/Для чого церковні ієрархи видають звернення з приводу виборів?/
По-перше, хочеться наголосити, що в офіційних зверненнях церковної ієрархії ніде не має вказівок голосувати конкретно за якусь вказану партію або за якогось конкретного кандидата. Крім того, канонічне право Католицької Церкви загалом і Української Греко-Католицької зокрема забороняє священнослужителям висувати свої кандидатури у виборчі органи. В окремих випадках такі дозволи вони можуть отримати, але тоді беруть тимчасове звільнення від своїх парохіальних обов’язків. Однак на даний час, бодай на Україні, немає греко-католицьких священиків-депутатів будь-яких рівнів.
Але чому все ж таки єрархія видає послання з приводу виборів? Відповідь читаємо у Євангелії: «Все, отже, що бажали б ви, щоб люди вам чинили, те ви чиніть їм. Це ж бо закон і пророки». (Мт. 7,12).
Варто зауважити, що часто люди це знамените «золоте правило» перефразовують як: «Не робіть іншим того, чого не бажаєте собі», але насправді Євангелія говорить про щось набагато більше, – робити іншим те, чого бажаєш собі. А оскільки переважна більшість людей бажає жити в нормальній державі, мати в ній відповідальних керівників, справедливі закони і їх реальне виконання, то в такому випадку згідно «золотого правила» і треба робити, щоб це бажання стало дійсністю, зрозуміло, в силу своїх можливостей. Власне однією із таких можливостей у наш час є участь у виборах. Фактично це один з виявів любові до ближнього. А оскільки любов до ближнього є важливим обов’язком християнина, то церковна ієрархія нагадує йому про це, а також пояснює, як цей вияв любові може бути “здійснений. Крім того, в даній ситуації варто пам’ятати ще слова слуги Божого митрополита Андрея Шептицького: «Християнин є зобов’язаний заховувати Божий закон не тільки в приватному житті, але й в політичному та суспільному житті» (з послання «Не убий», п. 12). Власне про те, щоб кожен вірний знав, як Божого закону дотриматись у суспільному і політичному житті, й повинні подбати духовні пастирі.
Правда, іноді доводиться зустрічатися з думкою, що християнин не може мати нічого спільного з політикою, включаючи й участь у виборах. Бо, по перше, політика – це брудна справа, по друге, Ісус Христос нічого на суспільну чи політичну тему не проповідував. Поглянемо, наскільки ці дві тези є правильними. Без сумніву, в політиці є багато бруду, але теж не менше ми його можемо зустріти в освіті, медицині, торгівлі і т.д. Тому, якщо дотримуватись логіки, що «не мати нічого спільного з політикою, бо це брудна справа» тоді не потрібно відвідувати школу, вступати до вузу, звертатися до лікарів, продавати, купувати і т. д. Друге, Ісус Христос дійсно в своєму навчанні не торкався суспільно-політичних справ, але в той же час Він сказав: «Мають Мойсея й пророків, нехай їх слухають… як вони не слухають Мойсея й пророків, то навіть коли хто з мертвих воскресне – не повірять» (Лк.16, 29-31). Мойсей в першу чергу відомий тим, що вивів ізраїльський народ з єгипетської неволі, а старозаповітні пророки неодноразово виступали проти різних утисків несправедливості, давали вказівки, як діяти в умовах ворожих нападів, помазували кандидатів на царський престіл і т.д.
Чи забороняв Ісус Христос своїм учням будь-яку політичну діяльність? Щороку у Велику П’ятницю у наших храмах співають: «Благообразний Йосиф з древа знявши Пречистоє Тіло Твоє, Плащаницею чистою обвив…» Хто ж цей Благообразний Йос: Це один з учнів Ісуса Христа, правда, не з числа дванадцяти апостолів – св. Йосиф Ариматейський. У Євангелії про нього говориться, що він був «учнем Ісуса» (Мт. 27, 57), був «людина добра і праведна (Лк. 23, 50), а також, що «був радником» (там же). Радник – член найвищої юдейської ради – Синедріону. Тобто, якщо перенести це поняття на наш час, – депутат парламенту, правда, він не брав участі в суді Синедріону над Ісусом (Лк. 23, 51), але радником залишався. Нагадую, в Євангелії ніколи не названо добрими і праведними людей, діяльність яких є противна Божому закону.
Іноді можна почути ще й такий закид: ми вже не раз обирали і депутатів, і президентів. Всі багато обіцяли, але, прийшовши до влади, думали тільки про себе. Якщо ми віруючі, то повинні знати, що Бог знає не тільки людські слова, але й серця. Хто з можновладців обдурював людей чи чинив якусь несправедливість, то відповідатиме за це у судний день. Але якщо ми в часі виборів будемо бажати справедливості, будемо вести себе чесно, наприклад, не продавати свого голосу, і не будемо втрачати надії, що рано чи пізно справедливість настане, то Бог нам це зарахує. І за цю віру пошле нам добре керівництво.
Ігор Бриндак, магістр богослов’я, газета «З любов’ю у світ»
ТОП коментованих за тиждень