Є в Дрогобицькій районній раді молодий депутат Андрій Малинівський. Від «Фронту змін». Молодий, але, як кажуть, ранній. Чого варті його тиради на адресу «Галицької Зорі», які він, нічтоже не сумняшеся, виголошує на засіданнях депутатської комісії та пленарних засіданнях сесії. Наслухавшись цих фантазій, у тих, хто не знає газетного виробництва, може закрастися думка, що Малинівський щойно, як мовиться, випав із газетної верстки. Так чоловік самовпевнено розкладає «газетний пасьянс», так переконливо повчає журналістів, які віддали професії по більше чверті віку, як їм, горопашним, на білому світі жити, що аж вуха в’януть.
В’януть, власне, у журналістів, які не завдяки «мудрим» порадам малинівських, а всупереч їм і всупереч украй несприятливим фінансово-економічним обставинам знаходять можливості бодай дещицю вкладати в розвиток підприємства, без чого немислиме його майбутнє. Знаходять такі можливості тому, що, на противагу іншим соціальним стратумам, не беруть участі в тотальному змаганні за, як влучно висловився Стів Джобс, звання найбагатшого покійника на цвинтарі. Журналісти «Галицької Зорі» свідомі того, що після них трава теж має рости.
Як не зів’янути вухам, коли молода некомпетентна особа, маючи тільки теоретичне уявлення про будь-яке виробництво, не тільки газетне, нахабно, так би мовити, городить огорожу на слизькім? Та ще й, оперуючи неправдивими відомостями, намагається підкріпити свої несусвітні бздури відвертою брехнею. Як це було, зокрема, на останньому засіданні постійної депутатської комісії з питань планування, бюджету і фінансів, членом якої є Малинівський.
Розумію, що Малинівському, котрий розривається між державною службою (ім’ярек обіймає посаду головного спеціаліста відділу ведення Державного реєстру виборців Дрогобицької міської ради) і нестримним бажанням попіаритися на політичному подіумі, надзвичайно складно осягнути специфіку газетного виробництва.
Для нього, вочевидь, це заскладна азбука. Але, перш ніж давати волю фізіологічному органу, яким діти після тертя маку в макітрі облизують макогін, принаймні, можна бодай заглянути, як мовиться, у святці. Наприклад, ознайомитися бодай із Законом «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації», який регулює ділові взаємини між одними і другими.
Але навіщо депутатові обтяжувати себе такими трудами?
Радше би Малинівський тренував свої здібності на макогоні, ніж на проблемах виробництва…
Можна з упевненістю сказати, що трудівникам села пощастило, що цей депутат потрапив у комісію з питань бюджету, а в не в якусь іншу, яка пов’язана з аграрним товаровиробництвом. Хай уже краще хлопчина бавиться віртуальними грошовими знаками, ніж має дратувати селян порадами на предмет того, що не кінь має стояти поперед воза, а навпаки.
Про таких як Малинівський у відомого польського гумориста Станіслава Єжи Леца є геніальна фраза: «Завжди знайдуться ескімоси, готові повчати жителів Конго як слід поводитися у спеку».
Щиро кажучи, автор цих рядків на місці заголовка до цього матеріалу, який є, волів би бачити цілком інший. Наприклад, щось на кшталт Поплавського – «Юний орел». На жаль, Малинівському наразі до орла – як мотикою до сонця. Ще, сердешний, не опірився. А якщо й надалі йтиме тим шляхом, яким іде, то пір’я вистачить йому хіба що на хвіст. Але ж особина з хвостом – це ще далеко не птиця, яка може літати.
Автор цих рядків глибоко сумнівається, що некомпетентність і брехня можуть позитивно вплинути на зростання рейтингу такої поважної політпартії як «Фронт змін». Проте, за певних обставин, організація має винятковий шанс суттєво поліпшити своє матеріальне становище. Наприклад, якщо наполегливо потренувати депутата Малинівського в царині демагогії, то з часом можна було би його продати іншій партії, подібно тому, як перепродують футболістів. Думаю, комуністи, в яких такі якості затребувані, віддали би за такого депутата не менше ніж свого часу заплатили футбольні клуби за Марадону чи інших форвардів.
Петро Мацан, газета “Галицька зоря”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень