Нещодавно минули перші п’ятсот днів, як прийняла присягу теперішня владна команда Борислава – міський голова, депутати обласної та міської рад, затверджено новий склад виконавчого комітету. Майже півтора року – відрізок часу, немалий для осмислення того, що ж вдалося, а що не вдалося зробити у плані виконання передвиборчої програми Володимира Фірмана та його однодумців. Із цієї нагоди наш кореспондент узяв інтерв’ю у міського голови. І перше запитання стосувалося, як на сьогодні, найболючішої для бориславців теми:
– Володимире Стаховичу, розпочнемо з того, про що в місті найбільше говорять: водопостачання. Власне, ця проблема у Вашій передвиборчій програмі таки першочергова. І навіть після отих п’ятиста днів вона не втратила своєї гостроти. Яким бачите вихід із цієї непростої ситуації?
– Вихід у тому, що треба робити реальні кроки. І ми їх робимо, хоча це непросто. Проблема водопостачання міста, як естафета, переходила від однієї каденції до другої і ставала ще гострішою. Так що, можна сказати, ми отримали її у спадок від попередників. У чому ж полягали наші реальні кроки? Ми виграли конкурс у державній програмі «Чиста вода», нам виділили понад чотири мільйони гривень із держбюджету, а понад вісімсот тисяч вкладено з бюджету міського. Будівельним об’єктом номер один більш як півроку був для нас водозабір «Ріпне», на якому ми й реалізовуємо свою програму. Його плануємо ввести в дію найближчі тижні, і він, сподіваємося, суттєво поліпшить водозабезпечення міста, особливо вулиць, де найбільше відчувають цю проблему – Городище і мікрорайон Бані. До того ж, на Коваліва, Довженка, Городище поставимо для підкачування насосні станції. Ми планували задіяти «Ріпне» значно швидше. На жаль, нам нашкодила минула зима…
– Яка всіх нас багато чому навчила. Була ж вона найсуворішою за останні десятиліття…
– За останні п’ятдесят років. Після тривалих лютих морозів, які на «Ріпному» й у Рибнику сягали тридцяти шести градусів, ми багато позицій переоцінили, будемо їх обов’язково враховувати надалі. Бо ж позамерзали не тільки ріки біля локальних водозаборів та в Рибнику, а й труби глибоко в землі, до метра, а також у підвалах будинків. І тим не менше, користуючись нагодою, прошу вибачення в мешканців Борислава за всі незручності з цього приводу. Повірте, ми робимо все для того, аби значно змінити ситуацію в місті з водопостачанням. Наш головний орієнтир – використання водних резервів самого Борислава. Це водозабори «Валька», «Штателянди», «Білі криниці». Дала згоду під’єднатися до нашої мережі й сільрада Попелів. Мусимо реально усвідомити, що схема водопостачання в такому вигляді, якою вона була дотепер – це дорога в нікуди. Нас мало не щотижня шантажує Обленерго – за несплату великих енергозатрат на Рибницькому водозаборі. Аби не допустити замерзання водогону, в лютому насос качав воду як удень, так і вночі. Ми змушені були так робити. Ситуацію врятовано, але маємо на цей місяць і цифру «кругленьку» – понад п’ятсот тисяч гривень боргу за електроенергію… Отже, «золотою» виходить нам така вода. До того ж, шість годин качаємо, аби три години подавати на місто воду. Ми не відмовляємося від Рибника, звідти братимемо воду тільки в нічні години, коли дешева електроенергія. Поміркуймо: ціна кіловата в нічний час – 39 копійок, вдень – 1,14 грн., а в піковий час – 1,87 грн. Будемо раціонально поєднувати можливості локальних водозаборів, яких у місті близько десяти, із Рибницьким.
– І другий напрям – енергозбереження. Якою Ви, пане голово, бачите його реалізацію на близьку й далеку перспективу: на рік і на каденцію?
– Коли я бував у приміщеннях нашої центральної міської лікарні, звернув увагу, як мерзли під час тих морозів хворі. У двох светрах, а ще коли вони на витяжці! Ми й почали заміну вікон. І не тільки в медицині, а й у навчальних і дошкільних закладах. Ось приклад: у спальні третього дитячого садка замінили два вікна, температура в ньому піднялася з восьми до вісімнадцяти градусів. Гадаю, із заміною вікон ми прийняли правильне рішення. Хоча на тому спекулюють деякі опоненти, приписуючи мені фірму, до якої я не маю ніякого відношення. Але, як мовиться: собака гавкає, а караван іде. Ми будемо з літа готуватися до зими, замінимо вікна в усіх школах і садках. Бо з такими «дірявими» вікнами, які в нас є, говорити про заощадження теплоенергії – порожні слова. Навіть у будинку міської ради між вікнами й підвіконнями долоню можна було зміряти. Довелося наводити порядок із економією теплоенергії і в себе…
У вирішення важливого питання економії енергоресурсів великі надії покладаємо на участь у ще одній державній програмі – з енергозбереження. Поки що чекаємо результатів конкурсу, які розглядатимуть у Кабінеті Міністрів.
– Щодо третього напрямку: робота з дітьми і молоддю. Які напрацювання плануєте реалізувати?
– Мене інколи звинувачують у якихось війнах із дітьми. Хоча, для порівняння, ми значно більше виділяємо коштів на розвиток спорту серед дітей, на проведення виховних заходів, фестивалів, конкурсів, аби відірвати дітей від вулиці. Наше майбутнє залежить від того, як турбуємося про дітей.
Порівняймо декілька цифр. Ви їх уже публікували в «Нафтовику», але деякі назву. При попередній каденції витрачали на це щорічно від 25 до ЗО тисяч гривень, а вже 2011 р. – 68 тисяч, на цей рік плануємо 163 тисячі. В нас велика проблема в роботі з дітьми. Багато батьків на заробітках, їхні вихованці нерідко напівбезпритульні. На жаль, багато батьків не цікавиться своїми дітьми. Ось проводять змагання серед дворових команд із футболу. Сумно, але батьків там майже нема. Що, збайдужіли, якими виростуть їхні чада?
– Ми вже говорили, що ваша команда визнана кращою у програмах «Питна вода» та з енергозбереження. Але ж Борислав – місто суцільних проблем: куди не кинь — всюди клин. А як же з іншими напрямками життєдіяльності міста – мостами, дорогами, ліфтами?..
– Коли я вперше прийшов до облдержадміністрації й поцікавився, які програми подавав для розгляду Борислав, то почув у відповідь, що мої попередники не подавали жодних. Цього ж року беремо участь у більш як тридцяти програмах. Мені сказали, аби визначитися і звузити їх кількість. Але ж гірка правда: чи є хоч один напрям життєдіяльності міста, який би можна назвати успішним?
Щоправда, я сказав би, що приклад міг би показати керівник відділення реанімації Юрій Олекса, який без нагадувань тримає порядок у своїй службі. Хай би в нього повчилися інші керівники від медицини.
Багато проблем – у роботі Будинку дитячої та юнацької творчості, ДЮСШ. До речі, в дитячо-юнацькій спортивній школі, відколи тут керує досвідчений тренер Олег Загірський, справи пішли на краще.
– Ми недавно писали, що у Вас налагодилися контакти із вищим керівництвом ПАТ «Укрнафта». Можливо, за рахунок цього вдасться хоч у якійсь мірі скоригувати ситуацію в місті на краще.
– Добре, що є кроки до порозуміння. Ми обмінялися позиціями: я – від імені бориславської влади і громади, вищі керівники «Укрнафти» – від імені правління акціонерного товариства. Але добрі контакти мають привести до доброго результату. Ми розуміємо: «Укрнафта» – Товариство, яке працює на прибуток. Та потрібно ще пам’ятати і про тих, хто видобуває земні скарби, про їхні соціальні, екологічні проблеми, мости, дороги, школи й лікарні, про пенсіонерів, які десятки років працювали при нафті… Ми стараємося знайти компроміс, порозуміння з керівництвом «Укрнафти», які влаштовували б обидві сторони.
– Нинішній рік – ювілейний для Борислава: 625-річчя першої писемної згадки про місто. Зрозуміло, міська рада, вся громадськість готуються до його відзначення. Як спрацює влада — то буде оцінка роботи вашої команди. Що Ви сказали б із цього приводу?
– Ми вже провели декілька цікавих заходів, зокрема, міжнародний турнір Із боксу в лютому, свято для школярів у міському Палаці культури в березні. Але головні події відбудуться у вересні. Знаковим буде Міжнародний форум нафтовиків, що співпадає зі святкуванням Дня нафтовика і традиційного Дня міста. До цієї події в міському парку плануємо встановити скансен, себто музей просто неба. Такі музеї є в польських містечках Бубрка, Санок. До речі, там десь біля двох третин експонатів – пов’язані з Бориславом, а сам Борислав такого музею не має, хоч про це мовиться багато років.
– А якщо в цьому переліку виокремити Міжнародний форум нафтовиків, чи можна розраховувати на підтримку на вищих рівнях влади? А отже, можливо, виграє від цього місто в ремонті доріг, мостів, культурних об’єктів, в облагородженні того ж міського парку?
– Цією ідеєю я поділився з головою облдержадміністрації Михайлом Костюком, чи буде підтримка ОДА у проведенні такого заходу. Перший керівник області, що дуже приємно, підтримав нашу ідею. Сьогодні в облдержадміністрації це питання поставлено за вагомістю третім в області після «Євро-2012». Другим – Всесвітній з’їзд бойків, а далі – Міжнародний форум нафтовиків. Підготовлено проект відповідної Постанови, його подано на розгляд Кабінету Міністрів України. Я дуже вдячний заступникові голови облдержадміністрації Богданові Матоличу, керівникам відповідних відділів ОДА, а також заступникові міського голови Сергію Оленичу і начальникові відділу внутрішньої політики Наталі Бараняк, які спільно працювали над цим документом і входять до оргкомітету з підготовки до такого важливого заходу.
Сподіваємося на підтримку щодо проживання гостей з боку Східниці. Добрі контакти в нас із керівництвом «Трьох синів», інших санаторіїв та пансіонатів.
– Володимире Стаховичу, Борислав — це сув’язь таких проблем, як мости і дороги. Була надія, що в ході підготовки до «Євро-2012» дороги, принаймні центральну, що з’єднує Трускавець і Східницю, відремонтують. Але наші сподівання справдилися хіба наполовину. На що можемо розраховувати цього року?
– Нам перепаде два мільйони 200 тисяч гривень, у цій сумі – 10 відсотків наших коштів. Так що сподіваємося полагодити не тільки вулиці Володимира Великого, Данила Галицького, С. Бандери, ай Дрогобицьку, С. Петлюри, Шкільну, М. Грушевського…
Одним із пунктів нашої програми було будівництво асфальтного заводу. Але ж побудова такого заводу – то тільки пів справи. Тут потрібні потужна техніка і відповідні кошти під конкретні роботи. Ми вирішили піти іншим шляхом: створити умови для фірм, які зареєстровані в Бориславі, встановити для них мінімальний земельний податок. І в нас уже є домовленості із фірмою «Агрошляхбуд» зі Стрия, яка буде виконувати шляхобудівельні роботи. Ця фірма має добрих фахівців, сучасну техніку, а головне – свій асфальтний завод. Словом, відновлюється справедливість: місто Стрий свого часу забрало в нас ШБУ-7, а тепер подібне підприємство буде зареєстроване в Бориславі, сплачуватиме податки в міський бюджет.
– А яка доля наших мостів?
– Ми вже почали ремонт мосту біля заводу РЕМА. Це питання розглянуто й підтримано на сесії міської ради – щодо фінансування робіт. Другий міст плануємо прокласти через Тисьменицю нижче заводу РЕМА, неоддалік пішохідного мосту. Він з’єднуватиме вулиці Володимира Великого і Дрогобицьку.
Окрім цього, в НАК «Нафтогаз України» нам пообіцяли п’ять мільйонів гривень на спорудження мосту на річці Лошань по вулиці Гірній. Цей об’єкт готова взяти на себе фірма «Агрошляхбуд».
– Чи ж є надії на головний міст — на вулиці Героїв ОУН-УПА? Було ж багато обіцянок, сподівань?
– Деякі сподівання все-таки є, і то на цей рік. Але навчені гірким досвідом різного розвитку подій, ми готуємо запасний варіант: є задумка встановити міст неподалік інфекційного відділення центральної міської лікарні. Таким чином, буде можливість значно скоротити віддаль між вулицею Володимира Великого і Дрогобицькою в районі колишнього «Світлячка».
– Володимире Стаховичу, ще упродовж першого року Вашої каденції Ви особисто мали чимало обнадійливих зустрічей із іноземними інвесторами. На що можна сподіватися цього року?
– На початку квітня до нас приїжджали представники потужної італійської фірми. Ця фірма займається всім, що йде на поліпшення життя людей. Вона активна на ринку біоенергетики, очищення від сміття, водовідведення, водопостачання, виробництва сонячних батарей. Фірма працює в 16 країнах Африки, а в нас планує встановити електростанцію на 9,5 мегават. Італійці ведуть переговори із нинішніми власниками приміщення колишньої фабрики нетканих матеріалів, хочуть у травні зареєструвати в Бориславі фірму, що продукуватиме сонячні батареї. 50 відсотків продукції йтиме до українського споживача, а ще 50% – за кордон.
Готуємо проектно-кошторисну документацію на виготовлення очисних споруд, і до цього готова долучитися ще одна фірма. Очисні споруди будуть разом із біоенергетичним комплексом.
Взагалі, прийде час – і я назву багатьох благодійників, людей, які конкретно допомагають Бориславу. Таких, як підприємець Ігор Курус, який допоміг нам коштами на придбання труб для водозабору «Ріпне». Він розуміє, що мешканцям Борислава і Східниці потрібна вода, і радо цьому сприяє.
– На кого Ви, Володимире Стаховичу, спираєтеся, хто бере на себе найбільше у вирішенні міських проблем? Маю на увазі вашу команду…
– Само собою, весь депутатський корпус, мої заступники, депутати обласної ради – Володимир Голобутовський і Василь Кочержат… Коли мова йде про найгостріші міські проблеми, всі забуваємо про партійну приналежність. І те, що ми такі різні, це нормально. Один мудрий чоловік сказав: «Якщо я буду такий, як усі, то хто буде таким, як я?». Бо кожен депутат має право на власну думку, власну позицію. Тим більше перед виборами не кожен може поводитися адекватно. Але найкраще нас розсудить час.
– Я не можу обминути й такого питання: бориславські проблеми «засвітилися» на всю Україну. Інтерв’ю з Вами брали провідні канали центрального телебачення. Вас не обминають увагою й деякі партійні видання. Мова йде переважно про міські негаразди. Як Ви ставитеся до журналістів, які загострюють такі проблеми?
– Здебільшого, позитивно. Цілком імовірно, що в деяких випадках хтось запрошував журналістів різних телеканалів, аби насолити мені. А вийшло навпаки. Власне, журналісти загострювали проблеми із водою, із загазованістю. І тоді в облдержадміністрації легше знаходили кошти на вирішення тих бориславських проблем. Після виступів центральної преси легше було вести переговори в Києві.
Але я негативно ставлюся до видань, які пишуть різні побрехеньки, там навіть близько правди нема. Буцімто в мене є фірма, що виготовляє вікна, та й різні інші інсинуації. Гадаю, такі писаки, я їх не можу назвати журналістами, за наклепи мають відповісти перед судом.
На мене, я знаю, багато нарікають. Але ж я хочу небагато. Аби люди приходили на роботу працювати, а не відбувати час. Аби в нас було більше порядку і дисципліни – в медицині, освіті, в наших виконавчих службах. Підсумовуючи, скажу, що наша мета – чиста вода, тепло у помешканнях і надії на краще майбутнє.
Розмову вів Роман Соловчук, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень