22 червня Іванові Васильовичу Удовенку виповнилося сімдесят років. “Червоний директор” – міський голова Борислава – керівник Бориславської організації Партії регіонів. Ось віхи життя, за якими не видно людини.
До Івана Удовенка в Бориславі ставляться по-різному. Він був незручним директором за радянських часів. У часи демократії теж завжди мав свою позицію, часто незручну для тих, хто прийшов до влади. Для багатьох нелогічним був його поступ до Партії регіонів, але внутрішня логіка життя Івана Васильовича підказувала, власне, зробити такий крок. Це був, звичайно, не ідеальний вибір, але маємо те, що маємо, як казав Леонід Кравчук.
Кожну людину слід сприймати такою, якою вона є, з її плюсами і мінусами. І в кожної людини є щось не лише позитивне, а й негативне. Іван Удовенко – звичайна людина, а тому не треба робити з нього божества чи затоптувати в багнюку.
Проте завжди Іван Васильович Удовенко був і залишається лідером. Можна казати, що це вроджена риса, а можна – що й набута. Він пройшов жорстку школу лідерства, коли треба було не лише виконати поставлені завдання, а й брати на себе відповідальність. Все-таки керувати Бориславським експериментальним ливарно-механічним заводом чи містом Бориславом було не по плечу кожному, і це вже часточка нашої історії.
Інша його характерна риса – упертість. Але це не упертість заради упертості, а глибоке переконання, що ніхто краще за нього цього не зробить. Звичайно, люди мають свій погляд на ці речі, але всіх не переконаєш.
Якби я сказав, що Іван Васильович спокійно сприймає поразки, яких було чимало на його життєвому шляху, то погрішив би проти істини. Але він сприймає їх гідно, як і перемоги, яких теж було багато.
Вітаючи Івана Васильовича з ювілеєм, хочеться насамперед побажати йому міцного здоров’я. Не зупиняйтеся, шановний ювіляре, бо лише у русі триває процес життя.
Анатолій Власюк, часопис “Тустань”
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень