Не так давно минуло 20 місяців, як прийняли присягу і приступили до виконання обов’язків депутати Львівської обласної ради. Це й символічний відрізок часу – третина каденції. Час уже й немалий, аби зробити певні підсумки. Ми й зустрілися з цього приводу зі знаною людиною – депутатом обласної ради від Борислава Володимиром Голобутовським і попросили його відповісти на декілька запитань.
– Володимире Зеновійовичу, не тільки наші мешканні, а й люди, так би мовити, — збоку, навіть по різних інстанціях, сприймають Борислав, як одне з найпроблемніших міст в області. Куди не кинь — всюди клин. Тому Вам, як депутатові, вочевидь доводилося і доводиться займатися різними питаннями, першочерговими і другоплановими. Хотілося б почути Вашу думку, Ваш підсумок: що зроблено за цей відрізок часу?
– Це правда, що Борислав – проблемне місто. Попри всі негаразди, найслабшою ланкою є водопостачання. Наша команда на рівні міської влади визначила цю проблему найпріоритетнішою. Дещо нам усе-таки вдалося зробити. Спеціалісти міської ради подали свій проект на Всеукраїнський конкурс «Питна вода» – і ми виграли його. Нам держава виділила на будівництво водозабору «Ріпне» близько чотирьох мільйонів гривень, 800 тисяч додала міська рада. Такими були умови конкурсу. Тут я долучився, як депутат обласної ради. Відома істина: кожен проект, кожен документ повинен мати «ноги». Я старався проштовхувати наші спільні ідеї коридорами влади. Нерідко це дуже непросто. Але «Ріпне» – то лише часточка від того, що маємо ще зробити задля стабільного водопостачання. Тому ми вирішили йти далі. Вже подано програми на реконструкцію водозабору «Рибник» і локального водозабору «Валька» – на обидва об’єкти сподіваємося отримати по п’ять мільйонів гривень. Тільки тоді зможемо говорити, що проблему зрушено з місця.
До вирішення цього питання я так само долучився – разом із начальником житлово-комунального відділу міської ради вів переговори із керівником житлово-комунального управління ОДА Євгеном Бентковським, через нього подали відповідні документи. Наскільки мені відомо, ці програми вже скеровані на затвердження до Києва. Будемо надіятися на успіх.
– Дуже проблемними у Бориславі є дороги і мости. Щойно встановлено один із мостів біля заводу РЕМА. А яка доля стратегічного— на вулиці Героїв ОУН-УПА?
– На жаль, щодо власне цього мосту похвалитися нема чим. Таких об’єктів в області близько вісімдесяти, наш значиться у першій десятці. Але що з того, коли навіть міністр із надзвичайних ситуацій Віктор Балога пообіцяв 12 мільйонів на цей міст, а нічого з того не вийшло. Нам уже й не обіцяють тепер таких коштів, хоч ми зверталися у багато владних кабінетів. Тож вирішили поки що спорудити трохи нижче зруйнованого тимчасовий міст для вантажного транспорту до 20 тонн. Потрібно орієнтовно 700 тисяч гривень плюс 120 тисяч грн. на вартість проектно-кошторисної документації. Щодо питання доріг – хвалитися не буду: тут моєї заслуги нема. Кошти виділили пропорційно з обласного бюджету на всі міста плюс кошти податку із транспортних засобів.
Додам, що останнім часом за мого сприяння виділено кошти з обласного бюджету під очисні споруди – 350 тисяч гривень і 100 тисяч гривень на будівництво котельні міської ради.
– До старих проблем додалася теж не нова, екологічна, яка вже не вперше нагадала про себе. Ваші дії як депутата обласної ради в цій критичній ситуації, коли над Бориславом знову нависла загроза загазованості?
– Я був із цього приводу у заступника голови облдержадміністрації Богдана Матолича. Прагнемо привернути увагу різних гілок влади до наших проблем. Хотілося б, аби тими проблемами перейнялися й у ПАТ «Укрнафта». Я не розумію, чому між його керівництвом і Бориславською міською радою якісь недружні стосунки. Останній раз, коли з «Укрнафти» надходили кошти на соціальні проблеми Борислава, був 2004-й рік. Мала би бути добра воля керівництва ПАТ, адже в Бориславі живуть тисячі їхніх працівників, їхні родини, які користуються соціальними потребами: навчають дітей у школах, виховують у дитсадках, лікуються в медичних закладах, їздять дорогами. До речі, чи не найбільше нищить автошляхи важка техніка, що належить підприємствам нафто-газовидобування. Хоч би виділяли по мільйону на рік – і можна було б замінювати водогони, лагодити дороги. Раніше була рамкова угода між «Укрнафтою» та обласною держадміністрацією. За останні роки коштів таких не надходило, і відповідно не укладено жодної рамкової угоди. Щодо аварійної ситуації, вини самих нафтовиків, зрозуміло, нема. Проявилися надра, які свого часу по-хижацьки експлуатували, не думаючи про наступників. Але в цьому випадку керівництво «Укрнафти» мало б піти назустріч містові, яке несе на собі всілякі загрози тривалого нафтовидобування. До того ж, із багатьох застарілих свердловин відбирають нафту й газ, і мають від цього певні кошти.
– Володимире Зеновійовичу, що ж не вдалося зробити за третину Вашої каденції?
– Передовсім, поки що, попри всі зусилля не вдалося вирішити проблему водопостачання. На мою думку, водоканал треба віддати в концесію, в оренду. Тут потрібно вкласти значні кошти, а їх у міської влади нема. Людям потрібна вода. Завдання міської влади – укласти грамотну угоду, аби тримати власника у рамках закону та мати важелі впливу на нього. Вся комунальна сфера в державі занедбана: у Дрогобичі, Львові, всюди. І надіятися, що держава шукатиме кошти для Борислава, – річ примарна.
Не вдалося нам і полагодити ліфти. Частину зроблено. Нам свого часу кошти виділили, але доручили львівській фірмі, яка з вісімнадцяти ліфтів зробила тільки п’ять. На цей рік на це коштів не виділили. Тут хіба могла б підсобити «Укрнафта» – в міській казні таких коштів не знайдеться.
– Пане Володимире, і насамкінець: Ви — відомий у Бориславі меценат, який постійно допомагає коштами, або ж продуктами харчування тим, хто цього потребує. Декілька слів про це.
– Власне, тут коментувати нічого не буду. Хай за мене скажуть інші. Роблю це не задля якихось інтересів, а як християнин, головною заповіддю якою має бути «люби ближнього свого, як самого себе».
Як до депутата обласної ради, цього року до мене вже звернулося близько півсотні громадян із проханням надати одноразову матеріальну допомогу. Більшість із них уже таку допомогу отримала, решта отримає найближчим часом. Значною сумою допоміг важкохворій дитині на хірургічну операцію. Готовий прийняти виборців із різними життєвими проблемами. Невдовзі запрацює моя громадська приймальня. Чим зможу – допоможу.
***
Від себе додамо те, про що через скромність не згадав Володимир Зеновійович. А співпрацює він тісно із благодійним фондом «Карітас», від якого близько двохсот знедолених людей отримали різдвяні подарунки та близько 170 – великодні. Став він доброчинцем і для переможців конкурсу КВК «Сходинка до успіху» – фінансував екскурсію до Києва, а для активних учасників інших конкурсів – екскурсію до Львова. Фінансував допомогу і дітям-сиротам «Оріани», і проведення фестивалю хореографічного танцю, «Губицькі фестини» і ще багато інших добрих речей. Він повсякдень старається чинити добро, як справжній християнин і патріот.
Розмову записав Роман Соловчук, газета «Нафтовик Борислава»
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень