Як мало потрібно для радості дитини

Прочитавши статтю Лесі Григоренко «Піар на дітях, або Надумані майданчики від Козира», вирішив написати теж по даній темі. Знаємо, що ГО «Рада міста» збирається реагувати на цю публікацію, про це нас повідомила прес-секретар цієї організації Валентина Гук. Хоча і ми не поділяємо точку зору п. Лесі Григоренко, все ж розмістили цей матеріал, оскільки наше видання є демократичним та чи не єдиним у місті, в якому не відмовляємо нікому щодо розміщення своїх думок, поглядів, позицій. З однієї сторони, дійсно, дещо дратує, коли зроблене добро широко рекламується по бігбордах, інформаційних бюлетенях, газетах тощо. Але це вже інше питання, а за те, що пан Козир дійсно постарався та відремонтував кілька майданчиків у місті, йому все ж варто подякувати.

Кожен з нас був дитиною, та зростали ми не в однакових умовах. Комусь хіба пташиного молока бракувало, а інший тішився, коли тамував голод куском черствого хліба. Хтось хизувався новеньким одягом щотижня, а в іншого визирали голі пальці з дірявих черевиків чи батьківських чобіт і це була «рівність» радянських часів, про яку воліють замовчувати. Але для кожного дитинство – прекрасна пора, такий собі втрачений рай, за яким шкодуємо, але знаємо, що назад дороги нема.

Більшість сучасних політиків Трускавця зростало в селі і питання дитячих майданчиків в сільській місцевості ніколи не стояло. Місто має інші вимоги, тут дітей більше, а місця, де вони могли б побавитися, побігати та повеселитися, відчути радість перебування на «своїй» території, мало. Тому те, що за дітей у Трускавці згадали і влада, і опозиція – надзвичайно добре. І нічого, що напередодні виборів, ми ж живемо майже в суцільних виборах, у заполітизованому суспільстві і не від нас залежить, коли цьому прийде кінець. Важливо, що є результат – хороші майданчики для дітей, оновлені та облаштовані місця відпочинку для дорослих – матерів тих же дітей, бабусь, стареньких пенсіонерів та інвалідів, які тепер можуть вигріватися на сонечку чи посидіти в затінку не на гнилій колоді, а на свіжо помальованій лавочці.

Подібно як і п. Леся, ми зробили невеличку екскурсію по місту, але не їздили (ходячи пішки, побачиш і більше, і краще) та вишукували недоліки, а постаралися побачити позитив. Скажемо лише за кілька майданчиків, бо описати радість дітей на всіх них нереально. Тому просимо не ображатися, якщо за когось не згадали.

Отже, розпочнемо з невеликого, але ошатного майданчика біля будинку 40 на вулиці Бориславській. Тут майданчика ніколи не було, діти гралися то на території дитячого садочка, то в сусідніх дворах. Тепер є свій майданчик і діти щиро вдячні санаторію «Світязянка» за його будівництво. Вдячні і діти з будинку «Велика Китайська Стіна», так в народі називають Сагайдачного, 19, біля них МПП «Такт» оновив старий майданчик та зробив його придатним для ігор.

На вулиці Дрогобицькій варто відзначити майданчик, зроблений силами санаторію «Карпати», тут не лише оновили старі споруди, а й поставили нові та ще й огородили місцину. Бавляться тут дітки та сидять дорослі з 12 та 14 будинків на Дрогобицькій, з 9-поверхового Мазепи, 4, з Мазепи, 2, приходять навіть з вулиці Б. Хмельницького (будинок 4 – єдина багатоповерхівка на цій вулиці), Л. Українки та інших. Гарно огороджений майданчик і біля будинку 1 по Стуса, тут теж постарався вищеназваний санаторій та його керівники.

Вулиця Івана Мазепи – одна з тих, де переважають багатоповерхівки і де проживає багато населення міста. Своєрідність забудови (так звані прольоти) дозволяють дитячі споруди розміщувати зразу для кількох будинків. В одному з таких «прольотів» і відремонтував майданчик Руслан Козир і тепер діти з кількох прилеглих будинків можуть вивільнити свою енергію, повправлятися, розімнути м’язи.

Надзвичайно задоволені мешканці будинків 7, 9 та 11 по вулиці Стуса – їхній майданчик хоча і був у непоганому стані, але тепер він – один з кращих у місті. Зробили його еменесники, Трускавецький МВ МНС України під керівництвом п. Миколи Лучковського, зробили, як то кажуть, на совість. Гойдалка, гірки, пісочниці, драбинки, лавочки для відпочинку старі відновлені і нові поставлені – аж любо глянути. Оновлено дитячі споруди згаданим вже Козиром (фірма «Арко») на Данилишиних, 47,49,51 (один майданчик) та на Стуса, 10 і 12. Прекрасний майданчик мають тепер і діти з Данилишиних, 21 та Стуса, 16 і 18 (санаторій «Батьківщина»), повністю наново поставлено гойдалки, пісочниці, драбинки та інші потрібні для дітей споруди, а також лавочки між будинками 64 та 70 на Стебницькій («Лемар-Євросервіс»).

Та найдужче нам сподобалося, як відремонтував майданчик поблизу будинку 1а на Івасюка трускавецький водоканал. Депутат з цієї округи Ігор Гарванко каже: «Ви обов’язково побувайте там і подивіться», ми його послухали і не пошкодували. Хто пам’ятає, в якому дійсно занепадному стані були ці споруди, той зрозуміє, про що мова. Стара ракета була аварійна і небезпечна для життя дітей, з 4 гойдалок не було жодної, висіла поіржавіла арматура, загаджені були і драбинки та лавки. Тепер тут все ідеально відремонтовано, зроблено, пофарбовано, видно, що до справи взялися не абияк, а з душею. І за безпеку подбали, зокрема на тій же ракеті.

Гарно зроблені майданчики і біля Бориславської, 38 (готель «Старий Відень»), біля Івасюка, 5 (ПП Микола Ляхоцький) та ряд інших.

Щоправда, є й такі, що підійшли до прохання міського голови дещо формально, просто помалювали, навіть колисанки не поправивши, або й зовсім зігнорували проханням влади міста. Та таких небагато і ми називати їх не будемо. Є ще в місті і майданчики-страшидла як між будинками Івасюка, 1 та Стебницькою, 66, де може вже змії порозводилися, трава та бур’яни не покошені, але радує, що це – одиниці. Та й КП «Наше місто» може вже й свої сили залучити до їхнього ремонту, як-не-як 400 працівників зарплату за щось отримують.

Дитячий сміх – кого він може не зворушити? Дитячі сльози – чи вартує цей світ хоча б однієї з них? Дитяча радість та дитяче щастя – як мало потрібно для цього зробити нам, дорослим… І чому ми, в суєті щоденній, в погоні за гривнею та доларом, із заздрістю, що хтось живе краще від нас, в більшому помешканні чи напихає свій живіт кращиминаїдками, забуваємо про такі мізерні потреби маленьких, потреби дитини? Чи не поруйнують ці красиві столи та лавочки пияки та наркомани, або ж ті, в кого руки чешуться від неробства? Чи не поламають знову гойдалки та колисанки дівулі 16 – 18 років та хлопці, які косять від армії? Чи не пообгаджують лавки та пісочниці пси та й ті ж алкаші? І чи це депутати, голова міста чи голови якихось громадських організацій та політичних партій мають ходити і дивитися, що там і як там, чи все в порядку?

Байдужість – теж зло. І добре, що ініціативою Лева Грицака вдалося розбудити з цієї сплячки трускавецьку громаду, підприємців, доброчинців. І не шукати тих, хто зробив щось «не по команді» чи не тоді, коли треба, а спільно робити добро для міста, громади, для наших дітей – майбутнього нації.