсидри – і зрозумієте, що багато людей помирає. Більше, ніж раніше. І помирає більше, ніж народжується. Постає питання: чому? Заводи не працюють – значить, повітря має бути чистим. А у нас люди помирають, горобці щезли.
– І тараканів нема.
– За тараканів не знаю, в мене їх ніколи не було, але горобців нема.
– Наша газета вже писала про те, що в ніч з дев’ятого на десяте вересня змонтували станцію мобільного зв’язку на будинку ДТСААФ.
– Так. Причому обладнання привезли раніше. А вночі почали монтувати, щоби ніхто не бачив, брехали, що це, мовляв, вони встановлюють телевізійну антену.
– Чи зверталися Ви до влади з приводу цих дій?
– Я відразу ж зателефонувала до пана Коростельова. Він відповів, що ми діємо правильно, що рішення про монтаж станції мобільного зв’язку нема, ніхто нічого подібного не приймав. Цю розмову чули люди, вони можуть підтвердити. Раз нема рішення, то ми викликали міліцію. Міліція приїхала десь через півтора години і показала нам відповідні документи.
– І що це були за документи?
– Як нам пояснив старший лейтенант міліції, це було рішення Дрогобицького міськвиконкому від 24 березня за номером 131.
– Що там написано?
– Виконком надавав дозвіл на монтаж цієї станції мобільного зв’язку. Ми зрозуміли, що не можемо зараз нічого зробити, бо наші дії були би протизаконними.
– І ви змирилися з тим, що ось так, можна сказати, нахабно встановили знову станцію мобільного зв’язку, адже декілька років тому її вже демонтовували?
– Ми в жодному разі не змирилися. Скликали збори мешканців, запросили на них представників влади.
– Хто був від влади?
– Перший заступник міського голови Олександр Коростельов і керуючий справами Дрогобицького міськвиконкому Євгеній Шильник.
– І що було на зборах?
– Коростельов сказав, що за це рішення проголосувало одинадцять членів міськвиконкому. Але коли пан Ваврин зателефонував одному з членів виконкому, той сказав, що за таке рішення не голосував і взагалі не пам’ятає, щоби таке питання розглядалося на засіданні міськвиконкому.
– Зрозуміло. І що тепер влада робитиме?
– Коростельов сказав, що те рішення вони визнають помилковим. Він повідомив, що це питання винесуть на сесію Дрогобицької міської ради. Вона має відбутися 30 вересня.
– Але ж мова йде не лише про ваш випадок. Мешканці інших мікрорайонів теж не задоволені тим, що на їхніх будинках розташовані станції мобільного зв’язку.
– Так. До нас на збори приїхала жіночка з вулиці Макаренка, чи як там зараз ця вулиця називається по-новому. У них так само проблеми з тією станцією. Вони неодноразово ходять до ратуші, бо навіть Коростельов сказав: я вас знаю. Ніби вона ходить до нього щось просити. Вона ходить, бо у неї біда зі здоров’ям. І там у них у всіх біда зі здоров’ям. Ці люди приїхали до нас, підтримали. Було видно, що ми не одні.
– Попередню сесію скликали декілька разів, бо ніяк не назбирувалася потрібна кількість депутатів. Це незручне для влади питання: відміняти те, що вже прийнято. Як Ви думаєте, може так статися, що знову не буде кворуму на сесії?
– Звісно, нашим депутатам можуть повідомити, аби вони не приходили на ту сесію. Я прошу повідомити про сесію через засоби масової інформації. Я прошу мешканців Дрогобича проконтролювати депутатів, за яких вони голосували, аби ті прийшли на сесію. Я прошу, щоб і партії, від яких ці депутати пройшли до міської ради, так само проконтролювали прихід своїх людей. А то виходить смішно: є депутат, а на сесії не ходить.
– А самі мешканці прийдуть на ту сесію?
– Нас ніхто не запрошує.
– Так ви самі йдіть. Маєте конституційне право.
– Спробуйте потрапити в ратушу до якогось чиновника, а особливо на сесію.
– Як Ви вважаєте, чи достатньо тиснете на владу, аби вона прийняла рішення про демонтаж станції мобільного зв’язку на вулиці Сагайдачного?
– Думаю, що достатньо. Якщо вони не глупі, то побачили, що народ проти. На цих зборах ми їм прямо казали: “Ідіть, а то ми вас повикидаємо!”. В будь-якій цивілізованій державі такий би чиновник взагалі би щез з міста, бо йому би соромно було дивитися в очі людям.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень