Борців за українську мову є багато. Одні збирають гроші для поїздок до Києва, інші проводять сесії, на яких виголошують багатослівні промови і пускають вітер між люди, ще інші збирають збори, де висловлюють свої обурення та протести, щоб показати свій патріотизм, любов до Неньки-України та велику любов до рідної мови. І в той же час ті ж люди слухають російськомовні пісні, дивляться «Подробности» на «Інтері» чи шоу Шустера, а мелодією мобільних у них якщо не «Мурка» чи «Владимирский централ», то «Единственная моя» чи ще щось в цьому роді. Із книг, якщо вони їх ще читають, то надають перевагу дешевшим російськомовним, це ж стосується і газет. А в розмові з російськомовними одразу переходять на «общєпонятний». Бо легко любити мову та «боротися» за неї у Трускавці чи Дрогобичі, а от попробувати б у столиці чи на Донбасі або в Криму. Легко просто говорити, а от попробуй полюбити мову до глибини власної кишені!
Невипадково саме з мовного питання ми розпочинаємо репортаж про підсумки літературного конкурсу, який проходив на сайті «ДрогобичІнфо» і в якому взяли участь представники дуже багатьох регіонів України, а також і учасники з інших країн (Словаччина). Бо конкурс цей аж ніяк не прибутковий для організаторів, а мову полюбили вони дійсно до глибини власної кишені, понісши видатки, щоб простимулювати тих, хто любить українську, пише українською і не просто пише, а творить. Як зазначив головний організатор, автор ідеї та ведучий урочистого закриття цьогорічного літературного конкурсу Юрій Федчак, від 69 осіб надійшло 190 поетичних творів, а від 26 – 46 творів прозових. Тож обрати кращі з кращих було дійсно непросто, та з цим нелегким завданням впоралося професійне журі на чолі зі знаменитим майстром слова Йосипом Фиштиком.
Дійство нагородження учасників та переможців проходило 27 липня в банкетному залі ресторану «На Лані» в Дрогобичі, тут після офіційної частини заходу чекав і святково накритий фуршетний стіл. Впродовж двох годин присутні мали змогу насолодитися і вишуканістю промов ведучого, його патріотично-історичною лекцією, і віршами у виконанні авторів, віршами дуже різними – від історії кохання бориславчанки Лесі Гайдук до гумористичних творів «Ґумовці» та «Віаґра» Василя Сторонського, від філософських поезій вчительки української мови Стебницького професійного ліцею Марії Пурій «Стоїть високий дуб у пишному гіллі» до не менш філософських виступів співорганізаторів та меценатів Оксани Рудавської, Люсьєни Фідик та інших. Один за одним виходили на імпровізовану ресторанну сцену старійшина Теодор Шрамко та семирічний Андрій Іщук, скромний бориславець Сергій Пригнар та розкута і весела трупа бориславського театру на чолі з Наталією Покорою (бориславський Палац культури). Назвати всіх складно та й не потрібно це, адже прізвища всіх учасників конкурсу, а що важливо – і всі їхні твори – опубліковані на дрогобицькому сайті. Софія Стахнів, Марта Приріз, Зоряна Іванченко, Вікторія Шевченко, Степанія Пушик, Юрій Гарник, Іринка Модилюс, Богдан Гадриняк – цих та всіх інших учасників конкурсу об’єднало Його Величність Слово. Завдяки ТзОВ «Тандем» ніхто в цей День Поезії та Творчості не залишився без квітів – прекрасних білих троянд з рук переможниці минулорічного конкурсу, поетеси, авторки збірки віршів для малечі «Калачі для ведмежат» і просто хорошої людини Катерини Тихонової.
«Це добра справа, яку робить «ДрогобичІнфо» на тлі засухи, яка сформувалася навколо нашої української мови», – зазначає поет-пісняр та головний редактор радіо «Франкова земля» Йосип Фиштик, а знана в Дрогобичі громадський активіст Люсьєна Фідик доповнює: «За українську мову треба боротися не на мітингах, а купуючи та читаючи українське, підтримуючи наші таланти».
«Трускавецький вісник» виступав інформаційним партнером літературного конкурсу, котрий вже вдруге організовує «ДрогобичІнфо» і маємо визнати – цього року рівень організації набагато вищий, ніж минулого. Якщо так піде і далі, то з аматорського починання Юрія Федчака може вирости потужний масштабний проект, не гірший від тих телевізійних передач, де шукають таланти за допомогою різноманітних кастингів. От тільки тут все відбувається без надуманості та чванливості, а що головне – з думкою про Україну та її майбутнє. І з думкою про нашу мову, котра має розвиватися та шліфуватися і через молодих поетів та прозаїків, котрі не шукають дешевої популярності на мітингах. Бо ті, що пишуть «в шухляду», мають можливість на суд громадськості представити свою душу, чого ніколи не роблять політики. І в цьому та різниця між справжніми та фальшивими діамантами, котра впливає на ціну. Та ми, на жаль, ще женемося за тим, що блищить, забуваючи, що не все з цього золото.
Володимир Ключак
Також читайте
ТОП коментованих за тиждень