Ігор Пілько: «У міста украдено перспективу», або Матриця для Трускавця
В унісон президентській виборчій кампанії у Трускавці почалися неофіційні виборчі перегони претендентів на посаду міського голови. Потенційні кандидати вже піаряться – хто як і де може. Дивно, але серед тих, хто вже так чи інакше «засвітився» у пресі, немає прізвища депутата міської ради, голови фракції «Наша Україна» Ігоря Пілька, який на минулих виборах буквально кілька голосів «програв» діючому міському голові. У чому ж причина? На це та інші запитання відповідає Ігор Пілько.
– Все дуже просто: я вирішив не брати участі у виборах міського голови 2010 року у якості кандидата. Причину однозначно сформулювати важко. Минув час, все піддалося аналізу. У 2006 році я бачив, яким чином і за рахунок чого можна розв’язати основні проблеми міста. У ті роки четверта частина землі Трускавця ще не була надана в користування і при розумних підходах, застосуванні процедури аукціону на продаж землі, попит на яку в той час був дуже високим, бюджет розвитку міг би поповнитися коштами значно більшими, ніж це сталося фактично. Були всі підстави розраховувати на активну підтримку програми розвитку міста-курорту з боку керівників тодішньої Львівської обласної влади, оскільки майже з усіма я був знайомий особисто, також представники київської законодавчої і виконавчої влади обіцяли допомогу.
Зараз ситуація значно ускладнилась, проблем не стало менше – навпаки, вони стали глибшими, до задавнених додалися нові, ще нагальніші, а ресурси зведено нанівець.
– Кор.: Ви вважаєте, що нинішня влада завдала шкоди місту?
– Я би не ставив так запитання. Владою зроблено чимало, але здебільшого за рахунок виснаження власного потенціалу Трускавця. У такий спосіб у громади, у міста просто украдено перспективу розвитку. Задіяти в різні способи якомога більше землі та нерухомості – не просто ставилося владою за мету – це перетворилося на самоціль. Звичайно ж, «успіху» досягли: навряд чи сьогодні знайдеться в Україні ще одне таке місто, де практично немає ліквідної нерухомості. Але біда в тому, що влада не змогла цільово реалізувати навіть ті мізерні кошти, які отримала від продажу (оминувши аукціони) землі. «Освоївши» колосальні ресурси, міський голова та його команда не розв’язали жодної стратегічної проблеми.
– Кор.: Можете уточнити?
– Головною передвиборчою обіцянкою пана Грицака було цілодобове водопостачання, але влада працювала над цією темою дуже дивно. Перш за все виявилось, що отримавши 136 га землі в оренду, ТзОВ “Альфа плюс” не взяло на себе жодних зафіксованих в документах юридичних зобов’язань! Тільки після тривалого наполягання депутатів з фракції «Наша Україна» з’явився договір, де були обумовлені етапи виконання робіт та взаємні зобов’язання, які, на жаль, не виконуються обома сторонами з різних причин.
Серйозна криза нависла над житлово-комунальним господарством, а процес його реформування заліг у шухлядах. Судячи з прогнозів, бюджет міста виконаний не буде, що потягне за собою масу нових питань без відповідей.
Місто виявилось неготовим також до проблем, пов’язаних зі зменшенням відпочивальників, оскільки предметно цим ніхто не займався. Спроби популяризації курорту окремими підприємствами є хаотичними, влада самоусунулась від цього процесу.
– Кор: На попередніх виборах дехто з виборців чомусь вважав, що ви на посаді міського голови захищатимете інтереси ЗАТ «Трускавецькурорт» та його тодішнього керівника Б. Аксентійчука…
– Ця нісенітниця активно поширювалась опонентами і частково мала успіх. Тепер це вже історія, але хоча б заради справедливості слід сказати, що Богдан Іванович не ставив мені жодних умов. Навпаки, готовий був допомогти в розбудові курорту, а в його фаховості не сумнівається ніхто, навіть ті, які його, м’яко кажучи, недолюблюють. На мою думку, від зміни місця праці Аксентійчука Трускавець багато втратив, натомість Моршин здобув прекрасного спеціаліста. Хто сумнівається – хай поцікавиться фінансовими набутками «Моршинкурорту».
– Кор.: Наскільки мені відомо, фракція «Наша Україна» працювала над проектом теплопостачання міста…
– Згідно з рішенням нашої фракції цим питанням займався Володимир Лаврінок, і невдовзі на розгляд сесії був представлений проект реформування теплопостачання міста, реалізація якого забезпечила б якісне і дешеве тепло споживачам. Проект був схвалений депутатами. Але так і не був упроваджений з традиційним поясненням – немає коштів. Хоча на інші цілі, наприклад, реконструкцію вул. Д.Галицького, де розташовані ресторани «Мисливський рай», «Гражда», санаторій «Карпати» (до цих закладів має безпосереднє відношення Грицак і його родина), з облаштуванням автостоянки за кошти громади, – гроші знайшлися.
Реалізація проекту розв’язала б масу гострих питань, в першу чергу, індивідуального опалення, потреба в якому, цілком можливо, відпала б сама собою (якщо в хаті і так тепло і плата невисока – навіщо індивідуальне опалення?). Оскільки влада зробила мізерні зусилля для запровадження нашого проекту, то ми (фракція «Наша Україна») заявили: «Нездатні дати людям тепло – забезпечте можливість автономного опалення».
– Кор.: Ви є депутатом міської ради і теж несете відповідальність за стан справ у місті…
– Проблема в тому, що міському голові вдалось створити більшість, яка покірно виконує його волю, і в критичних ситуаціях майже завжди знаходиться 24 голоси, потрібних для прийняття рішення. Ось яскравий приклад: приймає сесія бюджет розвитку в обсязі 25 млн. грн. (я переконаний, що це останній бюджет з такими вагомими цифрами). Створена для підготовки бюджету комісія напрацьовує прийнятний варіант, а на сесію (чомусь?!) виноситься інший варіант. Від фракції «Наша Україна» я озвучив пропозицію: «Давайте спочатку заслухаємо, як виконуються програми водопостачання, теплопостачання, приймемо антикризові заходи, можливо, для цього потрібні якісь кошти, і тоді ми їх використаємо більш ефективно, а далі вже проголосуємо за бюджет». Ви гадаєте, промерська більшість прислухалась? Навіть не взяла до уваги – тому що бюджет був поділений до приходу депутатів в сесійний зал! Разом з тим в бюджеті знайшлося 900 тис. грн. для будівництва дороги на вул. Макомацького (в народі – Депутатська), де землю, з якої відселили корінних трускавчан, надали геть не бідним можновладцям, серед яких чимало депутатів, котрі цілком могли б зробити дорогу за власні кошти, а не «доїти» бюджет.
– Кор.: Картина, яку ви намалювали не надто весела… Але все ж таки, напевне, не безнадійна?
– У такому місті, як Трускавець, ситуація безнадійною бути не може, просто потрібні нове мислення, нова стратегія. У цьому контексті хочу повернутись до першого питання: чому я не йду на вибори. Якось прочитав у «Дзеркалі тижня» статтю “Матриця” Д. Видріна (на мою думку, одного з найкращих політологів), яка змінила мій підхід до вирішення проблем у політиці та управлінні. Суть статті така: час і обставини формують матрицю, тобто сукупність вимог до людини, яка опиняється на вершині якогось процесу. Оскільки Трускавець потребує рішучих змін в підходах до вирішення проблем, то місту потрібні нові люди, здатні сформулювати суть проблем та здійснити зміни. Тривале спілкування з нашим трускавецьким підприємцем Русланом Козирем дало можливість зробити висновок: саме Руслан Козир з його неординарними поглядами на перспективи розвитку Трускавця потрібен місту в даний час і за даних обставин. Коли я відчув готовність пана Козира очолити місто в цих непростих умовах, тоді й було мною прийняте рішення про його підтримку.
– Кор.: А якщо б Козир відмовився від участі у виборах?
– Тоді б ви побачили моє прізвище серед кандидатів. Але імовірність цього майже нульова, бо пан Козир є людиною надзвичайно цілеспрямованою і відповідальною, тому я впевнений, що свого рішення про участь у виборах міського голови він не змінить.
– Кор.: А в чому, на Вашу думку, козирі Руслана Козира?
– За умов, коли власні ресурси Трускавця є вкрай обмеженими, хоч хто виграє вибори, він не зможе накреслити план розвитку міста і працювати на перспективу без залучення бодай основних місцевих бізнес-структур. Руслан Козир здатен говорити однією мовою з керівниками підприємств – мовою чесного партнерства та тверезого розрахунку, завдяки чому й досяг успіху у власній справі. Є всі підстави очікувати, що йому повірять, хоча б тому, що його бізнес в Трускавці жодним чином не пов’язаний із санаторно-курортним, і тут він не має особистих інтересів. Позитивну роль повинна зіграти його ділова репутація. Не останнім фактором є те, що він – людина самодостатня і не має потреби ані позичати (а потім відробляти) гроші на вибори, ані «заробляти на місті». Впевнений, що Руслан Козир зможе стати на чолі міста і керувати за допомогою прозорої політики, побудованої на довірі та взаємній підтримці громади, влади та бізнесу.
Валентина Гук, газета «Джерела Трускавця», № 42 (листопад 2009 р.)
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень